Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2018 року у справі №610/1439/17

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 610/1439/17

провадження № 61-19994св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року у складі судді Тімонової В. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року у складі суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач після розірвання шлюбу добровільно надавав матеріальну допомогу дітям, проте після досягнення сином повноліття, сплачує лише 1/6 частину від усіх своїх доходів, чого недостатньо для нормального утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене, просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь аліменти на неповнолітню доньку в розмірі ? частини від усіх видів заробітку.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмір ? частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше розміру, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2017 року й до досягнення дитиною повноліття.

Додатковим рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначений розмір аліментів є достатнім, обґрунтованим, реальним для відповідача, не погіршить його майнового стану та допоможе позивачу в утриманні їхньої спільної дитини.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу позивачу для утримання неповнолітньої доньки й має таку можливість.

11 вересня 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на утримання доньки в розмірі 1/12 від усіх видів заробітку.

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір стягнутих з нього аліментів є завищеним, при визначенні його розміру судами не враховано його особисті витрати на лікування та з нього стягуються аліменти на сина на період його навчання.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження 27 квітня 2018 року передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справив касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що з 09 січня 1999 року до 21 лютого 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розлучення сторін, діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання доньки, то кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню доньку.

За змістом статті 183 СК Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_7, суди попередніх інстанцій правильно урахували, що дитина знаходиться на утриманні позивача, батько дитини має регулярний дохід та матеріальну можливість сплачувати аліменти, що відповідно до положень статті 60 ЦПК України2004 року та статті 81 ЦПК України не спростовано відповідачем у процесі розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про те, що розмір стягнутих з нього аліментів є завищеним, при визначенні його розміру судами не враховано його особисті витрати на лікування є необґрунтованими, оскільки посилаючись на стан здоров'я та надавши докази наявності хвороби, ОСОБА_5 не надав жодного доказу на підтвердження необхідності та проведення лікування у теперішній час, втрату працездатності, навпаки зазначив про відмову від встановлення групи інвалідності й намір продовжувати працювати, й відповідно обґрунтовано визначили розмір аліментів - 1/4 частини усіх видів його заробітку, який є таким, що відповідає вимогам статті 182 СК України.

На підтвердження стягнення з нього аліментів на повнолітнього сина відповідач належних доказів не надав.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції з їх оцінкою.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що за наявності підстав підтверджених статтею 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за рішенням суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик