Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2020 року у справі №379/1439/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 379/1439/18

провадження № 61-1715 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»,

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Даценко»,

представник фермерського господарства «Даценко» - Якименко Олег Васильович

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Нечепоренка Л. М.

та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»(далі - ТОВ «Інтерагроінвест») звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Даценко» (далі - ФГ «Даценко») про визнання недійсним договору оренди землі

та визнання договору оренди землі поновленим.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 13вересня 2012 року

між сільськогосподарським підприємством «Світанок» (далі -

СП «Світанок»), правонаступником якого стало ТОВ «Інтерагроінвест»,

та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки

№ 588 , яка розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, розміром 2,3565 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224487700:03:001:0055, строком на 5 років. Указаний договір оренди землі був зареєстрований 29 грудня 2012 році в Управлінні Держкомзему Таращанського району Київської області за № 322440004005073.

Вказувало, що орендована земельна ділянка використовувалася

СП «Світанок» за цільовим призначенням. 23 березня 2017 року

до СП «Світанок» надійшла письмова заява від ОСОБА_1 ,

підписана ним 22 березня 2017 року, у якій останній повідомив

про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди земельної ділянки та просив повернути орендовану земельну ділянку

для ведення власного селянського господарства.

27 травня 2017 року СП «Світанок» направило на адресу орендодавця лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строкта проєкт додаткової угоди

до договору у трьох примірниках, підписані орендарем 19 квітня 2017 року, відповідно до умов якої договір пролонгується до 31 грудня 2024 року. Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 30 травня 2017 року.

16 червня 2017 року до СП «Світанок» повторно надійшла заява

від ОСОБА_1 , підписана ним 24 травня 2017 року, аналогічна

за змістом його попередній заяві.

Разом з цим, орендар не отримував відповіді від ОСОБА_1 щодо зробленої пропозиції поновити договір оренди земельної ділянки.

03 січня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки № НОМЕР_2 з ФГ «Даценко», який 22 лютого 2018 року

був зареєстрований приватним натаріусом Таращанського нотаріального округу Київської області Якименко Л. П. за № 25061669, чим було порушено переважне право СП «Світанок» на укладення договору оренди землі

на новий строк, а ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати за призначенням належну йому

на праві власності земельну ділянку.

З урахуванням наведеного ТОВ «Інтерагроінвест» просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 січня 2018 року № 109, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Даценко», а також визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року

№ 588, укладений між ОСОБА_1 та СП «Світанок».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Інтерагроінвест» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ «Інтерагроінвест» на користь ФГ «Даценко» витрати

на професійну правничу допомогу у розмірі 10 916,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1

до отримання листа-повідомлення з пропозицією про поновлення договору оренди земельної ділянки та після отримання такої пропозиції надіслав орендарю заяви про небажання поновлювати договір оренди землі.

Таким чином, повідомлення позивача про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки

за наявності заперечень орендодавця не може бути підставою

для поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому договір оренди земельної ділянки від 03 січня 2018 року № 109 було укладено між ОСОБА_1 та ФГ «Даценко» й зареєстровано уже після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки

від 13 вересня 2012 року № 588, укладеного між ОСОБА_1

та СП «Світанок».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтерагроінвест» залишено без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що заява ОСОБА_1

від 24 травня 2017 року була направлена орендарю 15 червня 2017 року, тобто після отримання листа-пропозиції про поновлення договору оренди земельної ділянки разом з проєктом додаткової угоди до нього.

Таким чином, переважне право орендаря, яке підлягає захисту у силу положень статті 4 ЦПК України, не порушено, орендодавець був ознайомлений із вказаним листом-пропозицією і здійснив своє волевиявлення щодо пропозиції, а між сторонами не було досягнуто згоди щодо запропонованих позивачем змін істотних умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ «Інтерагроінвест», посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов

ТОВ «Інтерагроінвест» задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 379/1439/18 із Рокитнянського районного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували, що СП «Світанок» скористалося своїм переважним правом

на поновлення договору оренди земельної ділянки у спосіб та строки, визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та укладеним

між сторонами договором.

Вказує, що відповідь про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588 позивач

від ОСОБА_1 не отримував, доказів направлення такої відповіді матеріали справи не містять. При цьому заяви ОСОБА_1

від 22 березня 2017 року та 24 травня 2017 року не можна вваважи заявами про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588, так як вони були написані до отримання відповідного листа-повідомлення.

Зазначає, що ОСОБА_1 надав СП «Світанок» недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати належну йому

на праві власності земельну ділянку, оскільки мав намір укласти договір

з іншим орендарем. Крім того, необґрунтованими є висновки судів про те, що запропонований розмір орендної плати ФГ «Даценко» був вищим,

ніж пропонувався позивачем. Також вказує, що недоведений факт передачі спірної земельно ділянки ОСОБА_1 у вересні 2017 року, а розмір витрат на правову допомогу документально не підтверджений.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ФГ «Даценко», в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, у відзиві просить стягнути з ТОВ «Інтерагроінвест» судові витрати, понесені ним у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Інтерагроінвест» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння

і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1

Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно

до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку,

на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України

«Про оренду землі»).

13 вересня 2012 року між СП «Світанок», правонаступником якого

є ТОВ «Інтерагроінвест», та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 588 , яка розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, розміром 2,3565 га, кадастровий номер 3224487700:03:001:0055,

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком

на 5 років. Указаний договір оренди земельної ділянки булозареєстровано 29 грудня 2012 році в Управлінні Держкомзему Таращанського району Київської області за № 322440004005073 (а. с. 38-41, т. 1).

ОСОБА_1 передав СП «Світанок» земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588 згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 13 вересня 2012 року (а. с. 42, т. 1).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України

«Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити

про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення

про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної

та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду

про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди,

яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України

«Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар

до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення

договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення

у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово

не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку,

що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588 після закінчення строку договору орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку

та на умовах, визначених чинним законодавством.

Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди

з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний

за 6 (шість місяців) до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря у письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі (пункт 3.4 договору).

24 березня 2017 року до СП «Світанок» поштовим відправленням надійшла письмова заява ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року, якою він повідомив про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки (а. с. 57, т. 1).

27 травня 2017 СП «Світанок» року направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом

на укладення договору оренди землі на новий строк від 19 квітня 2017 року

разом з проєктом додаткової угоди до договору земельної ділянки

від 13 вересня 2012 року № 588, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31 грудня 2024 року. Орендодавець отримав указаний лист 30 травня 2017 року (а. с. 48-56, т. 1).

16 червня 2017 року до СП «Світанок» надійшла повторна заява

від ОСОБА_1 , підписана ним 24 травня 2017 року, за змістом аналогічна заяві від 22 березня 2017 року (а. с. 59-61, т. 1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 2017 року

СП «Світанок» земельною ділянкою ОСОБА_1 не користується.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову

ТОВ «Інтерагроінвест», обґрунтовано виходив із того, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки

не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору.

При цьому заяву від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 направив орендарю 15 червня 2019 року (а. с. 60-61, т. 1), тобто після отримання ним листа-пропозиції разом з проєктом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що орендодавець був ознайомлений із вказаним листом-пропозицією, і здійснив своє волевиявлення

щодо пропозиції у порядку та строки, встановлені Законом України

«Про оренду землі» та договором оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33

Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

Колегія судді погоджується з висновками судів попередніх інстанцій

про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2018 року № 109, укладеного

між ОСОБА_1 і ФГ «Даценко», оскільки на момент його підписання та реєстрації строк дії договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2012 року № 588, укладеного між ОСОБА_1 та СП «Світанок», закінчився.

Крім того, при вирішення питання про розподіл судових витрат і щодо наявності правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, апеляційний суд правомірно вказав,

що районним судом було дотримано норми процесуального права, витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджено,

а тому доводи касаційної скарги у цій частині висновків судів

не спростовують.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи вже були предметом дослідження

у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено,

що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати

на професійну правничу допомогу.

З огляду на висновки Верховного Суду про залишення касаційної скарги

без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на заявника касаційної скарги.

Щодо клопотання ФГ «Даценко» про відшкодування судових витрат

на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн у суді касаційної інстанції адвокатом Якименком О. В., то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом

з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй

у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, за якою необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат

на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У поданому ФГ «Даценко» відзиві на касаційну скаргу зазначено,

що витрати на надання професійної правничої допомоги адвокатом Якименком О. В. складають 2 500 грн, що підтверджено письмовими доказами, зокрема: договором про надання правничої допомоги адвокатом від 14 лютого 2020 року № 34/20, актом виконаних робіт до договору

про надання правничої допомоги адвокатом від 17 лютого 2020 року

№ 34/20, копією платіжного доручення від 17 лютого 2020 року № 232.

При цьому позивач не заперечив проти заявленого відповідачем клопотання, заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від ТОВ «Інтерагроінвест» до суду касаційної інстанції

не надходило.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд не вбачає правових підстав для відмови у відшкодуванні таких судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня

2019 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»

на користь фермерського господарства «Даценко» 2 500,00 грн витрат

на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько