Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 456/4785/24

провадження № 61-10059св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телелан»,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року у складі судді Саса С. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телелан» (далі - ТОВ «ТРК «Телелан») про захист прав споживача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 27 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що в судові засідання, призначені на 29 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року та 27 лютого 2025 року, позивач викликався, про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином був повідомлений, проте повторно не з`явився без поважних причин та не надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Не погодившись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що суд не визнав необхідним надання ОСОБА_1 пояснень (в матеріалах справи відсутня ухвала про відкладення розгляду справи з таких підстав, а надіслані йому судові повістки не містять зазначення про необхідність надання позивачем особистих пояснень), оскільки лише така визнана судом необхідність, на думку позивача, могла б бути підставою для застосування положень частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Львівський апеляційний суд постановою від 20 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року залишив без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону.

Колегія суддів зазначила, що суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку такої повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення у наведеному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи містять докази направлення судових повісток позивачу на вказану ним у позовній заяві адресу зареєстрованого місця проживання рекомендованими листами з повідомленням про вручення щодо підготовчих засідань у справі, призначених на 19 грудня 2024 року та 27 лютого 2025 року.

З посиланням на пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України та судову практику Верховного Суду, зокрема висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 522/17859/19, щодо належного повідомлення учасника справи засобами поштового зв`язку за умови наявності відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», апеляційний суд виснував, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте у два останні судові (підготовчі) засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки неявка позивача в підготовче засідання, призначене на 27 лютого 2025 року, є повторною, а заяви позивача про розгляд справи за його відсутності до суду на час ухвалення відповідного процесуального рішення не надходило.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій 31 липня 2025 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що:

апеляційний суд не звернув уваги, що в ухвалі місцевого суду зазначено про повторну неявку в судове засідання, а не у підготовче засідання, тому безпідставно не змінив мотиви оскаржуваної ухвали;

апеляційний суд не урахував доводів апеляційної скарги щодо необхідності системного застосування частини п`ятої статті 233, пункту 3 частини першої статті 257, частини другої статті 128, пункту 6 частини першої статті 129, частин першої, другої статті 223, частини другої статті 258 та частини п`ятої статті 271 ЦПК України, а саме в частині встановлення обставин відсутності у матеріалах справи ухвали місцевого суду про відкладення розгляду справи з підстав необхідності надання позивачем особистих пояснень та судової повістки на адресу позивача, у якій зазначено про таку необхідність;

суд першої інстанції посилався на практику Верховного Суду у постановах, де на час постановлення ухвал про залишення позову без розгляду діяла інша редакція відповідної норми та були відсутні правові позиції про застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України з урахуванням особливостей підготовчого засідання;

апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, встановивши нові обставини, зокрема щодо подання позивачем 18 листопада 2024 року до місцевого суду позовної заяви із змінами та заяви про допит його як свідка;

суд першої інстанції мав достатньо часу для вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви зі змінами;

позивач мав законні очікування щодо отримання копії ухвали місцевого суду, за наслідками вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви зі змінами;

неявка позивача у підготовчі засідання не перешкоджала розгляду справи, зокрема вирішенню питання про прийняття до розгляду позовної заяви зі змінами та встановлення відповідачу строку на подання відзиву на цю позовну заяву.

Заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах чинної редакції ЦПК України, зокрема пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки апеляційний суд не посилався на такі висновки.

Зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості оскаржити бездіяльність суду щодо неприйняття до розгляду позовної заяви зі змінами у випадку, якщо суд першої інстанції не постановив ухвалу про повернення її позивачу, а надалі залишив позов без розгляду з огляду на повторну неявку позивача.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2025 року ТОВ «ТРК «Телелан» подало відзив на касаційну скаргу, зазначаючи про те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають обставинам справи та ухвалені з правильним застосуванням процесуальних норм, а тому підстав для їх скасування немає.

Обставини справи, що встановив апеляційний суд

Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 13 вересня 2024 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 12 год 00 хв 29 жовтня 2024 року (а. с. 4).

Ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі від 13 вересня 2024 року разом із судовою повісткою надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану ним у позовній заяві адресу зареєстрованого місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , який позивач отримав 20 вересня 2024 року (а. с. 6, 8).

29 жовтня 2024 року позивач у засідання не з`явився, про причини неявки не повідомляв, суд відклав підготовче засідання на 09 год 30 хв 19 грудня 2024 року (а. с. 19).

Судову повістку про виклик в підготовче засідання на 19 грудня 2024 року було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану ним у позовній заяві адресу зареєстрованого місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове повідомлення повернулося з відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження (а. с. 21-23).

Заяви про зміну місця проживання (перебування) позивач до суду не подавав.

18 листопада 2024 року позивач подав до суду заяву, до якої долучив позовну заяву із змінами (а. с. 24-26).

У той же день позивач подав до суду заяву про допит його як свідка (а. с. 27).

19 грудня 2024 року позивач у засідання не з`явився, про причини неявки не повідомляв, суд відклав підготовче засідання на 12 год 00 хв 27 лютого 2025 року (а. с. 40).

Судову повістку про виклик в підготовче засідання на 27 лютого 2025 року було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану ним у позовній заяві адресу зареєстрованого місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , яку позивач отримав 03 січня 2025 року (а. с. 41, 45), однак в судове засідання, призначене на 27 лютого 2025 року, позивач повторно не з`явився і заяви до суду про розгляд справи за його відсутності не подав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною другою статті 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка у підготовче засідання чи в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого поспіль підготовчого засідання чи судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності / неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Верховний Суд у постановах від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22), які є релевантними щодо частини третьої статті 257 ЦПК України у редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), зазначив, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суди встановили, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та підготовчі засідання, призначені на 29 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року та 27 лютого 2025 року, що заявник не заперечує у касаційній скарзі.

Водночас позивач не з`явився у жодне із вказаних підготовчих засідань, зокрема у два останніх: 19 грудня 2024 року та 27 лютого 2025 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач надсилав суду першої інстанції заяву про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції, ухвалу якого апеляційний суд залишив без змін, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223 257 ЦПК України.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах щодо залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання викладено у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 686/9016/23 (провадження № 61-15468св24), від 15 вересня 2025 року у справі № 756/11052/24 (провадження № 61-9710св25).

З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи заявника щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у разі повторної неявки позивача саме у підготовче засідання.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд помилково не урахував, що позивач повторно не з`явився саме в підготовче засідання, а не в судове засідання, оскільки судові повістки про виклик позивача від 13 вересня 2024 року № 456/4785/24/18578/2024, від 29 жовтня 2024 року № 456/4785/24/22496/2024, від 30 грудня 2024 року № 456/4785/24/27494/2024, направлені місцевим судом ОСОБА_1 , містили повідомлення про його виклик саме у підготовче засідання (а. с. 6, 21, 41).

Крім того, змінена Законом № 3200-IX редакція пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України доповнила попередню редакцію цієї норми лише в частині поширення правила залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки позивача не лише на судове, а і на підготовче засідання.

В інший частині правила вказаної норми та особливості її застосування не зазнали змін, тому судова практика Верховного Суду, на яку посилався місцевий суд, в частині оцінки повторності та умов застосування такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання, є застосовною і у разі повторної неявки позивача в підготовче засідання.

Особливості розгляду справи на стадії підготовчого провадження та на стадії розгляду по суті не впливають на застосовність пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України за наявності всіх, передбачених цим пунктом умов, наявність яких правильно встановив суд першої інстанції.

Питання прийнятності позовної заяви зі змінами не вирішувалось під час постановлення ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, тому не оцінюється судом касаційної інстанції, зокрема в частині посилання на відсутність висновків Верховного Суду.

Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга не містить заперечень позивача щодо його повторної неявки у підготовче засідання, а її доводи зводяться до спонукання суду досліджувати підстави та причини того, чому суд першої інстанції мав розглядати справу на стадії підготовчого провадження без участі позивача, що не впливає на процесуальні наслідки повторної неявки позивача у підготовче засідання.

Отже, у справі, що переглядається, позивача було належним чином проінформовано про хід розгляду його позову, однак він не проявив належну увагу в захисті своїх інтересів та не вживав необхідних заходів, щоб ознайомитися із подіями судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, з чим погодився і апеляційний суд, діяв відповідно до норм процесуального права та принципу юридичної визначеності. Доводи касаційної скарги щодо протиправності такого рішення є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що право позивача на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє його можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.

Верховний Суд наголошує, що зазначене положення процесуального законодавства спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення процесуальних норм, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які викладено у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк