Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2018 року у справі №757/31209/15

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/31209/15-ц

провадження № 61-27378св18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Весотра-Львів",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Весотра-Львів" (далі - ТОВ "Весотра-Львів") про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі -

ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), правонаступником якого є

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1263/08, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надано грошові кошти на поточні потреби у розмірі 100 000,00 євро, строком до

20 липня 2018 року включно, зі сплатою 14 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 22 липня 2008 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

ТОВ "Весотра-Львів" та ОСОБА_1 укладено договір поруки VP7349, відповідно до якого ТОВ "Весотра-Львів" солідарно з ОСОБА_1 та у повному обсязі несе відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Незважаючи на зазначені умови договорів, позичальник порушив свої зобов'язання щодо повернення коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати за управління кредитом.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання та неповерненням коштів утворилася заборгованість у розмірі 1 399 684,93 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Весотра-Львів".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня

2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Весотра-Львів" на користь

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 1263/08 у розмірі 1 399 684,93 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та вважав, що оскільки ОСОБА_1, як позичальник, не виконала свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати за управління кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором, а ТОВ "Весотра-Львів", як поручитель, зобов'язалося у повному обсязі нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим на підставі статей 526, 527, 553, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, а тому позовні вимоги, на думку суду, підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "Весотра-Львів" про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "Весотра-Львів" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Разом із тим, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог банку до поручителя, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки їх віднесено до юрисдикції господарського суду у зв'язку із суб'єктним складом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 жовтня 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

Славкіна М. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову у частині закриття провадження у справі і залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" оскаржує постанову Апеляційного суду м.

Києва від 22 березня 2018 року лише в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "Весотра-Львів" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Каларашу А. А. та визначено суддів, які входять до складу колегії.

Листом судді від 02 червня 2020 року повторно витребувано матеріали справи № 757/31209/15-ц із Печерського районного суду м. Києва.

У липні 2020 року надійшли матеріали справи до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "Весотра-Львів" у зв'язку з їх віднесенням до господарської юрисдикції.

Апеляційним судом не враховано та не досліджено особливості правовідносин між банком та ТОВ "Весотра-Львів" як поручителем, оскільки договір поруки має додатковий (акцесорний) характер до основного зобов'язання. Неможливість окремого розгляду позовних вимог до боржника та поручителя пов'язана, зокрема, з визначенням суми заборгованості та способом виконання зобов'язання.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 22 липня 2008 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1263/08. (а. с. 11-15, т. 1)

Згідно з п. п.1.1.-1.4. кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти на поточні потреби у розмірі 100 000,00 євро, що еквівалентно

767 527,20 грн за курсом НБУ на момент укладення цього договору, строком до 20 липня 2018 року включно, зі сплатою 14 % річних.

Пунктом 1.4.1. кредитного договору передбачено, що за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 767,52 грн, що становить 0,1 % річних від суми кредиту. (а. с. 11, т. 1)

У п. 4.4. договору вказано, що за неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених п. 3.3.3. цього договору, якщо прострочення виконання таких зобов'язань сталося більше ніж на 7 календарних днів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання, розрахований від суми невиконаних зобов'язань, а саме - неповерненого кредиту та/або несплачених процентів та/або плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав і які не були виконані станом на 8 календарний день прострочення такого виконання. (а. с. 14, т. 1)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

22 липня 2008 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та

ТОВ "Весотра-Львів" (поручителем), ОСОБА_1 (боржником) укладено договір поруки VP7349, згідно з умовами якого поручитель ТОВ "Весотра-Львів" солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором від 22 липня

2008 року № 1263/08 (п.1.1. договору поруки). (а. с. 18-19, т. 1)

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. (а. с. 18, т. 1)

Встановлено також, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2015 pоку утворилася заборгованість у розмірі 1 399
684,93 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом -

51 326,27 євро; заборгованості за користування кредитом - 4 182,37 євро; заборгованості з комісії за обслуговування кредитом - 6 150,88 грн; штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісій - 37 534,13 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині 1 статті 19 ЦПК України у чинній редакції.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.

Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена позивачем у справі, яка переглядається, до боржника та поручителя, пов'язаних солідарним обов'язком.

Порука є одним із видів акцесорного зобов'язання, тобто має додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати сама по собі.

Відповідно до частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею

543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті,

а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, ЦК України передбачає також гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання, а з огляду на солідарний обов'язок боржника за основним зобов'язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 1 та статтями 2, 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України (у чинній редакції) у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, правилами ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) не передбачалося можливості розгляду справи в порядку господарського судочинства в одному провадженні як стосовно вимог до позичальника - фізичної особи, так і поручителя - юридичної особи, яка є стороною договору, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, та має солідарні з позичальником зобов'язання, що випливають з договорів кредиту та поруки.

Зі змісту статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) можна зробити висновок про можливість розгляду таких вимог саме в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі юридичною особою (ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") до фізичної особи-боржника (ОСОБА_1) та юридичної особи

(ТОВ "Весотра-Львів") як поручителя, який за умовами договору поруки погодився солідарно відповідати з позичальником за наслідки невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов'язанням і поручителем - фізичною особою.

При цьому ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18), 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц (провадження № 14-74цс18), 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), 14 листопада

2018 року у справі № 752/17300/14-ц (провадження № 14-258цс18), 11 грудня 2019 року у справі № 643/8992/15 (провадження № 14-503цс19), 01 вересня 2020 року у справі № 198/305/15-ц (провадження № 14-704цс19).

Також аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 201/16055/14-ц (провадження № 61-47431св18), 27 листопада 2019 року у справі № 202/35950/13-ц (провадження № 61-17698св18), 21 жовтня 2020 року у справі № 389/1800/17 (провадження № 61-11190св20), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" посилалося на невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за цим договором, та на те, що ТОВ "Весотра-Львів" уклало з ним договір поруки, відповідно до умов якого зобов'язалося відповідати солідарно перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань саме за цим кредитним договором.

Ці позовні вимоги взаємопов'язані між собою, а тому спільний розгляд вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і до поручителя в межах однієї справи одним судом необхідний для забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доводів сторін, а також гарантує ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Крім того, вирішення такого спору за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є фізичною особою, та за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини 4 статті 10 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в суді першої інстанції), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" оскаржує постанову Апеляційного суду м.

Києва від 22 березня 2018 року лише в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ТОВ "Весотра-Львів" про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому в іншій частині оскаржувана постанова апеляційного суду не переглядається Верховним Судом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2018 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Весотра-Львів" про стягнення заборгованості за кредитним договоромскасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

С. П. Штелик