Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №569/646/17
Постанова КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №569/646/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 569/646/17

провадження № 61-28670 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 серпня 2017 року у складі судді Першко О. О. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2006 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав у дочірнього підприємства-фірми «Рівне-Атом» спільного Українсько-Німецького підприємства «МБР-Україна» (далі -ДПФ «Рівне-Атом») незавершену будівництвом будівлю виробничо-складської бази, що знаходиться по АДРЕСА_1. У цей же день вказаний правочин було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів.

10 вересня 2008 року заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області визнано укладеним між ним та ОСОБА_8 нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 від 27 жовтня 2006 року, визнано за ОСОБА_8 право власності на це нерухоме майно.

23 листопада 2011 року рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області визнано за ОСОБА_5 право власності на будівлю виробничо-складської бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу ОСОБА_8 перед останньою.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04 жовтня 2013 року на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року за ОСОБА_5 13 грудня 2011 року було зареєстровано право власності на виробничо-складську базу по АДРЕСА_1, за виключенням будівлі, загальною площею 545,8 кв. м, яка розташована за вказаною адресою та належить іншій особі - ОСОБА_9

29 лютого 2016 року рішенням апеляційного суду Рівненської області заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_8 до нього про визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладеним відмовлено.

Таким чином, саме він є власником спірного нерухомого майна, яке підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння відповідачки, оскільки унаслідок скасування заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2008 року скасовано підставу набуття ОСОБА_8 права власності на вказане нерухоме майно, тобто відпала і правова підстава переходу на це майно права власності від останнього до ОСОБА_5, відповідачці у справі.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив суд витребувати із чужого незаконного володіння відповідачки нежитлову будівлю виробничо-складської бази у складі адміністративно-виробничого приміщення, загальною площею 691,9 кв. м, операторської з масло складом та паливно-роздавальними колонками, загальною площею 32,7 кв. м, сторожового павільйону з відкритою площадкою для стоянки автомобілів, загальною площею 28,7 кв. м, по АДРЕСА_1. Також просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірну нежитлову будівлю зареєстровану 13 грудня 2011 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач, придбавши спірне нерухоме майно, як незавершене будівництво, не зареєстрував його, тому у нього не виникло право власності на це майно. Тому відсутнє й право на його витребування із чужого незаконного володіння, на яке має право лише власник майна. Вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є похідною від вимоги про витребування майна.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2017 рокуапеляційна скарга представника ОСОБА_3 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач у встановленому законом порядку не зареєстрував право власності на незавершену будівництвом спірну будівлю виробничо-складської бази, він добровільно на підставі договору купівлі-продажу відчужив незавершену будівництвом будівлю виробничо-складської бази на користь ОСОБА_8 Отже, наявність у ОСОБА_3 вільного волевиявлення на передачу майна, реалізованого шляхом укладення цього правочину, унеможливлює його витребування у добросовісного набувача, яким є відповідачка. Крім того, апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави згідно з нормами статті 388 ЦК України для витребування майна у добросовісного набувача, так як воно вибуло з володіння позивача з його згоди, за письмово укладеним договором купівлі-продажу, за яким позивач отримав кошти, хоча договір і не був нотаріально посвідчений.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 -просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача наявне майнове право на спірне нерухоме майно, яке вибуло з володіння позивача поза його волею та перейшло на підставі заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2008 року у власність ОСОБА_8, від якого це майно набула у власність відповідачка. Проте у зв'язку зі скасуванням вищевказаного заочного рішення суду відповідачка набула у власність спірне майно без достатньої правової підстави, тому у позивача наявне право на його витребування із чужого незаконного володіння останньої.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладений між позивачем та ДПФ «Рівне-Атом» не був зареєстрований у встановленому законом порядку, тобто є не вчиненим, тому у позивача не виникло права власності на це майно. Отже, у позивача відсутнє право на витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, так як він не є його власником, а відповідачка є добросовісним набувачем і власником майна. Позивач добровільно відчужив спірне майно на підставі непосвідченого нотаріально договору купівлі-продажу отримавши від ОСОБА_8 534 тис. грн.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 12 травня 2006 року ОСОБА_3на підставі договору купівлі-продажу придбав у ДПФ «Рівне-Атом» незавершену будівництвом будівлю виробничо-складської бази, що знаходиться по АДРЕСА_1, у цей же день вказаний правочин було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів.

10 вересня 2008 року заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області визнано укладеним між ОСОБА_3та ОСОБА_8 нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 від 27 жовтня 2006 року, визнано за ОСОБА_8 право власності на це нерухоме майно.

23 листопада 2011 року рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області визнано за ОСОБА_5 право власності на будівлю виробничо-складської бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу ОСОБА_8 перед останньою.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04 жовтня 2013 року на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року 13 грудня 2011 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на виробничо-складську базу по АДРЕСА_1, за виключенням будівлі, загальною площею 545,8 кв. м, яка розташована за вказаною адресою та належить третій особі ОСОБА_9

29 лютого 2016 року рішенням апеляційного суду Рівненської області заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладеним відмовлено.

У статті 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що витребування майна його власником від добросовісного набувача можливе за умови, що це майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом документів.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що у справі Здолбунівського районного суду Рівненської області № 2-982/08 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладеним встановлено, що ОСОБА_3 добровільно відчужив незавершену будівництвом будівлю виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, уклавши з нею договір купівлі-продажу 27 жовтня 2006 року та отримавши від останньої 534 тис. грн. При цьому ОСОБА_3 визнав позов та підтвердив, що дійсно уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу. Отже, такими діями позивача було підтверджено його вільне волевиявлення на відчуження спірного майна.

У частині третій статті 61 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що наявність у ОСОБА_3 вільного волевиявлення на передачу майна, реалізованого шляхом укладення вказаного договору купівлі-продажу, унеможливлює витребування цього майна у добросовісного набувача, яким є відповідачка, остання в свою чергу придбала його на законних підставах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07 листопада 2012 року № 6-81 цс 12.

Доводи касаційної скарги про те, що у позивача наявне майнове право на спірне нерухоме майно, яке вибуло з володіння позивача поза його волею, тому у нього наявне право на його витребування від добросовісного набувача, безпідставні, оскільки апеляційним судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено вільне волевиявлення ОСОБА_3 на відчуження спірного майна, чим спростовано доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовує.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк