Історія справи

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа №219/10961/15-ц

провадження №61-553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»,

представник відповідача - ОСОБА_6,

відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівськ,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2016 року у складі судді Хомченко Л. І. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року у складі суддів: Новікової Г. В. Гапонова А. В., Груіцької Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справа, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську (далі - «Фонд соціального страхування») про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 17 травня 1978 року по 23 січня 2012 року він працював у відповідача на різних робітничих професіях. 30 січня 1989 року під час роботи з ним трапився нещасний випадок, у результаті якого ОСОБА_4 отримав травму правого ока та за висновком МСЕК йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності.

Зазначає, що через трудове каліцтво погіршився стан його здоров'я та порушилась нормальна життєдіяльність й відносини з оточуючими, став погано бачити та постійно відчувати фізичний біль у правому оці, у зв'язку з чим, потребує періодичного проходження лікування та через певні фізичні вади ока відчуває моральні страждання.

Розмір заявленого у позові відшкодування моральної шкоди обґрунтовував незворотнім погіршенням зору, що спричиняє та спричинятиме йому на майбутнє довготривалі фізичні та душевні страждання.

На підставі цього, з урахуваннях поданих уточнень позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми статей 23, 1167, 1168 ЦК України, Закон України «Про охорону праці» не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки не були чинними на час отримання позивачем травми.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки чинним на час настання нещасного випадку законодавством не передбачалося відшкодування моральної шкоди, а положення Закону України «Про охорону праці» поширює свою дію лише на нещасні випадки, що мали місце після 24 листопада 1992 року.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, представник ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право ОСОБА_4 на звернення до суду щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з частковою втратою працездатності не обмежене строками, оскільки носить триваючий характер, та не може пов'язуватися з тим, що виробнича травма трапилась до набрання чинністю спеціального законодавчого акту.

Відзив на касаційну скаргу (заперечення), що поданий ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, мотивований тим, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими. Представник відповідача стверджує, що на час виникнення спірних правовідносин жодним нормативним актом не передбачалося відшкодування моральної шкоди, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Відповідно до положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи касаційної скарги, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що з 17 травня 1978 року по 23 травня 2012 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Часівоярським заводом вогнетривких виробів, та його правонаступниками - ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

30 січня 1989 року з ОСОБА_4 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму правого ока, про що було складено акт по формі Н-1 від 31 січня 1989 року.

Унаслідок вказаної травми висновком МСЕК від 28 квітня 1989 року ОСОБА_4 встановлено 25% втрати працездатності, а під час повторного перегляду висновком МСЕК від 24 квітня 2003 року встановлено 25% втрати працездатності з 6 квітня 2003 року безстроково.

За правилами частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У відповідності із пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій посилались те, що на момент отримання позивачем трудового каліцтва не були чинними (не були прийнятими законодавчим та виконавчими органами держави) ряд спеціальних нормативно-правових актів, які визначають порядок відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.

ОСОБА_4 вперше встановлено втрату 25% професійної працездатності 28 квітня 1989 року.

Події, що стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1989 році, та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_4 цивільного права на відшкодування моральної школи, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві до набрання чинністю нормативно-правовими актами, що передбачали відшкодування моральної шкоди у випадку отримання особою виробничої травми (трудового каліцтва).

Доводи касаційної скарги про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, які продовжуються після набрання чинності законом, що передбачає відповідальність за заподіяння такої шкоди, є безпідставними, оскільки виникнення підстав для відшкодування шкоди пов'язується з настанням події, до якої застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вона настала або мала місце.

Посилання у касаційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнання судом наявності правопорушення, заявник отримав певну моральну шкоду, є неприйнятним, оскільки містять різні фактичні обставини справи (заявник звертався з підстав порушення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, щодо незабезпечення виконання судових рішень, якими присуджено на його користь стягнення коштів).

Доводи касаційної скарги про те, що стаття 83 ЦК Української РСР 1963 року не передбачала строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а тому, позивач має право на звернення до суду без обмеження строку, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю, а не пропуском строку позовної давності.

Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:В. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик