Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №646/1028/17

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 646/1028/17

провадження № 61-21077св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 березня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями суду та діями прокуратури, посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 року були скасовані постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом прокурора Червонозаводського району міста Харкова до неї як фізичної особи-підприємця про стягнення податку на землю в розмірі 2 215,90 грн. Внаслідок незаконних дій прокурора, які виразилися у зверненні до суду з необґрунтованим позовом та подальшим його підтриманням у всіх судових інстанціях, а також - ухвалення судами завідомо неправосудних рішень їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в її душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я, що призвело до встановлення другої групи інвалідності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зазначені ОСОБА_1 дії прокуратури не можуть вважатися неправомірними, оскільки кожен має право на доступ до суду. Прокурор звертався до суду в інтересах держави, судочинство здійснювалося за принципом змагальності сторін. Саме по собі скасування судових рішень не свідчить про незаконність дій суду чи постановлення ним завідомо неправосудного акта. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їх моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій порушили її права, гарантовані статтями 8, 19, 55, 56 Конституції України, статтями 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скасовані судові рішення та дії прокуратури є незаконними, а тому вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу № 646/1028/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, позов Червонозаводського прокурора міста Харкова задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави податок на землю у розмірі 2 215,90 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 року зазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Харківської області із скаргою, в якій просила зобов`язати прокурора Червонозаводського району міста Харкова Мишкова Я. Є. відмовитися від поданого до неї позову, на що 23 листопада 2015 року отримала відповідь про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка переглядається, з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є незаконні, на думку позивача, дії органів прокуратури щодо подання до неї необґрунтованого позову про стягнення податку на землю та подальшого його підтримання в судах, а також - ухвалення судами завідомо неправосудних рішень на підставі цього позову, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо незаконності дій органів прокуратури, які зверталися до суду за захистом державних інтересів, в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Саме по собі скасування судових рішень, якими було задоволено позов прокурора, не свідчить про незаконність дій суду чи постановлення ним завідомо неправосудного акта.

При цьому суди правильно виходили з відсутності причинного зв`язку між вказаними діями та встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності через хвороби, які у неї почали виникати у 2008 році, що підтверджено наявною в матеріалах справи медичною документацією.

Застосування загальних правил відшкодування шкоди можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акта органом судової влади, тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним судовим рішенням, що відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, висновки судів щодо недоведеності та необґрунтованості заявлених вимог і відсутності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди є правильними.

Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов