Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №347/475/21
Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №347/475/21
Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №347/475/21

Постанова

Іменем України

24 березня 2023 року

м. Київ

справа № 347/475/21

провадження № 61-432св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатКурило Вікторія Григорівна, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору від 10 січня 2011 року № б/н ОСОБА_1 відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, в зв'язку із чим станом на 14 лютого 2021 року його заборгованість складала 18 380,25 грн.

У добровільному порядку відповідач не погасив вказану суму заборгованості, у зв'язку із чим банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 22 листопада 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2011 року № б/н у сумі 18 380,25 грн та 2 270,00 грн судового збору.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 22 березня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Косівського районного суду

Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 01 червня 2022 року позов задоволено.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2011 року № б/н у сумі 18 380,25 грн та 2 270,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушив умови кредитного договору, у строк та в порядку, що встановлені договором, позику не повернув, тому на вимогу кредитора боржник зобов`язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Згідно із відміткою на поштовому конверті від 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., направив до суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

02 грудня 2022 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., про продовження процесуальних строків.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., про продовження процесуальних строків. Продовжено строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

23 грудня 2022 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що наведені представником апелянта - адвокатом Курило В. Г. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 01 червня 2022 року є не поважними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що 13 серпня 2021 року відповідач виїхав із України до Польщі, де і перебуває на цей час, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті НОМЕР_1 (сторінка 9). Але цей доказ апеляційний суд визнав не достатнім, оскільки вказав у оскаржуваній ухвалі про необхідність надання всіх сторінок закордонного паспорту.

Також вказує, що заяву про перегляд заочного рішення до суду подавала адвокат Курило В. Г., тому була обізнаною про те, що на розгляді Косівського районного суду перебуває ця справа, але вказані висновки суду є безпідставними, оскільки суд першої інстанції не направив копію рішення від 01 червня 2022 року на її електронну адресу, яка вказана у заяві про перегляд заочного рішення.

Вина у тому, що не своєчасно подано апеляційну скаргу, лежить на суді першої інстанції, який мав направити оскаржуване рішення і відповідачу, і його представнику.

Скаржник вважає, що не може братися до уваги твердження суду про те, що у матеріалах справи є підтвердження про отримання 09 червня 2022 року відповідачем копії оскаржуваного рішення, оскільки за місцем його проживання ніхто не проживав і не проживає на цей час.

Щодо сплати судового збору скаржник зазначає, що логічно було б суду апеляційної інстанції вирішити питання поновлення строку для подання апеляційної скарги, а потім була б підстава оплачувати судовий збір. У разі відмови у поновленні строку для подання апеляційної скарги і оплати судового збору апелянт не зможе повернути кошти, оскільки на території України не перебуває і відкритого рахунку для повернення судового збору немає.

Аргументи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 347/475/21 із Косівського районного суду Івано-Франківської області.

У лютому 2023 року справа № 347/475/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для: надання доказів на підтвердження сплати судового збору та надання інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено.

Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 01 червня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

23 грудня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., засобами поштового зв`язку на адресу суду направив заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Косівського районного суду від 01 червня 2022 року.

В обґрунтування заяви адвокат зазначала, що відповідач з 13 серпня 2021 року перебуває в Республіці Польща. На підтвердження цієї обставини надала копію 2 сторінок паспорта для виїзду за кордон апелянта та копію документа на іноземній мові без перекладу. Крім того вказала, що твердження суду про те, що у матеріалах справи є підтвердження отримання оскаржуваного рішення нібито 09 червня 2022 року не може братися до уваги, оскільки за місцем проживання відповідача на цей час і станом на вказану дату ніхто не проживав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Стаття 354 ЦПК України регулює питання строків на апеляційне оскарження, зокрема апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», № 11681/85).

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06).

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив із того, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а зазначені ним причини пропуску строку визнані апеляційним судом неповажними, інших підстав для поновлення строку, які б давали підстави апеляційному суду поновити його, не зазначено.

Такий висновок суду відповідає гарантованому праву кожної фізичної або юридичної особи на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справі, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки на призначеному на 01 червня 2022 року засіданні, коли ухвалювалось оскаржуване рішення, не був присутнім, про розгляд справи та наявність судового рішення йому стало відомо лише 17 жовтня 2022 року, були предметом оцінки суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом наведені обставини визнано неповажними. Такий висновок апеляційного суду Верховний Суд вважає обґрунтованим, оскільки належних доводів на спростування отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення 09 червня 2022 року не надано та не доведено, що підпис, який міститься на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення, не належить відповідачу.

Доводи касаційної скарги про не направлення копії оскаржуваного рішення на електронну адресу представника відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки, як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення, адресою для листування адвокат Курило В. Г. вказала: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 154-158), на яку, згідно із супровідним листом від 02 червня 2022 року, судом направлено копію оскаржуваного рішення адвокату Курило В. Г. (т. 1 а. с. 205).

Із урахуванням наведеного є обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що перебування відповідача за кордоном є об`єктивною перешкодою для подання апеляційної скарги, оскільки апелянтом під час розгляду справи в суді першої інстанції укладено договір про надання правової допомоги із адвокатом Курило В. Г., яка, діючи в інтересах відповідача, зобов`язана цікавитися розглядом справи в суді.

ЄСПЛ неодноразово формулював висновки про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» у рішенні

від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд застосовує такі підходи при оцінці наявності чи відсутності поважних причин для поновлення строку на вчинення процесуальної дії учасником справи.

ОСОБА_1 ініціював звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а тому повинен був цікавитися розглядом справи можливими способами комунікації, і перебування за кордоном не є цьому перешкодою.

Така поведінка відповідача не свідчить про те, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення, він вчинив усі можливі та залежні від нього дії. Не довів наявність у нього об`єктивних непереборних обставин, які б могли бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатКурило Вікторія Григорівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко