Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.04.2024 року у справі №462/4070/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 462/4070/23

провадження № 61-629св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представникаОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня

2023 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М.,

Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

21 липня 2011 року вона та ОСОБА_2 зареєстровали шлюб, від якого у

них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти з народження зареєстровані та проживали за її адресою реєстрації у будинку дідуся та бабусі. На даний час діти проживають з нею та перебувають на її повному утриманні, відповідач допомоги не надає.

Посилаючись на статтю 180 СК України, ОСОБА_1 просила суд стягнути з

ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до їх повноліття, починаючи з 25 травня 2023 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо матеріального утримання дитини, прожитковий мінімум для дітей віком від шести до вісімнадцяти років і який батьки повинні забезпечити дітям, а також те, що сторони є працездатним, ОСОБА_2 працює та отримує стабільний дохід, інших осіб на утриманні не має, дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому суд зазначив, що визначений розмір аліментів є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та малолітніх дітей.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2023 року у частині визначення строку, до якого стягуються аліменти, змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Стягувати з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 25 травня 2023 року». У решті рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначений розмір аліментів відповідає критеріям необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дітей сторін, позивачем надано докази, які підтверджують достатність заробітку (доходу) відповідача для присудження аліментів саме розмірі

1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача.

При визначенні строку, до якого повинні стягуватися аліменти на дітей, судом не враховано частину другу статті 183 СК України, в якій зазначено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття». Тому рішення суду у частині визначення строку, до якого повинні стягуватися аліменти на дітей, змінив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про зупинення провадження у справі провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представникаОСОБА_2 -

ОСОБА_3 у вищевказаній справі. Витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права, зокрема статтю 251 ЦПК України.

У суді першої інстанції було заявлено відповідне клопотання про зупинення провадження у зв`язку із неможливістю розгляду та прийняття судового рішення у цій справі про стягнення аліментів до моменту розгляду та набранням законної сили судовими рішеннями у двох інших справах про розірвання шлюбу

(№ 462/3930/23) та про визначення місця проживання дітей (№ 462/4069/23). Судом першої інстанції порушено норми пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Також судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано того, що належними письмовими доказами (наказ по особовому складу) підтверджено підстави для зупинення провадження справі у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України. 29 грудня 2023 року судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні відповідного клопотання про зупинення провадження у справі та у цей же день ухвалено судове рішення по суті справи, чим порушено імперативну норму пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. При цьому посилався на відповідну судову практику.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.

У березні 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 дійсно перебуває у складі Збройних Сил України, проте участь у судових засіданнях приймає через свого адвоката Хом`яка О. Г., а тому, вважає, право відповідача на доступ до правосуддя не порушено. Судові рішення є законними та обгрунтованими

і підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

21 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб,

від якого у них народилися діти: ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 13-14).

ОСОБА_1 з дітьми зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 -Рудно, що підтверджується довідкою з місця проживання та склад сім`ї № 267 від 31 січня 2018 року (а. с. 15).

З 01 березня 2022 року ОСОБА_2 працює в установі дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Шевченківського району Львівської міської територіальної громади на посаді педагога-організатора, що підтверджується довідкою № 26

від 29 червня 2023 року (а. с. 38).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представникаОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як убачається із матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про зупинення провадження

у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, надавши відповідні докази.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого

2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України

від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня

2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року

№ 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України

16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого

2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби

у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України

від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу

(див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Представником відповідача надано докази на підтвердження вимог про зупинення провадження у справі, а саме довідка військової частини НОМЕР_3

від 27 вересня 2023 року № 1759/2/1829 (форма 5) та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08 липня 2023 року про переведення ОСОБА_2 у військову частину НОМЕР_4 з 09 липня 2023 року до окремого розпорядження

з метою виконання завдань за призначенням (а. с. 90-91).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ухвалюючи судове рішення по суті вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Верховний Суд зазначає, що надані представником відповідача докази

не є достатніми для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не підтверджують, того що ОСОБА_2 перебуває на службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають

інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене, посилання у касаційній скарзі представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що належними письмовими доказами (наказ по особовому складу) підтверджено підстави для зупинення провадження справі, є безпідставними.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення строку, до якого стягуються аліменти, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, керуючись статтями 180 182 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але

не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені в основному на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції у силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представникаОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець