Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №319/704/17

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 319/704/17

провадження № 61-27091св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області у складі судді Мальованого В. О. від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 19 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 14 листопада 1987 року по

14 серпня 1988 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини та кінцівок, що у подальшому призвело до розвитку численних захворювань, у зв`язку із чим йому у 2015 році було встановлено ІІІ групу інвалідності. Вважає, що у зв`язку з отриманими захворюваннями та інвалідністю йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 50 000 грн, та яку просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області 11 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не надав доказів протиправних дій відповідача у завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому у позові, оскільки він має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я, отриманим під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 319/704/17 (провадження № 61-27091св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Білоконь О. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 14 листопада 1987 року по 14 серпня

1988 року в період бойових дій.

Із копій медичних документів вбачається, що в період проходження військової служби позивач отримав поранення, які призвели до стійкої втрати працездатності, внаслідок чого з приводу хронічних захворювань він систематично проходить курси лікування в різних медичних закладах.

За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності через захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військовослужбовців при перебуванні в країнах, де велися бойові дії

(а. с. 16).

28 грудня 2015 року за результатами повторного огляду МСЕК

ОСОБА_1 була встановлена ІІ група інвалідності (а. с. 18).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Установивши, що ОСОБА_1 отримав поранення, яке стало підставою для встановлення йому другої групи інвалідності, під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана з отриманням травми і захворювання під час проходження військової служби у Збройних Силах СРСР на Міністерство оборони України, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо протиправних дій або бездіяльності відповідача та про причинний зв`язок між моральною шкодою позивача і протиправними діями Міністерства оборони України.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду

від 12 грудня 2018 року у справі № 333/851/17-ц (провадження

№ 61-27335св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 334/2836/17 (провадження № 61-39158св18) та від 19 вересня 2018 року у справі

№ 320/3124/17 (провадження № 61-7412св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте, надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Посилання в касаційній скарзі на статтю 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки причини, які викликали захворювання позивача мали місце до набрання чинності цього Закону (1987-1988 роки).

Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, отриманого у період з

14 листопада 1987 року по 14 серпня 1988 року, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Ці доводи не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області

від 19 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара