Історія справи

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 598/438/21

провадження № 61-283св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі по 500 000,00 грн кожному.

На обґрунтування позову посилалися на те, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 у регіональній філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», помер ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Факт завдання смерті потерпілому мав місце під час виконання ним трудових обов`язків, а спричинення такої шкоди відбулося джерелом підвищеної небезпеки. Передчасна смерть чоловіка та батька спричинила втрату надзвичайно важливого життєвого зв`язку, який не можу бути поновлений та завдає позивачам довготривалих та глибоких душевних страждань.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 100 000,00 грн кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 4 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть ОСОБА_4 настала з його власної вини, внаслідок його грубої необережності, який всупереч вказівці майстра, не пішов разом з бригадою на майданчик під шляхопровід та затримався біля інструмента, не впевнившись у відсутності рухомого складу, не зреагував на звукові сигнали локомотива та вийшов на колію.

Тому однією з причин загибелі є грубе порушення померлим вимог інструкції з охорони праці, що є підставою для зменшення суми відшкодування.

Суд першої інстанції зазначив, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, підлягає відшкодуванню на користь позивачів без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: «Стягнути з АТ "Українська залізниця"(місцезнаходження м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, РНОКПП 40075815) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заподіяну моральну шкоду у розмірі по 100000 грн. кожному з відрахуванням податків та обов`язкових платежів».

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року змінено в частині стягнення судового збору із АТ «Українська залізниця» на користь держави, зменшено суму стягнення судового збору із 4 500,00 грн до 3 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині визначення завданої моральної шкоди у розмірі по 100 000,00 грн кожному із позивачів є обґрунтованим та законним. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю громадянина, не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягає оподаткуванню. Також суд першої інстанції помилково визначив суму судового збору, яка підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції в частині відрахування із грошових сум податків та обов`язкових платежів скасувати та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, не оподатковуються.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-ІХ) підпункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Зазначена норма набрала чинності з 23 травня 2020 року, проте відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Тому обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок завдання шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб.

Саме таку категорію платників податків законом звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди.

Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/638/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц.

У квітні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «Українська залізниця» просить касаційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

На обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що Законом № 466-ІХ внесено зміни до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, тому сума відшкодувань моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом, підлягає оподаткуванню. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 була дружиною загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 24 січня 1996 року серії НОМЕР_4 , виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 14, 57-60).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12 січня 2000 року серії НОМЕР_5 , виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 15, 61), копією свідоцтва про шлюб від 12 вересня 2000 року серії НОМЕР_6 , виданого Збаразьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с. 18, 64), копією свідоцтва про народження від 29 січня 2002 року серії НОМЕР_7 , виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 19, 65).

ОСОБА_4 за життя працював монтером колії першої бригади, 12-го колодкову, виробничої дільниці № 4, виробничий підрозділу «Тернопільської дистанції колії» регіональної філії «Львівська залізниця» (а. с. 39-45, 85-91).

19 липня 2018 року у виробничому структурному підрозділі «Тернопільська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на 134 км ПК7 перегону Тернопіль - Збараж стався нещасний випадок на виробництві: внаслідок наїзду локомотива 2М62-1157, який відправився резервом із станції Збараж на станцію Тернопіль, загинув ОСОБА_4 , що підтверджується актом № 15 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 22 грудня 2018 року (а. с. 23-38, 69-84).

Відповідно до акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, однією з причин настання нещасного випадку є «порушення вимоги п.2.24 Посадової інструкції майстра шляхової дільниці ІІІ групи ВСП «Тернопільська дистанція колії» ОСОБА_5 , затвердженої начальником виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дистанція колії» ОСОБА_6 04.07.2018».

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди врахував те, що смерть ОСОБА_4 настала з його вини, внаслідок грубої необережності, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 100 000,00 грн кожному із позивачів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди не оскаржується, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині відрахування податків та обов`язкових платежів із суми відшкодування моральної шкоди.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року

№ 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20 (провадження № 61-3093св22).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суди у цій справі встановили, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачі є дружиною та дочками загиблого, а тому моральна шкода, завдана позивачам смертю їхнього чоловіка та батька, підлягає відшкодуванню.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю, а саме завданої смертю фізичної особи, не підлягають оподаткуванню.

Водночас суд апеляційної інстанції помилково ототожнив відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд відхиляє доводи відзиву про те, що висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, оскільки у справі № 180/407/20 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у спірному випадку виконується рішення суду про стягнення на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 816,00 грн ((2 270,00 грн х 0,4) х 200/100%).

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 816,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в частині висновків про відрахування податків та обов`язкових платежів із суми відшкодування моральної шкоди скасувати.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року в частині висновків про відшкодування позивачам моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко