Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №336/5519/18

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 336/5519/18

провадження № 61-11350 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: прокуратура Запорізької області, Державна казначейська служба України;

представник Державної казначейської служби України - Бобир Ульяна Романівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Шевченківського районного суду м.

Запоріжжя від 22 січня 2019 року у складі судді Зарютіна П. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів:

Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Дьомкіною О. С. від 24 липня 2018 року відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42018080000000255 від 11 липня 2018 року.

Вважаючи вказану постанову слідчого від 24 липня 2018 року протиправною, він оскаржив її в судовому порядку.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2018 року його скаргу задоволено частково, скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Дьомкіної О. С. від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018080000000255 від 11 липня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1, зобов'язано слідчого виконати вимоги частини 2 статті 55 КПК України щодо ОСОБА_1

Вважав, що неправомірними діями слідчого йому завдано моральної шкоди. Крім того, йому завдано майнової шкоди, оскільки він був змушений звертатися за правовою допомогою, витрачати кошти на копіювання документів та поштові відправлення.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування майнової шкоди 1 965 грн 80 коп., 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2019 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2018 року, якою було скасовано рішення слідчого відмовлено у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні, фактично була встановлена протиправність рішення посадових осіб прокуратури. Суд вважав, що унаслідок незаконного рішення уповноваженого державного органу позивач зазнав душевних страждань, оскільки був вимушений витрачати додаткові зусилля на подолання штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав, відтак, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 рокуапеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що унаслідок незаконного рішення уповноваженого державного органу, позивач зазнав душевних страждань, оскільки був вимушений витрачати додаткові зусилля на подолання штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року заступник прокурора Запорізької області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 336/5519/18 із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що доказом протиправності рішення посадових осіб прокуратуриє ухвала слідчого судді, прийнята у порядку статті 307 КПК України за скаргою ОСОБА_1, якою було скасовано рішення слідчого про відмову у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні, є помилковим.

Зазначав, що у силу вимог статті 19 Конституції України, статті 307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Постанова слідчого від 24 липня 2018 року про відмову у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні може бути оскаржена відповідно до правил статті 303 КПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, і є способом реалізації прав особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Водночас реалізація особи свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності прокурора в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав такої особи. Сам по собі факт реалізації особою механізму оскарження дій слідчого, наявності ухвал слідчого судді, зобов'язання слідчого вчинити певні дії у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи та не вказує на неправомірність дій посадових осіб органів державної влади.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилити. При цьому послався на незаконність оскаржуваних судових рішень в частині визначення розміру моральної шкоди та відмови у задоволенні його вимог про відшкодування майнової шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2018 року у справі № 335/6874/18 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Запорізької області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, задоволено. Зобов'язано службову особу прокуратури Запорізької області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 12 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.

11 липня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2018 року відомості за заявою ОСОБА_1 від 12 травня 2018 року щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 366 КК України відносно старшого слідчого відділу прокуратури Запорізької області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000255, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 липня 2018 року за підписом слідчого в особливо важливих справах прокуратури Запорізької області Дьомкіної О. С.

Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області Дьомкіної О. С. від 24 липня 2018 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018080000000255 від 11 липня 2018 року.

ОСОБА_1, вважаючи вказану постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури Запорізької області Дьомкіної О. С. від 24 липня 2018 року протиправною, оскаржив її слідчому судді Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя шляхом подання скарги від 21 серпня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Дьомкіної О. С. від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018080000000255 від 11 липня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1, зобов'язано слідчого виконати вимоги частини 2 статті 55 КПК України щодо ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Запорізької області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини 2 статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У пунктах 5.4,6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Вирішуючи спір, суди не врахували, що оскарження ОСОБА_1 процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а задоволення його вимог про визнання потерпілим є достатньою сатисфакцією.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір.

Посилання відзиву на касаційну скаргу про незаконність оскаржуваних судових рішень безпідставні, оскільки позивачем судові рішення в касаційному порядку не оскаржені.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у позові ОСОБА_1.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович