Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2018 року у справі №454/2312/17

Постанова

Іменем України

21 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 454/2312/17

провадження № 61-40764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Західний Буг",

відповідачі: ОСОБА_1, фермерське господарство "Шпиколос",

представник відповідачів - Мисак Оксана Степанівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -комунальне підприємство Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Західний Буг" на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року у складі судді Струс Т.

В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Ванівського О. М., Левика Я. А., Шеремети Н. О.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року приватне підприємство "Західний Буг" (далі -

ПП "Західний Буг") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ПП "Західний Буг" укладено договір, за яким передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5422 га, яка належить останній на праві приватної власності та знаходиться за межами населених пунктів Княжівської сільської ради Сокальського району. За актом приймання-передачі від 01 листопада 2010 року ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду ПП "Західний Буг". Договір укладений строком на 5 років, набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, договір був зареєстрований в Державному реєстрі земель 09 листопада 2011 року. Строк дії договору закінчувався 09 листопада 2016 року. Позивач вказав, що повідомив ОСОБА_1 про бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим договором, на укладення договору оренди землі на новий строк, направивши 06 жовтня 2016 року повідомлення про намір продовжити договір оренди з прикладенням проекту угоди до договору оренди. Поштове відправлення отримано орендодавцем 08 листопада 2016 року. Відповідач не тільки не надав відповіді на пропозицію продовжити договір, а й уклав з ФГ "Шпиколос" договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований 10 березня 2017 року КП ЛОР "Золочівське МБТІ". Позивач вважає, що цей договір підлягає визнанню недійсним, оскільки порушено його переважне право на поновлення договору оренди землі.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати поновленим договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Західний Буг",

від 01 листопада 2010 року, визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Шпиколос" і зареєстрований 10 березня

2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року відмовлено ПП "Західний Буг" у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 повідомила орендаря про своє небажання продовжувати дію договору оренди землі після закінчення строку його дії. Після закінчення строку дії договору ПП "Західний Буг" припинило користуватися належною відповідачу земельною ділянкою, яку він зобов'язаний був повернути після закінчення строку дії договору 09 листопада 2016 року. Договір оренди від 01 грудня 2016 року укладений ОСОБА_1 та ФГ "Шпиколос" після закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ПП "Західний Буг", зареєстрований та його умови виконуються сторонами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Західний Буг" залишено без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Шпиколос" у 2017 році, оскільки ОСОБА_1 розпорядилася належною їй на праві власності земельною ділянкою на власний розсуд вже після закінчення дії договору оренди землі від 01 листопада 2010 року, проти поновлення якого вона заперечувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПП "Західний Буг" просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не забезпечили захист порушеного переважного права орендаря, не надали належної оцінки тому, що орендар вчинив всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію свого права на поновлення договору оренди землі, не звернули увагу на недоведеність відповідачем того, що вона у належній формі висловила заперечення щодо поновлення договору оренди землі, а також на те, що після закінчення строку дії договору орендар продовжив користуватись земельною ділянкою.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу представник відповідачів просить залишити касаційну скаргу ПП "Західний Буг" без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У відповіді на відзив ПП "Західний Буг" просить відхилити мотиви, викладені у відзивах, та задовольнити касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 серпня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ПП "Західний Буг" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,5422 га, яка знаходиться за межами с.

Княже Сокальського району Львівської області. Строк дії договору оренди становить п'ять років. У договорі зазначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши письмово орендодавця про такий намір не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії.

Відповідно до пункту 37 договору дія договору, крім іншого, припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вказаний договір зареєстровано у державному реєстрі земель 09 листопада 2011 року за № 46248004001509.

Земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 17 серпня 2005 року.

Відповідно до довідки від 29 серпня 2017 року за період з 2011 року по 2016 рік включно ПП "Західний Буг" нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату згідно вищезазначеного договору оренди землі.

Листом-повідомленням, до якого додано проект додаткової угоди від 06 жовтня 2016 року, ПП "Західний Буг" запропоновано ОСОБА_1 продовжити договір оренди землі, строк дії якого закінчується 09 листопада 2016 року.

Із повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що лист-повідомлення з додатковою угодою отримано ОСОБА_1 08 жовтня 2016 року.

ОСОБА_1 подала директору ПП "Західний Буг" заяву та вимогу, в яких вона висловлювала свій намір надалі не продовжувати відносин з позивачем, які випливають з договору оренди землі від 01 листопада 2010 року. Отримання цих повідомлень позивачем підтверджується відповідними штампами від 01 вересня 2016 року і від 05 вересня 2016 року та не заперечувалось позивачем.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 березня 2017 року КП Львівської обласної ради "Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 28 лютого 2017 року зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 01 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Шпиколос". Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 0,5422га, належна ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом,

зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити по це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8 та 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Вказані положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачено частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Згідно з частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, встановлених частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі №454/1189/17, від 06 грудня 2019 року у справі № 454/2313/17.

Установивши, що власник земельної ділянки-орендодавець у своїх письмових зверненнях, отриманих орендарем 01 вересня 2016 року і 05 вересня

2016 року, вказувала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2010 року, укладеного з ПП "Західний Буг", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим. До того ж суди встановили, що ПП "Західний Буг" припинило користуватися належною відповідачу земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачене положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений ним позов задоволенню не підлягає.

Договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ "Шпиколос" щодо земельної ділянки, загальною площею 0,5422 га, укладений після закінчення строку дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Західний Буг", отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів і встановлення на підставі цієї оцінки обставин, які на думку заявника свідчать про порушення його переважного права на продовження договору оренди землі й наявність підстав для визнання договору оренди, укладеного з іншим орендарем, недійсним, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року та постанова Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2018 року є такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Західний Буг" залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович