Історія справи

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 362/4616/19

провадження № 61-1184св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, яка не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: Васильківська міська рада Київської області, Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Устенка Іллю Олександровича, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року в складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: Васильківська міська рада Київської області (тут і далі назва в чинній редакції назви - Васильківська міська рада), Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області (ліквідоване 28 грудня 2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 581 «Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», повноваження передані Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, яке брало участь у цій справі) про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення 16 сесії Васильківської міської ради п`ятого скликання від 09 лютого 2007 року № 08.01-16-У (далі - рішення міської ради від 09 лютого 2007 року) він отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Під час отримання технічної документації на вказану земельну ділянку йому стало відомо, що на неї вже присвоєно кадастровий номер. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку відповідачу не надавалося та рішення про затвердження такої документації Васильківською міською радою не приймалося.

Просив визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:07:013:0370, площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року, як залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки правовстановлюючі документи щодо права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, зокрема, рішення Васильківської міської ради Київської області від 14 лютого 2014 року № 04.174-49-VI, на підставі якого відповідач зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, є чинним.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на те, що суть державної реєстрації прав - це лише офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 рокуОСОБА_1 через представника - адвоката Устенко І. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на відповідь Васильківської міської ради від 02 січня 2020 року № 134, у якій зазначено про відсутність рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації (проєкту відведення) ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Будь-які документи, які б підтверджували законність отримання відповідачем спірної земельної ділянки, державні органи не надали.

Суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема, копії витягу з рішення Васильківської міської ради.

Захист порушених прав позивача шляхом скасування рішення Васильківської міської ради є неможливим, оскільки згідно з відповіддю Васильківської міської ради надати інформацію про ухвалення чи неухвалення міською радою рішення неможливо.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шумило Н. М., мотивований тим, що позивач не зазначив, які дії з 2007 року він вчиняв з метою оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 не довів, що передана йому у 2007 році земельна ділянка, право власності на яку він не оформив протягом тринадцяти років, і земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_2 , є однією і тією ж, оскільки їх єдиною спільною ознакою є лише адреса їх розташування.

У матеріалах справи є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою 15 травня 2019 року за відповідачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку на підставі витягу з Державного земельного кадастру, виданого 26 квітня 2019 року на підставі рішення Васильківської міської ради від 14 лютого 2014 року № 04.174-49-УІ, серія НВ-3215161452019.

Для проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 було надано рішення Васильківської міської ради від 14 лютого 2014 року № 04.174-49-УІ.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до архівного витягу з рішення міської ради від 09 лютого 2007 року передано у приватну власність та надано в користування земельні ділянки громадянам для будівництва житлових будинків та господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства в розмірах і на умовах згідно з додатком, надано дозвіл на розробку технічної документації щодо оформлення права користування земельною ділянкою. Вирішено, що остаточні площі земельних ділянок будуть встановлені при розробці технічної документації для видачі державних актів, що засвідчують право на землю, зокрема, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Рішенням 45 сесії 6 скликання Васильківської міської ради Київської області від 25 жовтня 2013 року внесено зміни до рішення міської ради від 09 лютого 2007 року, а саме пункти 2 і 3 викладено в такій редакції:

«2. Зобов`язати гр. ОСОБА_1 розробити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після укладання договору з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію на її складання.

3. Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодити згідно чинного законодавства і подати на затвердження сесії Васильківської міської ради з метою оформлення та видачі документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку».

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 серпня 2019 року № 176332866 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 3210700000:07:013:0370, яка розташована на АДРЕСА_1 , на підставі рішення Васильківської міської ради від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до листа Васильківської міської ради Київської області від 06 червня 2019 року № 323/01-27 за період з 04 серпня 2017 року до 06 червня 2019 року рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , та рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку Васильківською міською радою не приймалося.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23 грудня 2019 року № 04-15 у місцевому фонді документації із землеустрою відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня правовстановлююча документація із землеустрою на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки № 178939206 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 серпня 2019 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 3210700000:07:013:0370, яка розташована на АДРЕСА_1 , на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 14 лютого 2014 року № 04.462-49-VI.

У листі від 10 лютого 2020 року № 129/01-23 Васильківська міська рада повідомила, що надати інформацію про ухвалення чи неухвалення міською радою рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації ОСОБА_2 неможливо, оскільки в організаційному відділі апарату Васильківської міської ради відсутні протоколи проведення 49 сесії Васильківської міської ради 6 скликання від 14 лютого 2014 року (том 1, 2, 8) та будь-яка інформація щодо проведення цієї сесії в електронному вигляді. За фактом втрати справ, що віднесені до номенклатури організаційного відділу апарату Васильківської міської ради, відповідно до розпорядження міського голови проведено службове розслідування, за результатами якого направлено звернення до Головного управління Національної поліції України в Київській області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності або права оренди хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

У справі, що переглядається, позивач, який не виконав рішення Васильківської міської ради від 25 жовтня 2013 року про зобов`язання розробити проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, яка належить останньому на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області від 14 лютого 2014 року № 04.174-49-VI.

Статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції на час винесення рішення міською радою від 09 лютого 2007 року) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема, громадянами, зацікавленими в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої, десятої статті 118 ЗК України (у редакції на час винесення рішення міською радою від 09 лютого 2007 року) громадянин має подати заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

На час винесення рішення Васильківської міської ради Київської області від 09 лютого 2007 року на першому етапі підготовки до отримання земельної ділянки шляхом приватизації (надання дозволу на розробку проєкту відведення) земельна ділянка не була сформована: вказувались лише бажані розміри (самим заявником) та мета її використання, вона не мала меж, координат, остаточної площі, їй не було присвоєно кадастровий номер.

Надалі положення частин сьомої, дев`ятої статті 118 ЗК України змінювались, і на час ухвалення рішення Васильківської міської ради від 25 жовтня 2013 року орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передавав земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядав клопотання громадян у місячний строк і давав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. На підставі наданого громадянином погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) орган приймав рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Вказане підтверджується рішенням Васильківської міської ради від 25 жовтня 2013 року, яким внесено зміни до рішення від 09 лютого 2007 року. ОСОБА_1 було зобов`язано розробити, погодити та затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі якого Васильківська міська рада повинна ухвалювати рішення про надання земельної ділянки у власність (а. с. 10).

Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 архівного витягу з рішення міської ради від 09 лютого 2007 року остаточні площі земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1 , повинні були встановлюватися під час розробки технічної документації на земельну ділянку, яку позивач не замовляв та не подав для затвердження, а тому земельна ділянка не є сформованою у межах і площі, які б можна було оцінювати на предмет накладення із земельною ділянкою ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не довів, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проєкту відведення якої був наданий ОСОБА_1 , та земельна ділянка ОСОБА_3 - це одна і та сама ділянка.

Верховний Суд звертає увагу, що відсутність інформації про ухвалення чи неухвалення Васильківською міською радою рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації (проєкту відведення) ОСОБА_2 не встановлює факт його чинності чи не чинності. Відсутність протоколу проведення 49 сесії Васильківської міської ради 6 скликання від 14 лютого 2014 року, зокрема томів 1, 2, 8 та інформації в електронному вигляді щодо проведення цієї сесії, не є підставою для висновку, що таке рішення не ухвалювалось.

У матеріалах справи відсутня інформація про підробку чи фальсифікацію рішення Васильківської міської ради від 14 лютого 2014 року № 04.174-49-VI про надання дозволу на виготовлення технічної документації (проєкту відведення) ОСОБА_2 , тому доводи касаційної скарги позивача, у яких він ставить під сумнів існування цього рішення, ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Щодо доводів касаційної скарги, що суди не дослідили лист Васильківської міської ради від 02 січня 2020 року № 134, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що позивач не оскаржував правовстановлюючі документи ОСОБА_3 на земельну ділянку, не спростував право останнього на спірну земельну ділянку, а інформація, наведена у листі Васильківської міської ради від 02 січня 2020 року № 134 про відсутність в матеріалах рішення про надання дозволу відповідачу на виготовлення технічної документації не вказує на недійсність цього рішення, а тому не впливає на законність оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги, що суди встановили обставини справи (факт набуття права власності ОСОБА_3 ) на підставі недопустимих доказів, зокрема, копії витягу з рішення Васильківської міської ради, є безпідставними, оскільки суди обґрунтували оскаржувані рішення з посиланням на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та відсутність встановленого факту недійсності, підробки чи фальсифікації рішення Васильківської міської ради від 14 лютого 2014 року №04.174-49-VI.

З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

Верховний Суд, враховуючи відсутність позовних вимог про визнання рішення Васильківськї міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації ОСОБА_2 недійсним, підстави та зміст позову, встановлені обставини справи, доводи касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не призведе до відновлення його прав, тобто є неефективним.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

На сьогодні сформована стала практика Верховного Суду щодо визначення ефективного способу захисту прав особи, яка набула, але не оформила право власності на нерухоме майно, зокрема, шляхом витребування у останнього набувача.

Розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20.

Заявник, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених ним норм права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин справи та підстав для відмови у позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частинипершої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Устенка Іллю Олександровича, залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко