Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №351/2368/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 351/2368/18-ц

провадження № 61-11154св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Заболотівська селищна рада об'єднаної територіальної громади, голова Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Танюк Іван Дмитрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Томин О. О., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади (далі - Заболотівська селищна рада), голови Заболотівської селищної ради Танюка І. Д. про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтував таким.

За результатами перевірки діяльності ліцею, проведеної 06 березня 2018 року встановлено ряд недоліків щодо порушень температурного режиму, затвердження меню харчування, пожежної безпеки у ліцеї тощо та зобов'язано його як директора ліцею до 15 березня 2018 року усунути недоліки.

На його думку, перевірку проведено з численними порушеннями, про неї

не повідомлено ні його, ні інших працівників ліцею, наказу про проведення перевірки не надано, крім того, результати перевірки не відповідають дійсності, та не містять жодної згадки "щодо неналежного контролю та перевитрати державних коштів на фінансування харчування чи недотримання законодавства про дошкільну освіту щодо наповнюваності дошкільних груп відповідно

до чинного законодавства", які стали підставою для звільнення його з посади директора Ганьківського ліцею згідно з оскаржуваним розпорядженням

про звільнення.

Оголошуючи йому догану розпорядженням від 16 травня 2018 року № 24/02-05, відповідач не дотримав вимог частин 1 та 3 статті 149 КЗпП України, не відібрав у нього пояснення, не врахував тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди та порушив строк для застосування дисциплінарного стягнення. Крім того факт перевитрат бюджетних коштів на харчування з його вини, що було підставою для застосування стягнення у вигляді догани, не міг мати місце через відсутність у нього повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами на харчування.

Розпорядженням голови Заболотівської селищної ради від 24 вересня 2018 року № 175/02-07 його звільнено з посади директора Ганьківського ліцею

та залишено на посаді вчителя історії.

Звільнення відбулось з порушенням частини 1 статті 147 та частини 2 статті 149 КЗпП України, оскільки за одне й те ж порушення до нього застосовано як стягнення у вигляді догани так і у вигляді звільнення з роботи.

Посилаючись на викладене, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Заболотівської селищної ради від 12 листопада 2018 року № 215/02-07 "Про звільнення з посади", яким його звільнено з посади директора Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП з 12 листопада 2018 року після закінчення листка непрацездатності, із залишенням на посаді вчителя історії з неповним тижневим навантаженням; поновити його на посаді директора Ганьківського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення виходячи з розміру заробітної плати 8 259,15 грн з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.

Позивач посилався також на те, що відповідач не відшкодував йому кошти

в розмірі 960,00 грн, витрачені ним на проживання в гуртожитку в м. Івано-Франківську під час проходження за розпорядженням голови Заболотівської селищної ради з 10 вересня 2018 року до 05 жовтня 2018 року курсів підвищення кваліфікації.

Крім того, після ознайомлення з розпорядженням про звільнення переніс нервове потрясіння, у зв'язку з чим перебував на лікуванні та витратив

на лікування кошти в сумі 4178,77 грн, які просить стягнути із Заболотівської селищної ради.

Також просив стягнути з відповідача 25 000,00 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снятинського районного суду від 07 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради, голови Заболотівської селищної ради Танюка І. Д. про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з роботи з посади директора Ганьківського ліцею з дотриманням норм трудового законодавства, а тому підстав для його поновлення на роботі немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Заболотівської селищної ради від 24 вересня 2018 року № 175/02-07 та від 12 листопада

2018 року № 215/02-07 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради з 12 листопада 2018 року.

Стягнено із Заболотівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх обов'язкових платежів

у сумі 171 499,12 грн.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з наймом житлового приміщення в Івано-Франківську під час перебування ОСОБА_1 на курсах підвищення кваліфікації, незапланованих матеріальних витрат у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні

та моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, на які відповідач посилався як на підставу накладення на позивача дисциплінарного стягнення

та звільнення його з роботи за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Апеляційний суд зазначив, що в розпорядженні про звільнення ОСОБА_1

за систематичне порушення посадових обов'язків немає вказівки на конкретні порушення, не вказано конкретні дії (бездіяльність) директора щодо порушення бюджетного законодавства та перевитрат державних коштів на харчування; описова частина наказу не містить вказівки про те, який саме дисциплінарний проступок вчинив ОСОБА_1 повторно, а зазначено лише загальні посилання

на систематичне недотримання законодавства "Про дошкільну освіту", усні звернення працівників ліцею та анонімні звернення про бездіяльність.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що розпорядження голови Заболотівської селищної ради від 24 вересня 2018 року № 175/02-07

та від 12 листопада 2018 року № 215/02-07 про звільнення ОСОБА_1

з посади директора Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради

є неправомірними.

Також дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 звільнений у зв'язку

з виходом на роботу після закінчення листка непрацездатності з 12 листопада 2018 року, час вимушеного прогулу необхідно обраховувати починаючи

з 12 листопада 2018 року до дня ухвалення рішення суду про поновлення його

на роботі - до 08 липня 2020 року. Отже, час вимушеного прогулу позивача становить 412 робочих днів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення із Заболотівської селищної ради матеріальної шкоди, пов'язаної з наймом житлового приміщення в Івано-Франківську під час його перебування на курсах підвищення кваліфікації, незапланованих матеріальних витрат у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та моральної шкоди, апеляційний суд виходив з недоведеності позовних вимог у цій частині.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У липні 2020 року Заболотівська селищна рада звернулась до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 08 липня 2020 року, в якій просила її скасувати й залишити в силі рішення Снятинського районного суду від 07 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі Заболотівська селищна рада зазначає про помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності належних доказів систематичного порушення ОСОБА_1 посадових обов'язків, оскільки апеляційний суд

не дослідив та не дав належної оцінки усім зібраним доказам у справі.

Підставою касаційного оскарження заявник також зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 524/7159/16-ц

та від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18, відповідно до яких систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків

і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Також у касаційній скарзі порушено питання про неправильне обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 звільнений з 12 листопада 2018 року, тому час вимушеного прогулу слід обраховувати саме з цієї дати, натомість апеляційний суд обрахував середній заробіток із серпня 2018 року.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу Заболотівської селищної ради, в якому просить залишити

її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, вказуючи, що ця постанова прийнята на підставі належним чином встановлених обставин справи, наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

а викладені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано зі Снятинського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року справу призначено

до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що з 01 листопада 1990 року ОСОБА_1 призначений

на посаду директора Ганьківської середньої школи з правом викладання.

Відповідно до рішення Заболотівської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 25-2/2017 селищна рада ввійшла до складу засновників Комунального закладу Ганьківського навчально-виховного комплексу (загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Снятинської районної ради Івано-Франківської області.

На підставі розпорядження голови Заболотівської селищної ради від 20 лютого 2018 року № 38/02-07, прийнятого відповідно до рішення Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 22 грудня 2017 року

"Про бюджет Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади

на 2018 рік", з 21 лютого 2018 року розпочато роботу дошкільного підрозділу Ганьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заболотівської селищної ради.

Цим же розпорядженням відповідальним за роботу дошкільного підрозділу Ганьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади визначено директора школи ОСОБА_1, у тому числі за санітарний, пожежний та екологічний стан приміщення.

Згідно з довідкою перевірки Ганьківського закладу загальної середньої освіти

І-ІІІ ступенів від 06 березня 2018 року, складеної інспектором з питань освіти відділу Заболотівської селищної ради, під час проведення перевірки виявлено:

- приміщення кухні облаштовано кухонним обладнанням, технікою, меблями, маркірованим посудом, сертифікати якості на продукти харчування пред'явлені, проте виявлено ряд недоліків, а саме: у холодильнику знаходились страви домашнього вжитку, що заборонено, та знаходилось не маркіроване м'ясо, частково відсутні добові проби харчування, а виявлені проби не були маркіровані, не затверджено керівником та відповідальними особами меню

на харчування, у морозильних камерах знаходилось заморожене молоко, так як постачальник забезпечує заклад один раз на тиждень, що заборонено (молоко повинно не перевищувати термін придатності 20 годин), температура приміщеннях груп перевищувала 21 градус (згідно норм від 18 градусів у спальні до 20 градусів у групах), у групі, де перебувають діти, виявлено прикріплений

на стіні електричний прилад УФО, що категорично забороняється, графік видачі їжі не співпадає з сіткою занять, заняття з музики проводилось викладачем,

у якої відсутня освіта, що не надає право викладати за цим профілем, відсутні пожежний щит, номери телефонів керівництва для зв'язку при пожежі. За Зобов'язано керівника Ганьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 до 15 березня 2018 року усунути перелічені недоліки,

про що довести до відома відділ освіти, молоді та спорту Заболотівської селищної ради та селищного голову Танюка І. Д.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Заболотівської селищної ради

від 25 січня 2018 року № 12, затвердженим рішенням Заболотівської селищної ради Снятинського району Івано-Франківської області від 15 березня 2018 року № 62-4/2018, Ганьківський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад) Снятинської районної ради Івано-Франківської області перейменовано на Ганьківський ліцей Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинського району Івано-Франківської області.

Розпорядженням Заболотівської селищної ради від 16 травня 2018 року № 24/02-05 у зв'язку з виявленими порушеннями вимог бюджетного законодавства щодо неналежного контролю та перевитрат державних коштів

на фінансування харчування дошкільного підрозділу Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради, допущеними працівниками Ганьківського ліцею, директору ліцею ОСОБА_1 оголошено догану, зобов'язано його винести наказ про притягнення до адміністративної відповідальності завгоспа ліцею ОСОБА_3, який допустив перевитрату державних коштів на фінансування харчування дошкільного підрозділу ліцею.

З акту комісії Заболотівської селищної ради ОТГ від 29.08.2018 року вбачається, що директору Ганьківського ліцею ОСОБА_1 рекомендовано привести наповнюваність дошкільних груп ліцею у відповідності із діючим законодавством. Виконавчому комітету Заболотівської селищної ради з метою належного функціонування дошкільного підрозділу ввести 0,5 ст. завгоспа, який відповідатиме за роботу дошкільного підрозділу. Враховуючи систематичне безпричинне невиконання функціональних обов'язків, покладених статутом закладу рекомендує накласти дисциплінарне стягнення на директора

ОСОБА_1.

Із протоколу засідання робочої групи з перевірки роботи директора Ганьківського ліцею ОСОБА_1 у 2018 році, проведеного 21 вересня

2018 року, вбачається, що роботу директора ОСОБА_1 вирішено визнати незадовільною та рекомендувати селищному голові Танюку І. Д. притягнути директора Ганьківського ліцею ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення

і, беручи до уваги розпорядження голови селищної ради від 16 травня 2018 року № 24/02-05 "Про порушення", звільнити з посади директора, залишивши

на посаді вчителя історії (перевести на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням) за неодноразове неналежне виконання покладених на нього трудових функцій відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Розпорядженням голови Заболотівської селищної ради від 24 вересня 2018 року № 175/02-07 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Ганьківського ліцею після виходу на роботу з лікарняного та залишено на посаді вчителя історії.

Відповідно до листків непрацездатності серії АДЛ № 539692, серії АДЛ № 539938 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08 жовтня 2018 року

до 26 жовтня 2018 року та з 29 жовтня 2018 року до 08 листопада 2018 року.

Розпорядженням Заболотівської селищної ради від 12 листопада 2018 року № 215/02-07 у зв'язку з виходом на роботу після закінчення листка непрацездатності ОСОБА_1 звільнено з посади директора Ганьківського ліцею Заболотівської селищної ради та залишено на посаді вчителя історії

з неповним тижневим навантаженням відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП з 12 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням від 12 листопада 2018 року № 215/02-07 "Про звільнення з посади", від надання пояснень і підпису відмовився.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Дисциплінарний проступок - протиправне, винне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, за яке до нього може бути застосовано санкції дисциплінарного характеру (дисциплінарні стягнення).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один

з таких заходів стягнення: догана, звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником

або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо

до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення (пункт 3 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку що обставини, на які роботодавець посилався як на підставу звільнення позивача з роботи, не знайшли підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом. У розпорядженні про звільнення ОСОБА_1

за систематичне порушення посадових обов'язків немає вказівки на конкретні порушення, не вказано конкретні дії (бездіяльність) директора щодо порушення бюджетного законодавства та перевитрат державних коштів на харчування, описова частина наказу не містить вказівки про те, який саме дисциплінарний проступок вчинив ОСОБА_1 повторно, а зазначено лише загальні посилання на систематичне недотримання законодавства "Про дошкільну освіту", усні звернення працівників ліцею та анонімні звернення про бездіяльність.

Проте з матеріалів справи, зокрема з копії розпорядження від 24 вересня

2018 року № 175/02-07 про звільнення позивача з посади, вбачається,

що підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення став акт комісії Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 29 серпня 2018 року щодо готовності дошкільного підрозділу Ганьківського ліцею до початку навчального року.

Саме по собі незазначення акта від 29 серпня 2018 року в розпорядженні

від 12 листопада 2018 року № 215/02-07 про звільнення позивача з посади

не є підставою для висновку про те, що незаконним є його звільнення

за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку

з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до статті 24 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII

"Про освіту" (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ~law24~) позивач як керівник закладу освіти здійснює управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу. У ~law25~ установлено, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Зокрема, керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю

за діяльністю закладу освіти, тощо.

Ураховуючи, що межі посадових обов'язків керівника закладу освіти, яким

є позивач ОСОБА_1 як директор Ганьківського ліцею, чітко визначені законом, апеляційному суду слід було перевірити, чи мав місце в діях (бездіяльності) директора ліцею проступок.

Питання, чи є вчинені позивачем порушення посадових обов'язків систематичними, апеляційному суду слід було також розглядати з огляду

на характер його повноважень та обсяг обов'язків.

Отже, висновки апеляційного суду колегія суддів касаційного суду вважає передчасними, адже для перевірки правомірного розірвання роботодавцем -

у цьому випадку засновком закладу освіти, трудового договору з керівником закладу освіти на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України суду необхідно було встановити та дати належну оцінку у судових рішеннях сукупності таких обставин: чи мало місце порушення директором функціональних обов'язків, чи невиконання або неналежне виконання працівником своїх функціональних обов'язків є винним і скоєним без поважних причин умисно або з необережності; в чому виявилось саме систематичне невиконання або неналежне виконання директором трудових обов'язків.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків

і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведене, постанова апеляційного суду, якою позов частково задоволено, підлягає скасуванню.

Проте не може залишитися в силі й рішення суду першої інстанції про відмову

в задоволенні позову, оскільки наведені вище фактичні обставини не були встановлені і судом першої інстанції.

Без надання оцінки у взаємозв'язку всіх вищевказаних фактів і обставин прийняття справедливого та обґрунтованого рішення є неможливим, а відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо оцінки доказів перешкоджає Верховному Суду ухвалити рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України суд

не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 33 ЦПК України визначено, що належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Отже, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати

за пред'явленим позовом.

Встановлено, що Ганьківський ліцей Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Снятинського району Івано-Франківської області засновано Заболотівською селищною радою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, зокрема стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме із Заболотівської селищної ради, апеляційний суд виходив з того, що позов подано до Заболотівської селищної ради як засновника Ганьківського ліцею

та особи, з якою укладався трудовий договір, і з того, що цей комунальний заклад освіти фінансується за рахунок засновника, а отже, саме Заболотівська селищна рада є належним відповідачем за цими позовними вимогами.

Проте такий висновок зроблено без урахування правового статусу Ганьківського ліцею, відповідно до якого цей заклад є самостійною юридичною особою

із самостійними фінансовим балансом та рахунками, має свій ідентифікаційний код, печатку та штамп, реєстраційний рахунок в органах Державного Казначейства, отже, в разі заявлення вимог про стягнення середнього заробітку повинен бути самостійним відповідачем.

Відповідно до статуту Ганківського ліцею Заболотівська селищна рада

є засновником, який затверджує установчі документи, укладає та розриває строковий договір з керівником, призначеним на посаду, затверджує кошторис та приймає звіт з фінансового-господарських питань тощо.

Касаційний суд бере до уваги, що частиною 3 статті 96 ЦК України визначено, що засновник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, крім випадків, встановлених установчими документами

та законом.

З огляду на обставини справи та визначення правового статусу відповідача

за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - Заболотівської селищної ради, колегія суддів дійшла висновку,

що селищна рада не є належним відповідачем, що залишилось поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тількицим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального

і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку

з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади задовольнити частково.

Рішенням Снятинського районного суду від 07 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади, голови Заболотівської селищної ради об'єднаної територіальної громади Танюка Івана Дмитровича про визнання незаконним та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун