Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №235/2054/21
Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №235/2054/21

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 235/2054/21

провадження № 61-1725св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року у складі судді Бородавки К. П. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк» або Банк), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно списаних з карткового рахунку коштів.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є клієнтом Банку, за угодою від 03 серпня 2015 року № SАМDNWFC00019025958 їй відкрито рахунок для зарахування грошових коштів в іноземній валюті, а за угодами від 30 липня 2013 року № SАМDNFF000100016724 та від 05 серпня 2016 року № SАМDNWFC00028228667 - для зарахування грошових коштів у гривні.

Станом на 01 липня 2019 року на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на підставі угоди від 03 серпня 2015 року № SАМDNWFC00019025958, був залишок коштів у розмірі 756,56 євро. 13 серпня 2019 року на цей рахунок здійснено повернення депозиту за договором № SAMDNWFD0070748250100 в розмірі 8 506,59 євро та за договором № SAMDNWFD0070748224400 в розмірі 10 007,28 євро, а також процентів за депозитними рахунками.

Через мобільний додаток «Приват24» на карку позивача № НОМЕР_2 (з рахунком НОМЕР_3 ) здійснено перекази: 25 грудня 2020 року - 904,53 євро, 27 грудня 2020 року - 8,79 євро; 28 грудня 2020 року - 3 015,08 євро; 28 грудня 2020 року - 703,52 євро; 29 грудня 2020 року - 3 869,35 євро; 30 грудня 2020 року - 3 969,85 євро; 31 грудня 2020 року - 4 221,11 євро; 03 січня 2021 року - 1 839,20 євро.

ОСОБА_3 стверджувала, що вказані операції вона не здійснювала та мобільний додаток «Приват24» не був нею підключений на час здійснення банком цих операцій.

Єдиний платіж, який вона здійснила за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , - 27 грудня 2020 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 , розрахувалась за покупку на суму 297,00 грн.

Після списання банком коштів з рахунку НОМЕР_1 в період з 07 грудня 2020 року до 04 січня 2021 року були здійснені операції з переказу коштів у національній валюті невідомій особі, які позивач насправді не здійснювала.

Крім того, банком були здійснені операції зі списання коштів з рахунку № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я позивача, через мобільний додаток «Приват24» на загальну суму 16 583,56 грн, з цього рахунку були здійснені такі операції: 03 січня 2021 року - у розмірі 4 522,61 грн та 04 січня 2021 року - у розмірі 12 060,30 грн.

Позивач, переконувала, що з серпня 2019 року до грудня 2020 року вона перебувала за межами України, банківські картки не втрачала та нікому не передавала. При поверненні на територію України її мобільний номер телефону НОМЕР_5 не працював, телефон з вказаним мобільним номером позивач не втрачала.

04 та 05 січня 2021 року позивач звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з метою оформлення депозиту на гроші, які були на її поточних рахунках, де їй повідомили, що грошових коштів на її рахунках немає, останній переказ коштів зроблено 04 січня 2021 року.

05 січня 2021 року вона звернулася до Покровського відділу поліції Головного Управління національної поліції в Донецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, порушено кримінальне провадження № 12021050410000013 за ознаками кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

05 лютого 2021 року позивач звернулася з претензією до відповідача, який листом від 14 лютого 2021 року повідомив позивача, що її претензія стосовно повернення коштів не може бути задоволена, оскільки переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking «Приват24», а вхід було здійснено під авторизацією позивача, а за шахрайські дії відповідач відповідальності не несе.

Посилаючись на приписи статей Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів», та наполягаючи на тому, що вона не вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків, просила стягнути з Банку на її користь безпідставно списані кошти в розмірі 19 300,00 євро та 16 583,56 грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2 .

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з її банківських/карткових рахунків грошові кошти в сумі 19 300,00 євро шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 16 583,56 грн шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_3 . Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 6 707,36 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела наявність вини Банку в незаконному переказі коштів з її банківської платіжної картки, а відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв`язку із задоволенням позову, зважаючи на приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року змінено в частині розміру стягнутих судових витрат на правничу допомогу шляхом зменшення з 10 500,00 грн до 10 000,00 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті спору, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення в частині стягнення безпідставно списаних коштів, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення в частині спору про стягнення безпідставно списаних коштів немає.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки розмір витрат, які позивач сплатила у зв`язку з розглядом справи, підтверджено матеріалами справи на загальну суму в розмірі 10 000,00 грн, то висновок суду першої інстанції про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн є помилковим, і рішення суду в частині стягнутого розміру на правову допомогу підлягає зміні до 10 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою нарішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що оскільки позивачу про несанкціоновані платіжні операції із допомогою карткового рахунку стало відомо 04-05 січня 2021 року, проте вимогу до Банку позивач надіслала лише 05 лютого 2021 року, тому позивач не виконала умови договору щодо невідкладного повідомлення Банку про платіжні операції, які нею не виконувались;

- не врахували, що переведення коштів на картку ОСОБА_2 відбувалось кожного дня з 23 грудня 2020 року до 04 січня 2021 року, що доволі дивно для переведення коштів саме шахраями;

- проігнорували те, що матеріали справи не містять доказів, які б спростували, що в період часу з 23 грудня 2020 року до 04 січня 2021 року, коли ОСОБА_3 перебувала на території України, вона не отримувала на мобільний телефон з номером НОМЕР_5 , який був у її розпорядженні, ОТР-паролів для входу у систему «Приват24», ОТР-паролів на підтвердження переказів, дзвінків на підтвердження платежів або доказів, що в період з 23 грудня 2020 року до 04 січня 2021 року sim-карта позивача працювала некоректно;

- належним чином не дослідили всі наявні у справі докази, зокрема аудіозапис розмови оператора із клієнтом ОСОБА_3 24 грудня 2020 року;

- не звернули увагу на те, що особа під час підтвердження платежу успішно пройшла верифікацію та була обізнана про створення платежу та на підтвердження операції повідомила оператору Банку контрольну інформацію клієнта як фізичної особи, а саме: ПІБ, дату народження, кількість повних літ, місце народження, місце проживання, які співпадали із даними Банку;

- не надали належної оцінки тому, що без розголошення з боку позивача фінансового номера мобільного телефону, ПІН-коду своєї картки, номеру своїх банківських карток, стороння особа, навіть перевипустивши sim-картку або маючи фінансовий номер телефона клієнта, не змогла б, ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер мобільного телефону позивача, ні зняти чи переказати кошти;

- не врахували, що фінансовий телефонний номер позивача НОМЕР_5 за нею не був зареєстрований, тобто послуги мобільного зв`язку надавались абоненту знеособлено, тому своєю власною бездіяльністю позивач фактично сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий телефонний номер для здійснення банківських переказів;

- не звернули увагу на те, що позивачем не надано доказів того, судовим рішенням (вироком), яке набрало законної сили, у кримінальному провадженні № 12021050410000013, суд встановив особу, яка несанкціоновано отримала доступ до можливості розпорядження грошовими коштами, які знаходились на рахунках позивача, і здійснила платежі його коштами без його відома;

- не оцінили рівень адвокатських витрат, які присуджені до відшкодування позивачу, з урахуванням критеріїв обґрунтованості, реальності, розумності та співмірності;

- не врахували висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц та від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18.

Також у касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» виклало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року і постанови Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та клопотання зупинення виконання вказаних судових рішень.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу

АТ КБ «ПриватБанк» від інших учасників справи не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року поновлено заявникові строк на касаційне оскарження рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області матеріали справи № 235/2054/21; відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-1725ск22 у справі № 235/2054/21 для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.

У грудні 2022 року матеріали справи № 235/2054/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу № 235/2054/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідно до матеріалів справи, 03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір «Вклад «Депозит Плюс строковий» на 12 міс» № SAMDNWFD0070748224400, відповідно до якого початкова сума вкладу - 10 000,00 євро до 03 серпня 2016 року включно; вклад зараховується на рахунок № НОМЕР_6 ; на суму вкладу нараховується проценти за ставкою 14 % річних, які зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_7 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_5 .

За угодою від 03 серпня 2015 року № SАМDNWFC00019025958, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 для зарахування грошових коштів в іноземній валюті.

За угодами від 30 липня 2013 року № SАМDNFF000100016724 та від 05 серпня 2016 року № SАМDNWFC00028228667 ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_4 для зарахування грошових коштів у гривні.

19 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір «Вклад «Стандарт» строковий на 12 міс» № SAMDNWFD0071548095201, початкова сума вкладу - 30 000,00 грн, до 19 квітня 2018 року включно, особовий рахунок для вкладу - № НОМЕР_8 ; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 16,8 % річних; проценти зараховуються на рахунок № НОМЕР_9 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_5 .

03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс» № SAMDNWFD0070748250100, оформлений 03 серпня 2015 року; залишок на вкладі станом на 03 вересня 2018 року - 8 506,59 євро; продовжений з 12 серпня 2018 року до 12 серпня 2019 року включно; відкритий рахунок для зарахування вкладу - № НОМЕР_10 ; нараховуються проценти в розмірі 0,25 % річних, які зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_7 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_5 .

З виписки за рахунком № НОМЕР_1 , відкритими АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 01 липня 2019 року до 04 січня 2021 року станом на початок періоду баланс дорівнював 756,56 євро, усього надходжень - 18 544,99 євро, усього витрат 19 301,43 євро.

З вказаного рахунку позивача на картку позивача НОМЕР_11 (рахунок - НОМЕР_3 ) через додаток «Приват24» здійснені такі перекази: 25 грудня 2020 року - 904,53 євро; 27 грудня 2020 року - 8,79 євро; 28 грудня 2020 року - 3 015,08 євро; 28 грудня 2020 року - 703,52 євро; 29 грудня 2020 року - 3 869,35 євро; 30 грудня 2020 року - 3 969,85 євро; 31 грудня 2020 року - 4 221,11 євро; 03 січня 2021 року - 1 839,20 євро, всього на суму 18 531,50 євро.

В подальшому з рахунку позивача № НОМЕР_12 були здійснені такі операції: 07 грудня 2020 року здійснено поповнення готівкою картки позивача в терміналі самообслуговування на вул. Титова (ТЦ «Аppolo») в м. Дніпро в розмірі 201,01 грн; 07 грудня 2020 року здійснена операція з оплати телеком послуги в розмірі 53,00 грн; 22 грудня 2020 року здійснена операція з оплати телеком послуги в розмірі 53,00 грн; 22 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_4 , в розмірі 195,98 грн; 23 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 в розмірі 231,16 грн; 23 грудня 2020 року здійснено поповнення мобільного НОМЕР_5 в розмірі 184,00 грн; 24 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 633,17 грн; 24 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 1 286,43 грн; 25 грудня 2020 року здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 3 919,60 грн; 25 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 8 472,36 грн; 26 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 19 738,69 грн; 28 грудня 2020 року здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 82 060,30 грн; 28 грудня 2020 року здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» у через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 40 432,16 грн; 29 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 83 557,79 грн; 29 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 50 532,66 грн; 30 грудня 2020 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 82 814,07 грн; 30 грудня 2020 року - здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 50 904,52 грн; 31 грудня 2020 року здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 83 618,09 грн; 31 грудня 2020 року здійснена операція по переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 51 356,78 грн; 03 січня 2021 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват24», одержувач ОСОБА_2 , в розмірі 80 502,51 грн; 04 січня 2021 року здійснена операція з переказу на картку АТ КБ «ПриватБанк» через додаток «Приват 24», одержувач - ОСОБА_2 , в розмірі 12 000,00 грн.

Також з рахунку на ім`я позивача № НОМЕР_4 здійснено списання коштів через додаток «Приват24» на загальну суму 16 583,56 грн, а саме: 03 січня 2021 року - в розмірі 4 522,61 грн, 04 січня 2021 року - в розмірі 12 060,30 грн.

Відповідно до виписок про рух коштів на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я третьої особи ОСОБА_2 та позивача, за період з 01 грудня 2020 року до 06 січня 2021 року вбачається, що: з рахунку НОМЕР_3 (платіжна картка № НОМЕР_2 ) за вказаний період здійснено перерахування коштів у розмірі 652 546,27 грн (який складається з 5 136,83 грн (грошові кошти, які були на рахунку) + 647 450,44 грн (грошові кошти, які перераховані з валютного рахунку позивача) на рахунок третьої особи ОСОБА_2 ; з рахунку НОМЕР_4 (платіжна картка № НОМЕР_13 ) за вказаний період було здійснено перерахування коштів у розмірі 16 583,56 грн (який складається з вхідного залишку в розмірі 14 792,84 грн та надходження в розмірі 1919,95 грн) на рахунок третьої особи ОСОБА_2

05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За фактом незаконного заволодіння коштами, належними ОСОБА_1 , Покровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України.

Красноармійською місцевою прокуратурою Донецької області 30 квітня 2021 року матеріали кримінального провадження передано за підслідністю до ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, досудове слідство триває, про підозру нікому не повідомлялось.

05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась з претензією до АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів з карток НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_2 , на яку банк листом від 14 лютого 2021 року повідомив, що претензія стосовно повернення коштів позивачу не може бути задоволена, оскільки переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking «Приват24», вхід в «Приват24» був здійснений під авторизацією позивача, що можна зробити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації.

Відповідно до листів Держприкордонслужби від 06 липня та 30 серпня 2021 року щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 01 січня 2019 року до 25 лютого 2021 року позивач: 16 липня 2019 року в`їхала в Україну - пункт пропуску - Бориспіль, 12 серпня 2019 року виїхала з України - пункт пропуску Бориспіль, 19 грудня 2020 року в`їхала в Україну - пункт пропуску Шегині (Львівська область), 02 лютого 2021 року виїхала з України - пункт пропуску Краківець (Львівська область).

Згідно з копією листа Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» від 28 січня 2021 року № ЄД-21-00971 абонентський номер НОМЕР_15 отримує послуги мобільного зв`язку без реєстрації своїх персональних даних.

Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» від 10 вересня 2021 року, за номером телефону НОМЕР_5 відбулась заміна СІМ-карти 09 листопада 2020 року в магазині за адресою: АДРЕСА_2 .

З інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 10 вересня 2021року про авторизацію у системі «Приват24» за період з 01 грудня 2020 року до 04 січня 2021 року слідує, що реєстрація в системі «Приват24» за допомогою номера телефону НОМЕР_5 відбулася 08 грудня 2020 року, а всі операції з рахунків позивача протягом спірного періоду були здійснені за допомогою мобільного номера телефону позивача НОМЕР_5 .

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказувала на те, що вона не вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків, тому просила стягнути з Банку на її користь безпідставно списані кошти в розмірі 19 300,00 євро та 16 583,56 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач довела наявність вини Банку в незаконному переказі коштів з її банківської платіжної картки, а відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.

Із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

За змістом статей 626 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи (т. 1 а. с. 32-35), що всі оспорювані фінансові операції з грошовими коштами позивача на рахунках Банку здійснено з допомогою системи інтернет-банкінгу «Приват24».

У ході розгляду справи позивач стверджувала про те, що вона не реєструвалась в системі «Приват24», фінансовий номер мобільного телефону, банківські картки не втрачала та нікому не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків.

Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Умови і правила), система «Приват 24», у тому числі мобільна версія, це система призначена для управління банківськими рахунками Клієнта цілодобово в режимі реального часу через мережу Інтернет.

Всі операції у цій системі здійснюються на підставі платіжних інструкцій, наданих Клієнтом через систему (підпункт 2.3.1.2.2 Умов і правил).

Згідно з підпунктом 2.3.1.2.3 Умов і правил правила користування системою «Приват24», викладені на сторінці Банку у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/udalenniy-banking/privat24.

Також ці правила викладені за адресою: https://privat24business.pp.ua/privat24-reyestraciya-novogo-koristuvacha/.

Відповідно до вказаних правил, реєстрацію у системі «Приват 24» можна здійснити декількома способами, зокрема дистанційно (через мережу інтернет) або через банкомат.

Так, відповідно до Правил користування системою «Приват 24», для реєстрації нового користувача в системі «Приват24» через мережу інтернет необхідно здійснити наступні дії: перейти за посиланням https://www.privat24.ua/; у правому верхньому куті вебсторінки натиснути кнопку «Вхід»; далі в спеціальну форму ввести номер мобільного телефону; підтвердити, що це діючий мобільний номер за допомогою введення у відповідне поле цифр з SMS-повідомлення або шляхом прийняття дзвінка Банку); обрати із запропонованого системою переліку банківських карток, які зареєстровані за вказаним мобільним номером, одну; ввести PIN-код цієї картки на віртуальній клавіатурі; придумати та зазначити у відповідному полі пароль входу в систему, повторити його та вказати діючу адресу електронної пошти (e-mail), натиснути кнопку «Далі». Після цього процес реєстрації в системі «Приват24» через мережу Інтернет можна вважати завершеним.

Альтернативним способом реєстрації в системі «Приват24» є реєстрація через банкомат АТ КБ «ПриватБанк». Для такого способу реєстрації потрібно: вставити діючу картку ПриватБанку в картоприймач і ввести на клавіатурному блоці PIN-код; перейти в меню «Банківські послуги»; натиснути кнопку «Інтренет-банк Приват24»; перейти в «Реєстрація в Приват24/зміна пароля»; ввести номер свого фінансового мобільного телефону; у відповідне вікно ввести одноразовий пароль з SMS-повідомлення, що прийшло на мобільний телефон, натиснути кнопку «Далі». Після чого на екрані банкомата з`явиться повідомлення про успішно завершену операцію. Обов`язково варто дочекатися чека, в якому, крім логіна входу в систему (номер мобільного, який був зазначений при реєстрації), буде вказано згенерований автоматично пароль, який рекомендується змінити при першому сеансі роботи з системою «Приват24».

Ще одним способом реєстрації в системі є мобільний додаток Приват24. Для реєстрації таким способом необхідний смартфон або планшет, що працює на базі операційних систем Android або iOS. На вказаний пристрій необхідно завантажити мобільний додаток Приват24 з «Play Маркет» або «App Store»; після встановлення додатку у полі «Вхід/Реєстрація ввести номер мобільного телефону, який буде використовуватися для входу в систему; натиснути кнопку «Продовжити»; підтвердити операцію через прийняття виклику або через введення одноразового пароля з SMS-повідомлення; обрати із запропонованого системою переліку банківських карток, які зареєстровані за вказаним мобільним номером, одну; ввести PIN-код цієї картки на віртуальній клавіатурі; придумати і ввести пароль, повторити пароль і вказати діючу адресу електронної пошти (e-mail); погодитися з Умовами і правилами надання банківських послуг, натиснувши відповідну позначку. З цього моменту реєстрація у додатку закінчена.

Системний аналіз наведених алгоритмів реєстрації свідчить про те, що особі, яка бажає зареєструватись у системі «Приват24» та здійснювати управління рахунками з її допомогою, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номера хоч б однієї з банківських карток клієнта «Приват24», прив`язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.

У разі відсутності в особи всього обсягу вказаної інформації для ідентифікації Банк має право відмовити у її реєстрації в системі «Приват 24» або обмежить його можливість по управлінню рахунками в системі (підпункт 2.3.1.2.4 Умов і правил).

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи Банку про те, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа,навіть перевипустивши Sim-карту або маючи фінансовий телефон клієнта,не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Також суд першої інстанції не дослідив подані Банком докази, що містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, дані (т. 1, а. с. 160).

Крім того, суд першої інстанції не здійснив аналіз доводів позивача про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків відповідно наведених вище алгоритмів реєстрації у системі «Приват 24».

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.1.1.71 Умов і правил фінансовий номер телефону клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Підтверджується Клієнтом під час активації продукту за допомогою POS-терміналу у відділенні Банку, в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і СМС-паролем, а також в Системі «Приват24» (у разі зміни логіна користувача).

Згідно з пунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку. В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку.

Тобто фінансовий номер телефону клієнта є важливою складовою отримання якісних банківських послуг у АТ «ПриватБанк» та безпеки клієнта.

Відповідно до листа ПрАТ «ВФ Україна» від 28 січня 2021 року (т. 1 а. с. 85) номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_15 , який був її фінансовим номером у АТ «ПриватБанк», за нею не був зареєстрований, тобто послуги зв`язку надавались оператором мобільного зв`язку знеособлено.

Також, як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, з серпня 2019 року до грудня 2020 року ОСОБА_1 перебувала за межами України (т. 1, а. с. 3, 103), стан свого фінансового номера телефону не відслідковувала.

Суд першої інстанції на вказане уваги також не звернув, не врахуваввисновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, та не перевірив, чи власна бездіяльність позивача щодо збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів.

У свою чергу суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в силу своїх повноважень, на вказане уваги не звернув, недоліків рішення суду першої інстанції в цій частині не виправив.

Таким чином, підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, та доводи касаційної скарги Банку щодо недослідження доказів у справі, невстановлення всіх обставин справи та неврахування висновків Верховного Суду знайшли своє часткове підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки суди не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то відповідно до статті 411 ЦПК України, керуючись принципом процесуальної економії, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права; перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін; ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 406 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко