Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2019 року у справі №754/9263/19

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 754/9263/19

провадження № 61-19096 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2,

заінтересовані особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.

Заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають малолітню дитину - ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року шлюб між ними розірвано.

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року з ОСОБА_3 стягнуто на її користь на утримання малолітньої дитини аліменти.

Вона та ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною проживають у квартирі АДРЕСА_1, що робить життя дитини нестерпним, оскільки ОСОБА_3 систематично застосовує до неї та малолітньої дитини фізичне та психологічне насильство. Вона неодноразово зверталася з цього приводу до правоохоронних органів з відповідними заявами, у цих заявах порушувала питання про знущання над нею та дитиною шляхом застосування фізичної сили, забороною користування квартирою, погрозами щодо їх вбивства і вбивства домашніх тварин, у тому числі морального та психологічного тиску.

Унаслідок вищевказаних звернень щодо ОСОБА_3 старшим дільничним офіцером поліції Деснянського управління поліції Головного управління національної поліції України було застосовано термінові заборонні приписи стосовно кривдника від 03 червня 2019 року серії АА № 005661 про заборону у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 5 діб та від 03 червня 2019 року серії АА № 005612 про зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи на 3 доби, так як ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство економічного характеру, а саме не впускав її до місця мешкання та того самого дня порушив заборонний припис, а саме порушив заборону спілкування з нею.

Повернувшись додому, ОСОБА_3 знову почав використовувати фізичні методи насилля, штовхав та бив її, викручував руки малолітній дитині та виганяв їх з квартири.

У зв'язку з постійним нанесенням їй побоїв 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 КК України, яке досі триває. Крім того, 09 червня 2019 року ОСОБА_3 вкотре їй були нанесені тілесні ушкодження та їх малолітній дитині.

Вважала, що шляхом видачі обмежувального припису можна припинити насильницькі дії, які вчиняються ОСОБА_3 відносно неї та їх малолітньої дитини.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 просила суд видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 строком на шість місяців, а саме заборонити ОСОБА_3: перебувати у місцях її проживання та їх малолітньої дочки - ОСОБА_2., а саме у квартирі АДРЕСА_1; наближатися на відстань ближчу 100 м до місця її проживання та їх малолітньої дочки; наближатися на відстань ближче 100 м до місця навчання їх малолітньої дочки - ОСОБА_2., до школи І-ІІІ ступенів № 248 Деснянського району м. Києва, яка розташована по АДРЕСА_2, та до школи мистецтв Деснянського району м. Києва імені Миколи Дмитровича Леонтовича, яка розташована по АДРЕСА_3; наближатися на відстань ближче 100 м до місця її роботи до школи І-ІІІ ступенів № 248 Деснянського району м. Києва; особисто і через третіх осіб розшукувати її та їх малолітню дочку - ОСОБА_2., якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею; вести листування, телефонні переговори з нею, як постраждалою особою, або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, задоволено частково. Видано обмежувальний припис, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_3 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2. за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Видано обмежувальний припис, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_3 наближатися до школи І-ІІІ ступенів № 248 Деснянського району м. Києва, яка знаходиться по АДРЕСА_2, та до школи мистецтв Деснянського району м. Києва імені Миколи Дмитровича Леонтовича, яка знаходиться по АДРЕСА_3.

Видано обмежувальний припис, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_3 і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3, переслідувати їх та у будь-який спосіб спілкуватися з ними.

Видано обмежувальний припис, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами: ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувальних приписів ОСОБА_3 повідомлено Деснянське управління поліції головного управління національної поліції у м. Києві, Деснянську районну у м. Києві державну адміністрацію шляхом направлення копії рішення суду для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 вчиняє відносно ОСОБА_1 та їх малолітньої дитини фізичне та психологічне насильство. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім'ї, у відповідних заявах вона порушувала питання про знущання останнім над нею і малолітньою дитиною шляхом застосування фізичної сили, забороні користування квартирою та її складовими, погрозами щодо їх вбивства і вбивства їх домашніх тварин, морального й психологічного тиску.

Крім того, звернення ОСОБА_1 до поліції підтверджується талонами-повідомленнями № 41019, № 40654, в яких зафіксовано, що ОСОБА_3 наносить ОСОБА_1 тілесні ушкодження, поводиться агресивно та виганяє з квартири за її місцем проживання.

У зв'язку з вищевказаними зверненнями ОСОБА_1 до ОСОБА_3 були застосовані термінові заборонні приписи від 03 червня 2019 року серії АА № 005661 про заборону у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 5 діб та від 03 червня 2019 року серії АА №005612 про зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи на 3 доби, у зв'язку з вчиненням домашнього насильства економічного характеру. 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 КК України. Таким чином, ОСОБА_1 та їх малолітня дитина - ОСОБА_2., як жертви домашнього насильства, потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано у частині видачі обмежувального припису, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_3 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2. за адресою - квартира АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_2., як жертви домашнього насильства, потребують захисту від кривдника - ОСОБА_3 - у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є колишнім подружжям, мають спільну дитину, проживають разом, між сторонами склалися неприязні відносини, які виникли з різних сімейних питань, у тому числі існує спір щодо поділу майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вважає, що вищевказана квартира, в якій проживає колишнє подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя, а ОСОБА_3 вважає це майно своєю особистою власністю. ОСОБА_3 зареєстрований у зазначеній вище квартирі, іншого житла немає. Таким чином, суд першої інстанції встановивши обмежувальним приписом, яким протягом трьох місяців заборонено ОСОБА_3 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2. квартири АДРЕСА_1, фактично позбавив ОСОБА_3 можливості користуватися спірною квартирою, в якій він зареєстрований та має у власності, а іншого житла немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 судові рішення не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/9263/19 з Деснянського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, коли саме та в якій формі, якими діями ОСОБА_3 було вчинено домашнє насильство щодо ОСОБА_1 та їхньої малолітньої дитини - ОСОБА_2. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово вчинялись провокації щодо ОСОБА_3 для створення обстановки, подібної до вчинення домашнього насильства. Вказана поведінка заявника спрямована на створення для останнього нестерпних умов для проживання у спільній квартирі. Судами не проведено оцінки ризиків щодо продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Доводи особи, яка подала відзив

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими. ОСОБА_3 вчиняє відносно ОСОБА_1 та їхньої малолітньої дитини - ОСОБА_2. домашнє насильство, що підтверджено належними та допустимими доказами, унаслідок чого судами вірно видано обмежувальний припис щодо останнього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають малолітню дитину - ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини аліменти.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення ОСОБА_3 насильства в сім'ї, зокрема у заявах від 20 серпня 2018 року, 29 жовтня 2018 року, 01 листопада 2018 року, 13 листопада 2018 року, 28 березня 2019 року, 11 квітня 2019 року, 16 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 11 червня 2019 року вона порушувала питання про знущання над нею та малолітньою дитиною шляхом застосування фізичної сили, забороні користування квартирою та її складовими, погрозами щодо вбивства та вбивства їх домашніх тварин, у тому числі морального та психологічного тиску.

Звернення ОСОБА_1 до поліції підтверджується талонами-повідомленнями від 09 червня 2019 року № 40654, від 10 червня 2019 року № 41019, в яких зафіксовано, що ОСОБА_3 наносить ОСОБА_1 тілесні ушкодження, поводиться агресивно та виганяє останню зі спірної квартири (а. с. 24-25).

Унаслідок вищевказаних звернень щодо ОСОБА_3 старшим дільничним офіцером поліції Деснянського управління поліції Головного управління національної поліції України було застосовано термінові заборонні приписи стосовно кривдника від 03 червня 2019 року серії АА № 005661 про заборону у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 5 діб та від 03 червня 2019 року серії АА № 005612 про зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи на 3 доби, так як ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство економічного характеру, а саме не впускав ОСОБА_1 до місця мешкання та того самого дня порушив заборонний припис, а саме порушив заборону спілкування з останньою (а. с. 28-29).

У зв'язку з постійним нанесенням ОСОБА_1 побоїв 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 КК України, яке досі триває (а. с. 19).

Відповідно до довідки Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 21 травня 2019 року № 296 ОСОБА_1 перебуває на обліку як жертва домашнього насильства (а. с. 34).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині і постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 2, 7 частини 2 статті 3 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Ураховуючи наведені норми права та встановлені фактичні обставини, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та їх малолітньої дитини вчиняє фізичне, психологічне та економічне насильство. Заявник неодноразово зверталася до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім'ї, в яких вона порушувала питання про знущання останнім над нею і малолітньою дитиною шляхом застосування фізичної сили, забороні користування квартирою, погрозами щодо їх вбивства, морального й психологічного тиску, що знаходило своє підтвердження.

Суди дійшли вірного висновку про те, що звернення ОСОБА_1 до поліції підтверджується талонами-повідомленнями № 41019,40654, в яких зафіксовано, що ОСОБА_3 наносить ОСОБА_1 тілесні ушкодження, поводиться агресивно та виганяє з квартири за її місцем проживання. Унаслідок вищевказаних звернень заявника до ОСОБА_3 були застосовані термінові заборонні приписи від 03 червня 2019 року серії АА № 005661 про заборону у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 5 діб та від 03 червня 2019 року серії АА №005612 про зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи на 3 доби, у зв'язку з вчиненням домашнього насильства економічного характеру, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність встановлення факту вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявника та малолітньої дитини. Крім того, 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 КК України, проводиться досудове розслідування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ОСОБА_1 та їх малолітня дитина - ОСОБА_2., як жертви домашнього насильства, потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що встановленням обмежувальним приписом протягом трьох місяців заборони ОСОБА_3 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2., а саме квартири АДРЕСА_1, фактично позбавлено ОСОБА_3 можливості користуватися спірною квартирою, яка є його єдиним житлом, він зареєстрований у ній та це нерухоме майно перебуває у власності останнього. Тому такий захід не можна визнати пропорційним за вказаних обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема, квартири АДРЕСА_1.

Тобто зазначені заявником у цій частині заходи обмежувального припису - це по суті вирішення житлового спору і справи про право власності між сторонами, який має вирішуватися у загальному позовному провадженні.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Крім того, вони направлені на переоцінку доказів, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості їх переоцінювати.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині і постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець