Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 486/1981/21

провадження № 61-8737св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Костянтинівський дошкільний навчальний заклад «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року у складі судді Волкової О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка»), Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - УО імені Бориса Грінченка ЮМР) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивовано тим, що наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності від 06 травня 2019 року№ 40 її було прийнято на роботу помічником вихователя, а згідно з наказу від 20 серпня 2019 року № 71 - переведено на посаду вихователя Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка».

Вказувала, що наказом роботодавця від 05 листопада 2021 року № 152 її було відсторонено від виконання обов`язків вихователя на період карантину без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (пройти вакцинацію проти «COVID-19»).

Позивачка вважала, що вказаний наказ роботодавця про відсторонення її від роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни і ніхто немає права змусити людину вакцинуватися. Вказаний наказ порушує її право на працю, на оплату праці для підтримання життєдіяльності.

25 лютого 2022 року наказом роботодавця № 12 її було поновлено на роботі у зв`язку з тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380 було зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Посилаючись на те, що вищезазначені дії керівництва відповідача не відповідають нормам трудового законодавства, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Костянтинівського закладу дошкільної освіти «Ромашка» від 05 листопада 2021 року № 152 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників»;

- стягнути з УО імені Бориса Грінченка ЮМР на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) у сумі 36 388,04 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Костянтинівського закладу дошкільної освіти «Ромашка» від 05 листопада 2021 року № 152.

Стягнуто з УО імені Бориса Грінченка ЮМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) у сумі 36 388,04 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсторонення від роботи є втручанням у конституційне право людини на працю шляхом його обмеження, а тому таке обмеження прав дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, законодавством України не передбачено право роботодавця на відсторонення від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти респіраторної хвороби «COVID-19». Оскільки позивачка, починаючи з 08 листопада 2021 року, була позбавлена можливості працювати з підстав її незаконного відсторонення від роботи та, відповідно, отримувати заробітну плату, роботодавець зобов`язаний виплатити її середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з УО імені Бориса Грінченка ЮМР середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, останнє звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу УО імені Бориса Грінченка ЮМР залишено без задоволення. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року у оскаржуваній частині залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши незаконність відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь останньої з УО імені Бориса Грінченка ЮМР середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Доводи апеляційної скарги про те, що позов не був пред`явлений до УО імені Бориса Грінченка ЮМР і вказане управління було залучено співвідповідачем до участі у справі з власної ініціативи суду є безпідставними, оскільки в уточненій позовній заяві від 21 листопада 2023 року позивачка визначила склад учасників справи та зміст позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та вирішена по суті.

Посилання апеляційної скарги на те, що Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» є безпосереднім роботодавцем позивачки, а тому УО імені Бориса Грінченка ЮМР є неналежним відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 11.6 Статуту Костянтинівського закладу дошкільної освіти «Ромашка», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 15 вересня 2022 року № 1097, кошториси і штатні розписи закладу дошкільної освіти затверджуються органом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. Згідно з пункту 1.9 загальних положень та розділу 3 Положення проУО імені Бориса Грінченка ЮМР (у новій редакції), затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14 березня 2023 року № 1261, УО імені Бориса Грінченка ЮМР є головним розпорядником коштів у галузі освіти Южноукраїнської міської територіальної громади. При цьому Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» є юридичною особою без окремого фінансового обслуговування, а в управлінні освіти діє централізована бухгалтерія.

Отже, вимоги позивачка про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу стосуються прав та обов`язків УО імені Бориса Грінченка ЮМР , як особи, за рахунок якої можливо задовольнити вказані вимоги.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі УОімені Бориса Грінченка ЮМР , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасувати, постанову суду апеляційної інстанцій скасувати повністю, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Інші учасники справи судові рішення в касаційному порядку не оскаржили. Отже, судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині судові рішення в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка», УО імені Бориса Грінченка ЮМР про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою УО імені Бориса Грінченка ЮМР на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга УО імені Бориса Грінченка ЮМР мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що безпосереднім роботодавцем позивачки є Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка», який й повинен відповідати за вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. УО імені Бориса Грінченка ЮМР є неналежним відповідачем у справі, оскільки наказу про відсторонення позивачки від роботи не приймало, її право на працю не порушувало, не є роботодавцем останньої, а тому управління не може відповідати за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначене узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17, провадження № 61-44227св18; від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20, провадження № 61-15526св20; від 27 липня 2023 року у справі № 163/2880/21, провадження № 61-7601св23, які суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу УО імені Бориса Грінченка ЮМР, в якому зазначено, що судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює вихователем Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка».

Наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» від 05 листопада 2021 року № 152 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків вихователя на період карантину без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (прийти вакцинацію проти «COVID-19»).

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 було ознайомлено із вищевказаним наказом та повідомлено про те, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» розширений перелік професій для яких щеплення проти «СОVID-19» є обов`язковим, який набирає чинності з 09 грудня 2021 року, працівники закладів освіти підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти «СОVID-19». У разі відсутності документу, який підтверджує наявність щеплення проти «СОVID-19», ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 до усунення причин, що зумовили відсторонення.

25 лютого 2022 року наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» № 12 ОСОБА_1 було поновлено на роботі у зв`язку з тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга УОімені Бориса Грінченка ЮМР підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ОСОБА_1, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18) зазначено, що «згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що ОСОБА_1 заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації ОСОБА_9. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а ОСОБА_9 у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 163/2880/21, провадження № 61-7601св23, на які заявник посилався в апеляційній скарзі і які апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» від 05 листопада 2021 року № 152 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» її було відсторонено від виконання обов`язків вихователя на період карантину без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (пройти вакцинацію проти «COVID-19»). Позивачка вважала вказаний наказ роботодавця незаконним, а тому просила суд його скасувати. При цьому позивачка просила суд стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) не з Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка», а з УО імені Бориса Грінченка ЮМР.

Суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги ОСОБА_1 та стягнули на її користь з УО імені Бориса Грінченка ЮМР середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) у сумі 36 388,04 грн. Проте Верховний Суд з таким рішенням судів не погоджується.

Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботита стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є саме роботодавець - Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка», який і відсторонив позивачку від роботи. Тому УО імені Бориса Грінченка ЮМР є неналежним відповідачем за вказаними позовними вимогами і з нього, у тому числі, не може стягуватися судовий збір.

Посилання апеляційного суду на те, що Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» є юридичною особою без окремого фінансового обслуговування, а в УО імені Бориса Грінченка ЮМР діє централізована бухгалтерія, є безпідставними, так як відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах визначених законом. Згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом. Згідно з частиною третьою статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту» оплата праці педагогічних працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу та інших працівників закладів дошкільної освіти здійснюється згідно з КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини шостою статті 37 Закону України «Про дошкільну освіту» порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі дошкільної освіти визначається керівником закладу відповідно до законодавства. За рішенням керівника закладу дошкільної освіти бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно закладом освіти або через централізовану бухгалтерію.

При цьому вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) з Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» позивачка не заявляла, а згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка пред`явила позов про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

УО імені Бориса Грінченка ЮМР з урахуванням відповідних ставок судового збору сплатило за подання апеляційної скарги 4 767 грн, за касаційну скаргу - 6 356 грн, а всього - 11 123 грн (за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу).

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки на підставі Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а касаційну скаргу задоволено, то понесені УО імені Бориса Грінченка ЮМР судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 11 123 грн необхідно компенсувати за рахунок держави (див: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).

Керуючись статтями 400 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також стягнення судового збору скасувати.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулувідмовити.

Компенсувати Управлінню освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської областіза рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 11 123 грн (одинадцять тисяч сто двадцять три гривні).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець