Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №492/1091/18

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 492/1091/18

провадження № 61-14467св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Череватої В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 12 лютого 2014 року. За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька - ОСОБА_3 , яка після розлучення залишилася проживати із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Зазначала, що відповідач, як батько дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально дитині не допомагає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з донькою взагалі.

Вказувала, що звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на Арцизьку районну державну адміністрацію Одеської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела зазначені нею обставини умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог.

Суд вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків, з урахуванням інших конкретних обставин справи, а надані позивачем доводи та докази є недостатніми для застосування до відповідача такого заходу відповідальності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав матері або батька дитини є крайнім заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при умисній і винній поведінці батьків або одного з них. Проте, матеріали справи не містять доказів, які могли б стати достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав згідно з положенням статті 164 СК України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд погодився, що висновок Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для застосування судом, що узгоджується з положеннями частин п`ятої, шостої статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року і ухвалити нове судове рішенням, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.

Зазначає, що судами не надано належної правової оцінки висновку Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною третьою статті 157 СК України визначено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належним чином дослідивши й оцінивши подані сторонами докази, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.

Районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам факт стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків по утриманню дитини, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Суди надали належну оцінку висновку Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , вказавши, що у сукупності з іншими доказами у справі він не дає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , врахувавши положення частини шостої статті 19 СК України, відповідно до якого суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі позивачем доводи є аналогічними із доводами її апеляційної скарги, які були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк