Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №760/23795/14

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 760/23795/14-ц

провадження № 61-16521св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач)

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Наш Дом»,

третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія Київреконструкція»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Наш Дом», третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція», про визнання права власності на частину об`єкту незавершеного будівництва, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11 вересня 2007 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Західінкомбанк» (далі - ТОВ «КБ «Західінкомбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк»), укладено договір № 177 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), на виконання якого нею у повному обсязі сплачено внесок до ФФБ в розмірі 809 400 грн. Згідно з договором про уступку майнових прав від 25 жовтня 2006 року майнові права на проінвестовану нею квартиру вже їй передані, однак оформити право власності на неї вона не має можливості в зв`язку із невведенням в експлуатацію об`єкта будівництва.

18 вересня 2007 року між нею і ТОВ «КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», було укладено договір про уступку майнових прав № 177, за яким вона отримала майнові права на об`єкт інвестування з наступними характеристиками: об`єкт інвестування - квартира район забудови - місто Київ, Солом`янський район, № об`єкту будівництва - 182-В; № об`єкту інвестування - 177; поверх - 18; кількість кімнат - 2; загальна площа - 85,2 кв. м; ціна об`єкту інвестування - 809 400 грн.

22 вересня 2009 року між ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний Кооператив «Наш Дом» (далі - ОК «ЖБК «Наш Дом») та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія Київреконструкція» (далі - ВАТ «АК Київреконструкція») було укладено договір передоручення з ОК «ЖБК «Наш Дом», згідно з яким ОК «ЖБК «Наш Дом» зобов`язався від імені і за рахунок ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», здійснити юридичні дії. Проте, спільна діяльність управителя і нового замовника порушують правила ФФБ за програмою ВАТ «АК Київреконструкція» та позбавляють її можливості в набутті права власності на об`єкт інвестування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частину об`єкту незавершеного будівництва - квартиру № НОМЕР_1, загальною площею 85,2 АДРЕСА_2 на 18 поверсі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2015 року у складі судді Козленко Г. О. позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва в розмірі проінвестованої квартири АДРЕСА_3 на 18 поверсі. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачами не надано доказів на підтвердження виконання умов договору. До завершення будівництва проінвестованого об`єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію інвестору належить не право власності на цей об`єкт, а майнові права на нього.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Наш Дом» задоволено частково. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Наш Дом» судовий збір в розмірі 606,11 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів введення об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 в експлуатацію в установленому законом порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативно правовими актами не передбачено. Майнові права позивача на спірний об`єкт незавершеного будівництва ніким не оспорені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що звертаючись із апеляційною скаргою, ОК «ЖБК «Наш Дом» просив змінити рішення суду першої інстанції, виключивши із його мотивувальної частини його обов`язок згідно з договором передоручення від 31 травня 2010 року оформити та передати їй право власності на житло. Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд на порушення частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 року вийшов за межі доводів апеляційної скарги. Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Не є виходом за межі позову визнання за нею майнового права, яке є обмеженим речовим правом та складовою частиною права власності. Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду лише з формальних підстав, повністю переглянувши справу та прийнявши нове рішення безпосередньо не дослідив жодного доказу під час судового розгляду чим грубо порушив норми ЦПК України 2004 року. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нею було подано нові докази, які не були подані суду першої інстанції з поважних причин. Вказані докази мають суттєве значення для вирішення спору та підтверджують те, що замовника будівництва було змінено на ОК «ЖБК «Наш Дом», а генерального підрядника - на ТОВ «БК «Техносила». Зазначені докази підтверджують законність рішення суду першої інстанції про порушення її майнових прав. ОК «ЖБК «Наш Дом» є забудовником не лише згідно з договором передоручення від 31 травня 2010 року, але і в силу отримання права власності на земельну ділянку і отримання права здійснювати будівництво комплексу. Апеляційний суд не лише не дослідив цих доказів але і не зазначив у рішенні мотивів їх неприйняття. На порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції стягнув із неї як інваліда ІІ групи судовий збір.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2017 року ОК «ЖБК «Наш Дом» подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що вирішуючи справу суд першої інстанції фактично змінив предмет позову. Апеляційний суд правильно встановив характер спірних правовідносин та норми права, що підлягають застосуванню, повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору та ухвалив обґрунтоване рішення з урахування практики Верховного Суду України у спорах, що виникають із аналогічних підстав. ОК «ЖБК «Наш Дом» не маючи відповідної ліцензії не є суб`єктом будівельної діяльності та не може виступати забудовником і здійснювати спорудження та введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 вересня 2007 року між ТОВ «КБ «Західінкомбанк» (Управитель), правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та ОСОБА_1 (Довіритель) було укладено договір № 177 про участь у ФФБ (далі - Договір № 177), згідно з пунктом 1.1 якого Довіритель на підставі повного визнання ним Правил ФФБ за програмою ВАТ «АК «Київреконструкція» дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність об`єкту інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

Згідно з пунктом 1.5 Договору № 177 при укладанні цього договору Управитель на умовах Правил ФФБ закріплює за Довірителем обраний ним об`єкт інвестування, а саме: об`єкт інвестування - квартира; район забудови - місто Київ , Солом`янський район, № об`єкту будівництва - 182-В; № об`єкту інвестування - 177; поверх - 18; кількість кімнат - 2; загальна площа - 85,2 кв. м; поточна ціна однієї вимірної одиниці - 9 500 грн; повна вартість об`єкту інвестування - 809 400 грн. Запланований строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію - ІV 2007 року - І квартал 2008 року.

18 вересня 2007 року між ТОВ «КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», (Управитель) та ОСОБА_1 (Довіритель) було укладено договір № 177 про уступку майнових прав, згідно з пунктом 1 якого Управитель уступає Довірителю майнові права на об`єкт інвестування, які Управитель набув відповідно до умов Угоди від 24 червня 2005 року № 24/06-05-УМП, укладеним між Управителем і ВАТ «АК «Київреконструкція».

Згідно з пунктом 2 договору № 177 під об`єктом інвестування сторони розуміють: об`єкт інвестування - квартира; район забудови - місто Київ, Солом`янський район, № об`єкту будівництва - 182-В; № об`єкту інвестування - 177; поверх - 18; кількість кімнат - 2; загальна площа - 85,2 кв. м; ціна об`єкту інвестування - 809 400 грн.

В пункті 5 договору № 177 передбачено, що ВАТ «АК Київреконструкція» відповідно до угоди № 30/05 про організацію спорудження об`єкту будівництва за рахунок коштів ФФБ зобов`язана передати позивачу у власність закріплений за ним об`єкт інвестування.

22 вересня 2009 року між ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», (Управитель), ОК «ЖБК «Наш Дом» (Замовник 2) та ВАТ «АК Київреконструкція» (Забудовник) було укладено угоду щодо організації добудови об`єкту будівництва, згідно з якою Управитель та Замовник 2 по умовах встановлених цією Угодою, замовляти та фінансувати добудову об`єкту будівництва, а Забудовник зобов`язується добудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування установникам ФФБ на умовах в строки, встановлені в цій Угоді, Правилах ФФБ та чинного законодавства України .

31 травня 2010 року ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», (Забудовник), що діє від імені ВАТ «АК Київреконструкція», та ОК «ЖБК «Наш Дом» (Повірений) було укладено договір передоручення, згідно з умовами якого Повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя здійснювати юридичні дії, визначені у цьому договорі.

31 травня 2010 року ПАТ «Західінкомбанк» за договором передоручення передав функції забудовника ОК «ЖБК «Наш Дом» по спорудженню та введенню в експлуатацію об`єкта будівництва, в тому числі обов`язок щодо оформлення та передачі довірителям права власності на житло.

На виконання умов договору №177 про участь у ФФБ від 11 вересня 2007 року ОСОБА_1 були внесені грошові кошти в розмірі 809 400 грн за 85,2 кв. м в повному обсязі, що підтверджується довідкою від 11 серпня 2014 року № 251, виданою Київською філією ПАТ «Західінкомбанк», а також квитанцією від 17 вересня 2007 року № 12 на суму 343 000 грн та платіжним дорученням від 17 вересня 2007 року № 01 на суму 467 100 грн.

Згідно з листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 18 листопада 2014 року № 44014 (И-2014), у 2008 році було проведено технічну інвентаризацію новозбудованого житлового будинку АДРЕСА_2 , зазначений будинок не прийнятий в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси не надавалося і загальна кількість квартир не відповідає висновку комплексної державної експертизи. Згідно з листом голови правління ВАТ «АК «Київреконструкція» нумерація квартир у будинку АДРЕСА_2 була змінена і не відповідає нумерації, яка зазначена в інвестиційних договорах про участь у ФФБ і, зокрема номер квартири НОМЕР_1 був змінений на номер 204.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 квітня 2018 року справу № 760/23795/14 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (стаття 177 ЦК України).

Відповідно до статті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством (стаття 14 цього Закону).

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, чинним на час звернення до суду з цим позовом, державній реєстрації підлягало право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність /відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва, а квартиру АДРЕСА_4 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи викладене, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнаючи за позивачем право власності на майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва, місцевий суд фактично самостійно змінив предмет позову, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на об`єкт незавершеного будівництва і у процесі розгляду справи не змінювала позовні вимоги. Також правильним є висновок апеляційного суду про те, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. Висновок апеляційного суду про те, що майнові права ОСОБА_1 на частину об`єкта незавершеного будівництва ніким не оспорені стосуються виключно спору про визнання за ОСОБА_1 права власності на цей об`єкт.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову по суті заявлених вимог і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в означеній частині - без змін.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з висновком апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Наш Дом» судового збору в розмірі 606,11 грн, з огляду на таке.

Пославшись на положення статті 88 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд вважав, що з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Наш Дом» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 606,11 грн.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат визначається статтею 88 ЦПК України 2004 року.

Згідно з частиною четвертою статті 88 ЦПК України 2004 року у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Згідно з довідкою МСЕК від 17 червня 2006 року № 058673 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, від сплати судового від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Iта II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Апеляційний суд на вказану обставину уваги не звернув та незаконно стягнув судовий збір з позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

У частинах першій, другій, четвертій статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно та ухвалено правильне по суті спору рішення, але допущено неправильне застосування норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» щодо розподілу судових витрат між сторонами, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Судовий збір, понесений Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив «Наш Дом» за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 11 копійок, компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Сердюк