Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10024/18

провадження № 61-9520св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулекова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Некрасова Наталія Анатоліївна, приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Попрас Юлія Вікторівна, приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Карташова Світлана Іванівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Некрасова Н. А., приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Попрас Ю. В., приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Карташова С. І., Департамент реєстрації Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, про визнання недійсними правочинів, скасування рішень державних реєстраторів та визнання спадщини відумерлою.

Позов обгрунтований тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року у справі № 640/16730/14-ц позов першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), укладений 09 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Витребувано квартиру від ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради.

Суд у цій справі встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є стороною договору купівлі-продажу від 09 липня 2014 року як продавець, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вона не мала цивільної правоздатності та дієздатності, фактично не мала можливості здійснити угоду щодо продажу квартири. У спірному договорі від 09 липня 2014 року зазначено, що квартира належить продавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 27 жовтня 1997 року № 2-97-89633, виданого ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 21 серпня 2014 року № 9633/9-14 свідоцтво про право власності від 24 жовтня 1997 року № 2-97-89633 на квартиру на ім`я ОСОБА_4 . Харківський центр приватизації державного житлового фонду не видавав. Квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 24 жовтня 1997 року № 2-97-89633. ОСОБА_5 у цій квартирі був зареєстрований з 05 березня 1994 року та знятий з реєстрації 10 червня 2014 року у зв`язку із смертю. Згідно з договором купівлі-продажу від 23 липня 2014 року № 483 ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_2 , який продав її ОСОБА_1 . Спірні договори купівлі-продажу порушують інтереси Харківської міської ради та позбавляють її можливості виконати обов`язок щодо прийняття спірної квартири як відумерлої спадщини до комунальної власності територіальної громади м. Харкова після спливу одного року з часу відкриття спадщини та набути право власності на майно.

Просила визнати відумерлою спадщиною квартиру, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_5 , та передати її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 23 липня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Некрасовою Н. А. (реєстровий № 483); визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю. В. (реєстровий № 687); скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Попрас Ю. В. від 28 серпня 2014 року № 15430982 про реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2014 року (реєстровий № 687); скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Некрасової Н. А. від 23 липня 2014 року № 14655283 про реєстрацію за ОСОБА_2 право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2014 року (реєстровий № 483); скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карташової С. І. від 09 липня 2014 року № 14332818 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2014 року (реєстровий № 1736); скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Карташової С. І. від 09 липня 2014 року № 14330679 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 1997 року № 2-97-89633.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, позов Харківської міської ради задоволено частково. Визнано квартиру відумерлою спадщиною після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карташової С. І. від 09 липня 2014 року № 14332818 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2014 року (реєстровий № 1736). В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що з визнанням спадщини відумерлою немає потреби у визнанні недійсними оспорюваних договорів купівлі - продажу спірної квартири, укладених після смерті спадкодавця, оскільки такий спосіб захисту є неефективним.

Оскільки в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 23 липня 2014 року та 28 серпня 2014 року відмовлено, а позовні вимоги щодо скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є похідними вимогами, ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що заочним рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 липня 2014 року, а вимога щодо скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно є похідною вимогою, вона підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року Харківська міська рада засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, просила їх скасувати в частині відмови у позові, задовольнити позов в цій частині, в іншій частині залишити рішення без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність підстав для визнання спадщини відумерлою вказує на необхідність визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу квартири, оскільки ці договори позбавляють Харківську міську раду можливості зареєструвати право власності на квартиру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 дійшла висновку, щодля витребування не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право. Харківська міська рада на момент звернення до суду не була власником спірної квартири та не могла заявити вимогу про її витребування. Із таким позовом рада може звернутися лише після визнання спадщини відумерлою, тому необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 640/17297/15-ц, в яких суд визнав ефективним спосіб захисту права шляхом визнання недійсними договорів відчуження майна.

Скасування рішення державного реєстратора може бути здійснене виключно за наявності судового рішення про це. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у разі визнання спадщини відумерлою Харківська міська рада не зможе вільно володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою. У цій частині вирішення спору відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року у справі № 640/16730/14-ц позов першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 09 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Витребувано квартиру від ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради.

У вказаній справі суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є стороною договору купівлі-продажу від 09 липня 2014 року, як продавець, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вона не мала цивільної правоздатності та дієздатності і фактично не мала можливості здійснити угоду щодо продажу квартири. У спірному договорі від 09 липня 2014 року зазначено, що квартира належить продавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 1997 року № 2-97-89633, виданого ОСОБА_4 . Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

Харківський центр приватизації державного житлового фонду не видавав свідоцтво про право власності на квартиру від 24 жовтня 1997 року № 2-97-89633 на ім`я ОСОБА_4 .

Квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 24 жовтня 1997 року № 2-97-89633. ОСОБА_5 у цій квартирі був зареєстрований з 05 березня 1994 року та знятий з реєстрації 10 червня 2014 року у зв`язку із смертю.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23 липня 2014 року № 483 ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_2 , який 28 серпня 2014 року продав її ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у позові про визнання договорів недійсними та скасування рішень державних реєстраторів.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на час подання позову до суду, уразі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України, частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції на час подання позову до суду).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття рішенням суду законної сили, а право власності на зазначене майно виникає у територіальної громади з моменту реєстрації цієї спадщини за громадою.

Отже, у органу місцевого самоврядування виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та набуття її у власність територіальної громади. Це надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформляти право власності на таке майно, так і з позовами у порядку позовного провадження на захист свого інтересу.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/1689/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 640/17297/15-ц, від 09 лютого 2022 року у справі 640/23065/14, провадження № 61-1456св21.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 дійшла висновку про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Харківська міська рада просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, посилаючись на те, що на момент звернення до суду не була власником спірної квартири та не могла заявити вимогу про її витребування, тому реєстрація права власності за відповідачкою перешкоджає раді оформити право на квартиру.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це необхідно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19).

Метою віндикаційного позову є введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У позивача на підставі частини третьої статті 1277 ЦК України та частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час подання позову до суду, виник законний інтерес щодо майна спадкодавця.

Харківська міська радаправомірно набула законний інтерес відносно відумерлої спадщини, який захищає у цьому спорі з метою введення його у володіння майном, якого вона була незаконно позбавлена.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, зокрема на підставі рішення суду (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Таким рішенням суду є судове рішення про задоволення віндикаційного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, викладено правовий висновок щодо способу захисту прав органу місцевого самоврядування на майно особи у разі її смерті за відсутності спадкоємців, якщо свідоцтво про право на спадщину було видане особі на підставі судового рішення (про встановлення факту проживання його зі спадкодавицею та визнання права на спадкування), яке в подальшому було скасоване, і набувач придбала «спадкове майно» в особи, яка не мала права її відчужувати. За таких обтавин ефективним способом захисту буде позов про стягнення грошової компенсації вартості майна, а не визнання спадщини відумерлою, і витребування її у останнього набувача.

Водночас у справі, що переглядається, відповідач набув право власності не на підставі спадкування (рішення суду про визнання права на спадкування), а на підставі, на думку прокурора, підробленого свідоцтва про право власності, отже, у цій справі місцева рада, яка набула інтерес щодо відумерлої спадщини, може здійснити його захист шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, що є ефективним способом захисту її права.

Щодовимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору недійсним, Верховний Суд виходить з такого.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за набувачем (покупцем) майна за договором купівлі-продажу є неналежним способами захисту та не підлягає задоволенню.

Для витребування майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18.).

Вимоги органу місцевого самоврядування про скасування рішень про державну реєстрацію прав для визнання спадщини відумерлою, у разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, добросовісному набувачу також не підлягають задоволенню, оскільки вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20.

Визнання договору купівлі-продажу недійсним не є ефективним способом захисту прав позивача, який не є стороною такого договору, оскільки реституція за наслідками визнання договору недійсним застосовується лише в разі наявності між сторонами спору укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, провадження № 14-288цс18, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Отже, Харківська міська рада обрала спосіб захисту порушеного права, який не відповідає статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а суди дійшли обґрунтованого висновку, відмовивши у позові в частині скасування рішень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав на квартиру.

З урахуванням вказаного, переглянувши справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень в частині відмови у позові судами попередніх інстанцій.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко