Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №607/5437/17

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 607/5437/17

провадження № 61-48144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2018 року у складі судді: Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дикун С. І.,

Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , де третя особа - служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу у них з ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_5 , 2007 року народження. Після перебування в шлюбі близько двох з половиною років, з ініціативи чоловіка шлюб було розірвано. З цього часу ОСОБА_3 відвідував дочку близько 2-3 разів (востаннє на день народження дитини в 2009 році), про дитину не турбується взагалі, не брав і не бере участі у вихованні дитини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні дитини.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та її родина створювали йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дочки, будь-які його намагання зустрічатися з дитиною перетворювалися на сварку з ОСОБА_1 , яка вкрай негативно відображалась на дитині, котра лякалась та плакала. Він неодноразово хотів побачитися з дитиною, купував їй подарунки та намагався надавати матеріальну допомогу, проте ОСОБА_1 та її батьки дитину до нього не допускали, ховали в будинок, подарунки викидали, не відповідали на телефонні дзвінки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд встановити наступний графік побачень з дочкою: кожної 1, 2, 3 неділі місяця самостійно проводити час з дочкою з 13.00 години до 18.00 години; кожної 1, 3 середи місяця самостійно проводити час з дочкою з 16.00 години до 19.00 години з правом забирати дитину зі школи; кожної 2, 4 п`ятниці місяця самостійно проводити час з дочкою з 16.00 години до 19.00 години з правом забирати дитину зі школи; останніх вихідних кожного місяця забирати дочку в суботу о 14.00 годині з ночівлею до неділі 19.00 години; під час літніх канікул

на 12 календарних днів самостійно їхати з дочкою на відпочинок або забирати на проживання до себе.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 13 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні дитини

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено графік побачень у 1, 3 суботу та 2, 4 неділя місяця; перше побачення батька та дитини провести в присутності психолога Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на ту обставину, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, відповідач з`являвся в органи опіки та піклування, до суду та висловлювався проти позбавлення батьківських прав щодо дочки, на виправдання власної поведінки надав суду належні, допустимі докази та певною мірою з метою доказування за європейським стандартом «поза розумним сумнівом» достатні докази на підтвердження збереження батьківства, суд дійшов висновку про недоцільність на цьому етапі розвитку відносин сторін спору та їх спільної дитини, позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дочки ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо зустрічних позовних вимог, то суд, з урахуванням наведених сторонами доказів та встановлених відносин сторін спору, вважав за доцільне погодитися із запропонованим органом опіки та піклування графіком та умовами побачення ОСОБА_3 з його дочкою ОСОБА_5 , 2007 року народження. Згадуваним вище висновком за № 2-1538/01-10, складеним 10 жовтня 2017 року Тернопільською районною державною адмінітсрацією, рекомендовано визначити ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні дитини

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - встановити графік побачень у 1, 3 суботу та 2, 4 неділю місяця; перше побачення батька та дитини провести в присутності психолога Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, як встановлено колегією суддів, ОСОБА_3 бажає спілкуватись із дочкою та піклуватись про неї, приймати участь у вихованні дитини, у зв`язку з чим подав зустрічний позов про визначення способів його участі у вихованні дитини, а тому вважати, що відповідач злісно не виконує обов`язки по вихованню дитини немає підстав.

З урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та усталеної судової практики національних судів, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які злісно не виконують батьківських обов`язків, умисно ухиляючись від цих обов`язків, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що таких обставин по справі не встановлено, а тому в позові ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо їхньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити, одночасно частково задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення способів участі у вихованні дитини з урахуванням запропонованого органом опіки та піклування графіку та умов побачення ОСОБА_3 з дитиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні дитини призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що примусове спілкування дочки з ОСОБА_3 , якого вона зовсім не знає та не сприймає як батька, суперечить інтересам дитини. Проти такого спілкування висловилася сама ОСОБА_5 . У судовому засіданні апеляційного суду вона категорично зазначила, що не знає свого батька та не бажає з ним знайомитись. Суд першої інстанції фактично встановив, що поведінка відповідача щодо дочки була надто пасивною, він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, зникнувши із життя дочки на надто тривалий термін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2006 року по 19 червня 2009 року , у цьому шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження від 11 вересня 2007 року

серії НОМЕР_1 .

Після розірвання шлюбу між сторонами спору склались ворожі відносини, дитина проживає з матір`ю та її родичами у с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області і навчається у загальноосвітній школі № 10 у м. Тернополі.

У будинку за адресою АДРЕСА_1 , в котрому проживає дитина, для останньої створено усі належні умови проживання та розвитку.

Як пояснила в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 , після перебування сторін спору в шлюбі близько двох з половиною років, з ініціативи відповідача, шлюб було розірвано. З цього часу ОСОБА_3 відвідував дочку близько 2-3 разів (востаннє на день народження дитини в 2009 році), про дитину не турбується, не брав і не бере участі у вихованні дитини.

Натомість ОСОБА_3 суду пояснив, що він дійсно з 2009 року фактично відсутній в житті дочки, проте ця відсутність має вимушений характер - після одруження з ОСОБА_1 вони проживали з її батьками

у с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області. Разом з тим, у сторін спору життя не склалося через постійні сварки та суперечки, прояви відвертої зневаги до ОСОБА_3 зі сторони батьків ОСОБА_1 . Із часу розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_1 та її родина створювали йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дочки. Весь час після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 постійно намагався довідатися якусь інформацію про дочку від родичів та знайомих ОСОБА_1

ОСОБА_3 за освітою інженер-програміст, працює у ТОВ «ВІП комп`ютери» менеджером з продажу з 2006 року - за місцем роботи характеризується позитивно, має зареєстроване місце проживання у

АДРЕСА_3 .

12 вересня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_3 спеціалістом ССД Тернопільської міської ради було складено акт обстеження житлово-побутових умов, за яким стверджена наявність задовільних санітарно-гігієнічних умов проживання та наявності у квартирі окремої дитячої кімнати для дівчинки, у якій є всі необхідні речі для розвитку та проживання. У кімнаті проживає дочка ОСОБА_3 від другого

шлюбу - ОСОБА_8 .

Згідно з протоколом індивідуального діагностичного обстеження Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 з 09 вересня 2017 року по 11 вересня 2017 року учениці 4-Б класу ОСОБА_5 контакт з дорослими остання встановлює швидко, приймає завдання і виконує його охоче, на запитання відповідає впевнено. Результати тесту показали прийняття дитиною реально існуючої ситуації, низький рівень емоційних зв`язків із членами сім`ї; дитина знаходиться в атмосфері постійної і надмірної опіки, яка оточує її. Ставлення до батька: в жодній з проведених методик батько не фігурує, як складова сім`ї. Під час бесіди дитина розповіла, що батька ніколи не бачила і жодного разу не спілкувалась з ним. Рекомендації: формувати позитивний образ сім`ї, покращувати емоційний зв`язок між членами родини.

За клопотанням ОСОБА_1 та її представника, 01 березня

2018 року практичним психологом відділу соціальної роботи Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та працівником ССД Тернопільської РДА було проведено бесіду з дитиною ОСОБА_5 , 2007 року народження, за результатами проведення котрої складено в письмовій формі за № 1-75/3 Інформацію щодо проведення психологічного обстеження. Відповіді дитини на поставлені питання носять позитивний характер і свідчать про те, що дівчинка володіє певною самостійністю, здатна приймати рішення, достатньо соціалізована. Вірить у власні сили і може покладатися на себе навіть у складних ситуаціях. Жорсткої залежності дитини від матері чи батька не виявлено. Помічено, що дитина уникає в коментарях слово «тато», про ситуації, де зображено батька, говорить в загальному або застосовує слово «сім`я».

Допитана на клопотання сторони ОСОБА_1 в апеляційному суді, в присутності психолога Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Фролової - Безкоровайної С. С. малолітня ОСОБА_5 пояснила, що батька свого вона не знає і не бажає зустрічатися з ним.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської РДА № 02-1538/01-10 від 10 жовтня 2017 року позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_5 , 2007 року народження, з огляду на вчинення ОСОБА_1 та її батьками постійних перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 з дочкою, є недоцільним. Також зазначено, що батько усіма силами добивався зустрічі з дочкою, проте мати дівчинки жодного разу не пустила його до дитини, зачиняла ворота та вхідні двері, не відповідала на телефонні дзвінки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною третьою статті 157 СК України визначено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У статті 9 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Положеннями частини третьої статті 12, частини першої

статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків. Достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт умисного ухилення ОСОБА_3 від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками, його винної поведінки щодо дитини.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішень, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 13 липня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович