Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2018 року у справі №642/474/13

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 642/474/13

провадження № 61-24479св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2017 року у складі судді Гримайло А. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Колтунової А. І., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року про скасування забезпечення позову у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначив, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року, а саме: арешт на транспортні засоби - автомобіль марки «SubaruForester», державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, а також автомобіль марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2, 2003 року випуску, які належать ОСОБА_4 При цьому нововиявленими він вважає обставини, встановлені ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2016 року, постановленими у процесі кримінального провадження у кримінальній справі, якими відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зняття арешту з належних йому автомобілів. Крім того, вважає, що цими судовими рішеннями у кримінальній справі встановлено та є нововиявленим той факт, що триває касаційне провадження, відкрите за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2016 року за касаційною скаргою ОСОБА_3 та той факт, що за судовими рішеннями господарського суду відкриті виконавчі провадження з накладенням арешту на автомобілі, належні ОСОБА_4, зазначені арешти не скасовані відповідними судовими рішеннями.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у перегляді у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_3 як на підставу своїх вимог, не можна вважати нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 362 ЦПК України 2004 року.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.

У серпні2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нову ухвалу, якою визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушено порядок розгляду справи, не винесені відповідні ухвали про перенесення судових засідань та призначення справи до судового розгляду, відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, порушено вимоги статей 230, 277, 625, 1166, 1186, 1187, 1188, 1192, 1208 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду указану справу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін, оскільки їх постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 липня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 135 та частиною першою статті 286 КК України, а кримінальна справа закрита у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишено без розгляду.

У січні 2013 року прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року, позов прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди суму в розмірі 28 737,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року за заявою ОСОБА_3 застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортні засоби - автомобіль марки «Subaru Forester», державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, а також автомобіль марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2, 2003 року випуску, які належать ОСОБА_4 в межах позовних вимог на загальну суму 28 737,00 грн.

Постановою державного виконавця від 09 грудня 2013 року накладений арешт на зазначені автомобілі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року заява ОСОБА_4 задоволена, скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року зазначена ухвала залишена без змін. Підставою для скасування заходів забезпечення позову стало те, що ОСОБА_4 до заяви додав копію квитанції про сплату на рахунок ВДВС 32 462,25 грн та копію постанови Ленінського ВДВС ХМЮ від 25 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №642/474/13-ц, виданого 11 серпня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошових коштів у розмірі 28737,00 грн та відшкодування витрат на судову авто-товарознавчу експертизу в розмірі 710,50 грн, тобто зі сплатою боржником боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України 2004 року).

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК України 2004 року.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли та змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини заявником не надані, а посилання на нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки постановляючи оскаржувані ухвали, суди на підставі наявних у матеріалах справи доказах правильно встановили фактичні обставини справи, та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для перегляду ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з огляду на положення частини першої статті 361 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик