Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.06.2020 року у справі №711/3606/17

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 711/3606/17

провадження № 61-29496св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця», Черкаська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в складі судді Степаненко О. М. від 25 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Гончар Н. І., Карпенко О. В. від 08 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини плати, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював у КП «СУБ «Митниця» на посаді тракториста. 11 листопада 2016 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України в зв`язку з переведенням на іншу роботу до КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради. В цей же день, 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку. На день звільнення позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 1 485,41 грн, яку директор КП «СУБ «Митниця» обґрунтував відсутністю на підприємстві коштів. У подальшому ОСОБА_1 та інші колишні працівники підприємства зверталися до директора КП та власника КП - Черкаської міської ради з питань виплати заборгованості по заробітній платі, але їм повідомлялось про наявність рішення Черкаської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1412 «Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21 жовтня 2007 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», за яким КП «СУБ «Митниця» більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, а тому не має джерел виплатити заборгованість по зарплаті. Також позивач зазначає, що колишні працівники підприємства зверталися до міського голови та директора департаменту щодо невиплати зарплати, на що було отримано відповідь, за якої повідомлено про те, що департаментом розроблено проект рішення щодо надання КП «СУБ «Митниця» фінансової підтримки для виплати заборгованості по зарплаті, який винесено на розгляд депутатських комісій і в подальшому буде запропоновано на розгляд депутатському корпусу Черкаської міської ради.

Згідно довідки КП «СУБ «Митниця» середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 226,46 грн. Період невиплати заробітної плати з 11 листопада 2016 року по 10 травня 2017 року - 123 дні, а середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить відповідно 226,46 грн х 123= 27 854,58 грн. За період часу з 11 листопада 2016 року по 10 травня 2017 року сума компенсації частини заробітної плати (інфляційні втрати) становить 100,6 грн.

Також позивач посилається, що внаслідок дій відповідачів йому завдано моральної шкоди, оскільки не отримання зарплати призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають у нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з Черкаської міської ради та КП «Служба утримання будинків «Митниця» на користь ОСОБА_1 суму нарахованого та невиплаченого доходу за листопад 2016 року в сумі 1 485,41 грн; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 27 854,58 грн; компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 100,6 грн, моральну шкоду в сумі 1 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 1 485,41 грн з відрахуванням обов`язкових платежів. Стягнуто з КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 42 574,48 грн. Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 100,6 грн залишено без розгляду. Стягнуто з КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення виплат із КП «СУБ «Митниця» є обґрунтованими і законними. При цьому, посилаючись на частину першу статті 176 ЦК України, яка виключає відповідальність територіальних громад за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, суд першої інстанції відхилив позовні вимоги до Черкаської міської ради.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебував у трудових відносинах. Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність застосування саме солідарної відповідальності викликана тим, що внаслідок дій свого власника КП «СУБ Митниця» Черкаської міської ради формально існує (не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств), а отже, Черкаська міська рада як власник може виплатити заборгованість працівнику підприємства як безпосередньо, так і шляхом здійснення організаційно-господарських повноважень по відношенню до належного їй комунального підприємства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 711/3606/17 з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 працював на посаді тракториста КП «СУБ Митниця» Черкаської міської ради до 11 листопада 2016 року.

Наказом відповідача № 333-к від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи 11 листопада 2016 року за угодою між керівниками, згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України в зв`язку з переведенням на іншу роботу до КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради.

У той же день ОСОБА_1 була видана копія наказу про звільнення та трудова книжка, однак в день звільнення позивача, ОСОБА_1 був нарахований, але не виплачений дохід в сумі 1 485,41 грн, що підтверджується довідкою відповідача - КП «СУБ Митниця» № 21 від 15 березня 2017 року.

Згідно даних довідки КП «СУБ Митниця» середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 226,46 грн. Період невиплати заробітної плати з 11 листопада 2016 року по 25 липня 2017 року складає 188 дня, а середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 226,46 грн х 188 = 42 574,48 грн.

КП «СУБ «Митниця» на момент розгляду справи не ліквідовано, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань МЮУ.

Пунктом 1.2 Статуту КП «СУБ Митниця» передбачено, що власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Згідно з пунктом 1.8 статуту підприємство має статус юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, а відповідно до пункту 1.6 статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, АвтономнаРеспубліка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивачу при звільненні з роботи КП «СУБ «Митниця» було нараховано заробітну плату, але не виплачено її, тому слід стягнути з комунального підприємства, як роботодавця ОСОБА_1 , як із самостійної юридичної особи, на користь останнього середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у стягненні цих коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позов ОСОБА_1 у частині вимог до Черкаської міської ради задоволенню не підлягає, так як територіальна громада в особі міської ради не відповідає за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи, КП «СУБ «Митниця», що узгоджується з нормами права та Статутом комунального підприємства. Отже, на неї не може бути покладена відповідальність за невиплату комунальним підприємством позивачці заробітної плати.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288сво18).

Доводи касаційної скарги про те, що саме Черкаська міська рада як власник КП «СУБ «Митниця», вчинило дії, що унеможливили виплату комунальним підприємством заробітної плати позивачу при звільненні, безпідставні, так як спростовуються вищевказаними встановленими судами обставинами.

Посилання касаційної скарги на необхідність застосування аналогії закону, оскільки нормами КЗпП України не передбачено солідарної відповідальності підприємства за порушення трудового договору та його власника (стаття 8 ЦПК України 2004 року), безпідставні, так як аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом. Проте нормами КЗпП України чітко врегульовано відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати працівнику, а нормами ЦК України чітко врегульовано межі відповідальності юридичних осіб та держави.

Посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) та на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Єршов проти Російської Федерації», є безпідставними, оскільки в зазначених справах встановлено інші, ніж у даній справі обставини, а саме що діями територіальної громади створене ним комунальне підприємство доведено до банкрутства, що відповідно до норм чинного законодавства є підставою для субсидіарної відповідальності міської ради за зобов`язаннями цього підприємства в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун