Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №742/1209/18

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 742/1209/18

провадження № 61-1464св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2018 року у складі судді: Циганка М. О., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 рокуу складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - КП «Міськсвітло») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 14 березня 2018 року наказом № 5-о ОСОБА_1 було звільнено з 16 березня 2018 року з посади комірника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП . Вказаний наказ є незаконним, оскільки позивачу не пропонували жодної посади чи роботи, за наявності вакантних посад. До виходу у декретну відпустку в 2012 році вона була членом профспілки, та з моменту попередження про звільнення ОСОБА_1 не запрошували на засідання профспілкового комітету, згоди на її звільнення не надавали.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним та скасувати наказ КП «Міськсвітло» № 5-о від 14 березня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » за частиною першою статті 40 КЗпП;

поновити ОСОБА_1 на займаній посаді;

стягнути з КП «Міськсвітло» середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати по справі.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 05 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ директора КП «Міськсвітло» Шаповал Є. Д. від 14 березня 2018 року за № 5-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді комірника КП «Міськсвітло» та допущено негайне виконання рішення суду в цій частині.

Стягнуто з КП «Міськсвітло» на користь ОСОБА_1 26 095,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В частині стягнення середнього заробітку за місяць допущено рішення до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У зв`язку зі скорочення штату працівників у КП «Міськсвітло» ОСОБА_1 попереджено, що відповідно до наказу від 12 січня 20108 року №26, з 16 березня 2018 року скорочується в тому числі посада комірника, яку обіймає ОСОБА_1 . З 01 січня 2018 року по 16 березня 2018 року на підприємстві КП «Міськсвітло», згідно штатного розпису, були вільні вакантні місця озеленювач 5 розряду, озеленювач 4 розряду. Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказу КП «Міськсвітло» від 20 березня 2009 року № 15-о, ОСОБА_1 з 20 березня 2009 року переведено озеленювачем 4 розряду. Звільнено з посади з 28 лютого 2011 року. З 01 серпня 2011 року прийнята озеленювачем 4 розряду в КП «Міськсвітло». З 01 червня 2012 року переведена з озеленювача 4 розряду на посаду комірника. Тобто відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування свого працівника, оскільки не запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Доказів відмови позивача від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві судом не встановлено. Вказані вимоги закону роботодавцем не виконанні, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства щодо вивільнення працівника з роботи. Враховуючи незаконність звільнення, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді комірника. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Відповідач не виконав вимоги щодо працевлаштування свого працівника, оскільки не запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства щодо вивільнення працівника з роботи. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами свої твердження, що ОСОБА_1 не відповідала визначеній посаді по кваліфікаційним вимогам та досвіду, оскільки не надано суду доказів на підтвердження зазначених обставин, враховуючи дані трудової книжки, згідно яких позивач була переведена на посаду озеленювача 4 розряду та відсутність даних щодо зміни специфіки роботи за час перебування на іншій посаді. Суд першої інстанції правильно встановив незаконність звільнення ОСОБА_1 , яка підлягає поновленню на роботі на посаді комірника. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року КП «Міськсвітло» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилалося на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статі 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Поза увагою судів залишились доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не пропонувалась посада озеленювача, оскільки вона не може виконувати цю роботу через відсутність у неї відповідної освіти, кваліфікації та досвіду, адже після переведення 20 березня 2009 року на посаду озеленювача ОСОБА_1 не проходила вступного та первинного інструктажу за цією посадою та не була допущена до виконання робіт озеленювача і жодного дня не виконувала роботу озеленювача. На час звільнення позивача специфіка виконуваних озеленювачами робіт кардинально змінилася. Ті роботи, які виконували озеленювачі у 2009-2012 роках на даний час ними не виконуються. КП «Міськсвітло» надає послуги з виконання робіт лише на підставі договорів про закупівлю послуг, укладених з виконкомом Прилуцької міської ради за результатами проведення тендерів. У 2018 році за результатами тендерної процедури було укладено з виконкомом договір на лісозаготівельні послуги (видалення аварійних та сухостійних дерев) та договір на підрізання дерев і живих огорож (послуги щодо санітарної обрізки крон дерев, кущів, вирізування суків і гілок, розкряжування повалених дерев). Згідно кваліфікаційних критеріїв тендерної документації обов`язковою умовою участі в торгах та (в разі перемоги) для укладання договору є наявність у працівників діючих дозволів на виконання робіт (надання послуг) згідно з даною закупівлею, в т.ч. чинного дозволу на виконання робіт на висоті (з наданням скан-копій таких дозволів).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року у задоволенні заяви КП «Міськсвітло» про зупинення виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15 березня 2019 року.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 20 березня 2009 року переведено озеленювачем 4 розряду та звільнено з посади з 28 лютого 2011 року. З 01 серпня 2011 року прийнята озеленювачем 4 розряду КП «Міськсвітло». З 01 червня 2012 року позивач переведена з озеленювача 4 розряду на посаду комірника КП «Міськсвітло».

Відповідно до наказу КП «Міськсвітло» області № 26 від 12 січня 2018 року з 16 березня 2018 року скорочуються посади і виводяться із штатного розпису: інспектор з кадрів - 1, комірник - 1.

Згідно наказу КП «Міськсвітло» № 3-о від 15 січня 2018 року «Про попередження про звільнення працівників» попереджено, що відповідно до наказу від 12 січня 2018 року № 26, з 16 березня 2018 року скорочується в тому числі посада комірника, яку обіймає ОСОБА_1 , вільних робочих місць, які можна було б запропонувати, наразі на підприємстві немає.

Наказом від 14 березня 2018 року за № 5-о звільнено ОСОБА_1 , комірника, з 16 березня 2018 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Суди встановили, що з 01 січня 2018 року по 16 березня 2018 року на підприємстві КП «Міськсвітло», згідно штатного розпису, були вільні вакантні місця: озеленювач 5 розряду, озеленювач 4 розряду.

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Суди встановили, що відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування свого працівника, оскільки не запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Доказів відмови позивача від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві суди не встановили. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_1 не відповідала визначеній посаді по кваліфікаційним вимогам та досвіду, оскільки не надано суду доказів на підтвердження зазначених обставин, враховуючи дані трудової книжки, згідно яких позивач була переведена на посаду озеленювача 4 розряду та відсутність даних щодо зміни специфіки роботи за час перебування на іншій посаді.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков