Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2019 року у справі №211/5132/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 211/5132/17-ц

провадження № 61-10409св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний заклад "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу "Криворізький психоневрологічний диспансер" (далі - КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер") Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу про винесення дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює лікарем-наркологом (дільничним) диспансерного відділення № 2КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради.

Вказувала на те, що 04 серпня 2017 року відповідачем було видано наказ № 121к, яким їй було винесено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків, визначених посадовою інструкцією.

Переконувала, що наказ є необґрунтованим, безпідставним та надуманим, виданим з метою приниження її як лікаря, оскільки посадові інструкції їй для ознайомлення не надавались, відсутні вони в кабінеті і щодо медичних сестер та молодших медичних сестер, що позбавляє можливості визначити їх функціональні обов'язки та відповідальність. Адміністрацією закладу в оспорюваному наказі не вказано, у чому саме полягає недотримання дисципліни особисто нею та підлеглими працівниками, не зазначено також, у чому полягає недотримання етики та деонтології в колективі, при цьому на бесіду її не викликали і пояснень вона не надавала.

Звертала у вагу на те, що наказом від 04 серпня 2017 року №121к, виданим відповідачем незаконно та безпідставно, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у перебуванні у постійному стресовому стані, відчутті недоброзичливості з боку адміністрації закладу, в якому вона працює багато років.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради від 04 серпня 2017 року № 121к про винесення їй дисциплінарного стягнення, а також стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на наданий представником відповідача акт Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області від 23 серпня 2017 року (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), виходив з того, що при винесенні дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 адміністрацією закладу дотримані норми трудового законодавства.

У зв'язку із безпідставністю позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного позивачем наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради Солонського В. М. від 04 серпня 2017 року № 121к "Про винесення дисциплінарного стягнення", яким оголошено догану лікарю-наркологу диспансерного відділення № 2ОСОБА_1 Стягнуто з КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про існуючий конфлікт між позивачем і адміністрацією КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради, який штучно створює позивачу ситуації, що стають підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення, а у подальшому можуть стати підставою для звільнення останньої із займаної посади.

Посилаючись на відсутність шкоди, заподіяної проступком позивача відповідачу, обставини, за яких вчинено проступок, тривалий стаж роботи позивача на посаді лікаря-нарколога, колегія суддів апеляційного суду вважала, що елементи складу дисциплінарного правопорушення в діях позивача відсутні, а отже, наявні підстави для визнання оспорюваного ОСОБА_1 наказу про оголошення їй догани незаконним та його скасування.

Апеляційний суд також вбачав підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, разом з тим колегія суддів вважала, що позивач належним чином не обґрунтувала заявлений нею розмір моральної шкоди, а тому компенсація заподіяної моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, визначена судом апеляційної інстанції, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2019 року КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій просить скасувати це судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи, які були подані відповідачем на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов, натомість мотивувальна частина оскаржуваної постанови ґрунтується на доказах позивача, які не можуть вважатися належними та допустимими у розумінні вимог процесуального закону.

Так, суд апеляційної інстанції посилається на акт патронажного обстеження за місцем проживання одного із скаржників на невиконання позивачем своїх посадових обов'язків, складеного 03 листопада 2017 року, не звернувши уваги на те, що завданнями патронажу є: проведення на дому, в сім'ях доліковування хворих, які виписані з стаціонарів, медичний нагляд за особами, які не потребують медичної допомоги в спеціалізованих закладах психіатричного профілю; оцінка умов життя осіб патронажу; виявлення медико-соціальних проблем клієнта; контроль за виконанням програм реабілітації; тощо. Таким чином можна дійти висновку, що в акті патронажу слід зазначати соціально-побутові, сімейні проблеми, стан здоров'я пацієнта, проведення бесід з профілактики захворювання. Проте, хоча в акті і зазначено мета і завдання обстеження місця помешкання ОСОБА_2 - з'ясування стану та виклик до наркологічного кабінету, проте з тексту акта вбачається, що фактично метою його складання є з'ясування підстав написання скарги на дії лікаря-нарколога ОСОБА_1. Судом також не враховано, що

ОСОБА_2 не є пацієнтом закладу, а звертався до лікаря-нарколога з метою проходження щорічного профілактичного огляду, що свідчить про відсутність підстав для патронажного обстеження.

Також апеляційним судом зроблено висновок, що особи, скарги яких стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, мали можливість пройти огляд або отримати кваліфіковану консультацію у інших лікарів-наркологів диспансеру, проте судом не враховано, що звернення пацієнтів та відвідувачів до інших лікарів підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не виконує свої посадові обов'язки щодо надання консультативної допомоги населенню з наркологічних питань та проведення профілактичних наркологічних оглядів.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що 20 липня 2017 року позивач не проводила прийом у зв'язку із санітарним днем, який не передбачений графіком роботи наркологічного кабінету.

Апеляційним судом безпідставно не взято до уваги акт Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці України у Дніпропетровській області) від 23 серпня 2017 року відповідно до якого при винесенні дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 адміністрацією закладу дотримані норми чинного законодавства.

Є безпідставними також посилання апеляційного суду на непроведення закладом службового розслідування за фактом невиконання позивачем професійних обов'язків, оскільки питання проведення службових розслідувань не врегульовано на законодавчому рівні, а тому є правом, а не обов'язком відповідача.

Також апеляційним судом проігноровано відзиви відповідача на апеляційну скаргу позивача, отримані судом 26 березня 2019 року.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначила про необґрунтованість касаційної скарги, безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваного відповідачем судового рішення апеляційного суду.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою винесення догани позивачу є саме неприязні стосунки між нею та адміністрацією закладу, а не порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року клопотання Комунального підприємства "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради) про зміну сторони відповідача правонаступником задоволено. Залучено КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради як правонаступника КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради до участі у зазначеній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час видання оспорюваного наказу ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-нарколога (дільничного) диспансерного відділення № 2 КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради.

Наказом головного лікаря КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради Солонського В. М. від 04 серпня 2017 року №121к щодо лікаря-нарколога (дільничого) диспансерного відділення № 2 ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання функціональних обов'язків посадової інструкції, а саме: пункту 4.1 - надання консультативної допомоги населенню з наркологічних питань (в тому числі на таємних умовах); пункту 4.4 - проведення профілактичних наркологічних

оглядів населення при працевлаштуванні, вступу до учбових закладів та іншим категоріям; пункту 4.18 - виконання правил внутрішнього трудового розпорядку; пункту 4.20 - виконання заходів з дотримання виробничої дисципліни особисто та підлеглими працівниками, а також дотримання етики та деонтології в

колективі. Наказано завідувачу диспансерного відділення № 2 ОСОБА_3 провести позачерговий інструктаж та посилити контроль за виконанням посадових обов'язків співробітниками відділення.

Відповідно до відзиву на позов та усних пояснень відповідача в суді першої інстанції підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення стало те, що 07 липня 2017 року лікар-нарколог ОСОБА_1 відмовилась провести профілактичний наркологічний огляд ОСОБА_4, яка написала на неї скаргу, а 20 липня 2017 року позивач не здійснювала лікарський прийом, у зв'язку з чим громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись на урядову гарячу лінію зі скаргами та з особистими заявами на ім'я головного лікаря КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради Солонського В. М.

Згідно з журналом прийому хворих 20 липня 2017 року лікар ОСОБА_1 прийняла громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що також підтверджено талонами на прийом до лікаря, виданими на прізвища цих громадян.

У журналі прийому хворих від 20 липня 2017 року ОСОБА_7 зазначений під № 1, ОСОБА_8 - під № 3, а ОСОБА_5, яка не була прийнята лікарем з невідомих причин, зазначена у журналі під № 2.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 на ім'я головного лікаря медичного закладу,

20 липня 2017 року о 09 год. 30 хв. вона не змогла відвідати лікаря ОСОБА_1, оскільки остання зачинилась в кабінеті з медичною сестрою ОСОБА_9 та прийом не проводила. Зі скаргою аналогічного змісту ОСОБА_5 звернулась на урядову гарячу лінію.

Зі скаргою на урядову гарячу лінію звернувся також ОСОБА_2, який зазначав про те, що 20 липня 2017 року він не зміг відвідати лікаря-нарколога через зачинені двері у її кабінеті, не дивлячись на те, що він звернувся у години прийому.

Як зазначали у своїх скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_2,20 липня 2017 року вони не змогли потрапити на прийом до лікаря-нарколога, оскільки на зачинених дверях кабінету лікаря була розміщена оголошення про санітарний день.

Допитана за клопотанням позивача свідок ОСОБА_9 пояснила суду першої інстанції, що вона з 2006 року працює патронажною медсестрою разом із лікарем ОСОБА_10 20 липня 2017 року вони дійсно прали халати та тюль, проте кабінет зачиняли на 10 хвилин, весь інший час кабінет був відкритим для прийому пацієнтів та відвідувачів.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що з 1994 року вона працює дільничною медсестрою разом із лікарем ОСОБА_10,07 липня 2017 року приблизно

о 13 год. 45 хв. ОСОБА_4 звернулася до лікаря-нарколога щодо оформлення документів для працевлаштування. Вона її зареєструвала, виписала талончик, проте коли вона підійшла повідомити ОСОБА_10 про пацієнта, остання вже збиралась додому. ОСОБА_10 повідомила пацієнта, що оформить її документи завтра, однак

ОСОБА_4 наполягала на прийомі саме 07 липня 2017 року. Після чого, ОСОБА_10 виставила пацієнта за двері.

Щодо скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідок ОСОБА_11 пояснила наступне.

20 липня 2017 року лікар ОСОБА_10 та медична сестра ОСОБА_9 прийшли на роботу, прийняли двох пацієнтів. Потім до ОСОБА_11 прийшла ОСОБА_5, вона її оформила та направила до лікаря. Проте ОСОБА_5 повернулась і сказала, що у лікаря зачинено.

Те ж саме їй повідомив і ОСОБА_2. Після того, як зазначені вище особи не змоги потрапити на прийом до лікаря, вони звернулись до керівництва закладу зі скаргами на дії ОСОБА_10.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано, зокрема, такий захід стягнення, як догана.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

За приписами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями

147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Разом з тим саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни.

При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовуз тих підстав того, що при винесенні дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 адміністрацією закладу дотримані норми трудового законодавства.

Апеляційний суд, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції і частково задовольняючи позов, дійшов помилкового висновку про те, що докази, які наявні в матеріалах справи, свідчить про існуючий конфлікт між позивачем і адміністрацією КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради, який штучно створює позивачу ситуації, що стають підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення, а у подальшому можуть стати підставою для звільнення останньої з займаної посади.

Також апеляційний суд, ураховуючи обставини, за яких позивачем вчинено проступок, тривалий стаж роботи позивача на посаді лікаря-нарколога, помилково вважав, що елементи складу дисциплінарного правопорушення в її діях відсутні, а тому наявні підстави для визнання оспорюваного ОСОБА_1 наказу про оголошення їй догани, незаконним та його скасування.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн з огляду на те, що задоволення цих позовних вимог є похідними від задоволення інших вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи задоволення касаційної скарги КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради, скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, із ОСОБА_1 на користь КП "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради підлягає стягненню 2 560,00 грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасувати, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради судовий збір за подачу касаційної скарги до суду в розмірі 2 560,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко