Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2023 року у справі №569/25676/21
Постанова КЦС ВП від 23.11.2023 року у справі №569/25676/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 569/25676/21

провадження № 61-4742св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

третя особа - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2022 року під головуванням судді Харечка С. П. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про зняття арешту із спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила зняти арешти з нерухомого майна ОСОБА_2 накладені:

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_7, від 17 січня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 4343983;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_6, видана 17 квітня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 539069;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, від 30 травня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 5911710;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, від 10 грудня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 8044816;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_5, від 28 травня 2015 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 9843950.

В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 .

В передбачений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу

№ 1/2019.

25 серпня 2020 року позивач подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримала від приватного нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ним було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані активні записи про арешт всього нерухомого майна на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначає, що в червні 2020 року вона зверталася з заявою до Рівненського міського відділу ДВС про надання інформації про відкриті виконавчі провадження відносно померлого ОСОБА_2 і на свою заяву отримала відповідь про відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2

24 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Рівненського міського відділу ДВС із заявою про здійснення відповідних дій з закриття виконавчих проваджень та зняття арештів, однак їй було відмовлено у зв`язку із тим, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі відсутні будь-які виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_2 .

У справі № 569/21358/20 де вона була стороною, встановлено, що вище вказані арешти на спадкове майно боржника ОСОБА_2 були накладені в інтересах наступних стягувачів: Акціонерного товариства «УкрСиббанк», у виконавчому провадженні № НОМЕР_4; Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3; Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», у виконавчому провадженні № НОМЕР_5; Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», у виконавчому провадженні № НОМЕР_6.

Зазначає, що у справі № 569/21358/20, щодо Акціонерного товариства «УкрСиббанк» та інших, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня

2021 року її позов було задоволено частково, був знятий арешт накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 21 вересня 2011 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, державний виконавець Патраков О. І., номер запису про обтяження: 10096578 (спеціальний розділ) від 21 вересня 2011 року, із нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог їй було відмовлено з тієї причини, що судом не було встановлено фактів пропуску відповідачами шестимісячного строку передбаченого статтею 1281 ЦК України на пред`явлення до неї вимог як до спадкоємця боржника. Вказане вище рішення нею не оскаржувалося і набрало законної сили 30 червня 2021 року.

Вказує, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2021 року у цивільній справі № 569/13041/21 в задоволені позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до неї було відмовлено з підстав пропущення банком строків пред`явлення до неї вимог, як до спадкоємця боржника, встановлених статтею 1281 ЦК України. Вказане судове рішення не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 04 листопада

2021 року.

Зазначає, що вона має намір розпорядитися належним їй майном, а саме оформити спадщину, проте через наявність арешту спадкового майна позбавлена можливості це зробити, таким чином, арешт накладений на спадкове майно порушує її право власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рівненський міський суд рішенням від 19 травня 2022 року позов задовольнив частково.

Зняв арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_5, від 28 травня 2015 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 9843950 (стягувач АТ КБ «ПриватБанк»).

В решті позовних вимог зокрема щодо вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий суд виходив з того, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» дізнався про смерть кредитора

ще 21 вересня 2020 року, що встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2021 року у цивільній справі № 569/13041/21. Згідно цього рішення у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку, а тому вважав, що є достатні підстави для зняття арешту у виконавчому провадженню, де стягувачем є АТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів чи повідомляв позивач ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про прийняття ним спадщини у відповідності до вимог частини першої статті 1281 ЦК України.

Рівненський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арештів з нерухомого майна ОСОБА_2 скасував та ухвалив нове.

Позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арештів з нерухомого майна ОСОБА_2 задовольнив.

Зняв арешти з нерухомого майна ОСОБА_2 накладені:

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_7, від 17 січня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 4343983 (стягувач ГУ ПФУ в Рівненській області);

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_6, видана 17 квітня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 539069 (стягувач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;)

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, від 30 травня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 5911710 (стягувач ГУ ПФУ в Рівненській області)

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, від 10 грудня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В., номер запису про обтяження: 8044816 (стягувач ГУ ПФУ в Рівненській області)

В решті рішення залишив без змін.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимоги та додатково виходив з того, що із змісту рішення у справі № 569/21358/20 вбачається, що ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» дізнались про факт відкриття спадщини дізналися лише після направлення їм ухвали Рівненського міського суду Рівненської області

від 19 лютого 2021 року про залучення їх відповідачами із копій позовної заяви

(а. с. 87 зворотна сторона), а тому на момент ухвалення 23 травня 2022 року рішення у справі, що переглядається також вийшов шестимісячний строк передбачений статтею 1281 ЦК України для звернення з вимогами до спадкоємця боржника.

Апеляційний суд також вказував, що жодних пояснень або ж доказів, які б спростовували такі твердження відповідачі не надають, тому вважав за можливе погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування інших арештів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Колодочка П. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах: від 01 серпня 2019 року у справі № 754/15469/16-ц; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 та

від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 де зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна не є підставою для зняття арешту з майна.

АТ КБ «ПриватБанк» всупереч вимогам частини першої статті 1281 ЦК України про наявність спадкоємців та про сам факт смерті спадкодавця не було повідомлено. Зобов`язання ОСОБА_2 перед стягувачем не виконані, жодних правовстановлюючих документів, які б засвідчували його право власності в матеріалах справи відсутні.

Вважає, що суду попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не перевірили зміст доказів позивача та відповідача, не повістю з`ясували всі обставини справи, а тому є підстави для направлення справи на новий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Стислий виклад позиції інших учасників справи

17 травня 2023 року до суду надійшло повідомлення про відступлення права вимоги, з якого вбачається, що 13 лютого 2018 року право вимоги за кредитним договором

№ 016-Р/001007 між банком та ОСОБА_2 було відступлене ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» у складі лоту F07GL1962.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 569/25676/21 з місцевого суду.

14 червня 2023 року справа № 569/25676/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .?

В передбачений законом строк ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Т. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу

№ 1/2019.

25 серпня 2020 року позивач подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказане спадкове нерухоме майно.

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримала від приватного нотаріуса Торкунової Т. А. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 серпня 2020 року. Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що відповідно до підпункту 4.15 пункту 14 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом була здійснена перевірка відсутності заборони або арешту спадкового нерухомого майна. За результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно нотаріусом було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані активні записи про арешт всього нерухомого майна на ім`я ОСОБА_2 . Номери записів про обтяження: 10096578, 9843950, 8044816, 5911710, 4343983.

Зі змісту рішення суду від 19 травня 2021 року у справі № 569/21358/20 суди встановили, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яка була сформована приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкуновою Т. А. 25 серпня 2020 року

№ 221346356 встановлено, що підставами накладення арешту на спадкове нерухоме майно ОСОБА_2 були наступні заходи примусового виконання рішень:

- постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: НОМЕР_4, видана 21 вересня 2011 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, державний виконавець Патраков О. І.;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_7, видана 17 січня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В.;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, видана 30 травня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В.;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, видана 10 грудня 2014 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В.

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_5, видана 28 травня 2015 року, видавник: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В. В.

Рівненський міський суд рішенням від 19 травня 2021 року у справі № 569/21358/20 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, зняв арешт накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 21 вересня 2011 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, державний виконавець Патраков О. І., номер запису про обтяження: 10096578 (спеціальний розділ) від 21 вересня 2011 року, із нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволені решти позовних вимог відмовив з тієї причини, що судом не було встановлено фактів пропуску відповідачами шестимісячного строку передбаченого статтею 1281 ЦК України на пред`явлення до ОСОБА_1 вимог як до спадкоємця боржника.

Вказане вище рішення набрало законної сили 30 червня 2021 року.

Зі змісту рішення у справі № 569/21358/20 апеляційний суд встановив, що ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» дізнались про факт відкриття спадщини лише після направлення їм ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2021 року про залучення їх відповідачами із копій позовної заяви (а. с. 87 зворотна сторона).

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 23 вересня 2021 року у цивільній справі № 569/13041/21 в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 відмовив. Суд виходив з того, що банком пропущено строк пред`явлення до відповідача вимог, як до спадкоємця боржника, встановлених статтею 1281 ЦК України. Вказане судове рішення не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 04 листопада 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі

№ 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі

№ 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Так, відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведені норми та ту обставину, що судами попередніх інстанцій встановлено, що у передбачені статтею 1281 ЦК України строки із вимогами до спадкоємця боржника - ОСОБА_1 відповідачі у тому числі представники АТ КБ «ПриватБанк» не звертались, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, шляхом зняття арештів з нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , накладених в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», ГУ ПФУ в Рівненській області та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Вищенаведеним також спростовуються аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність підстав для задоволення позову та не встановлення судами попередніх обставин, необхідних для вирішення справи.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах: від 01 серпня 2019 року у справі

№ 754/15469/16-ц; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 та від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 де зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна не є підставою для зняття арешту з майна колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки у наведених представником заявника справах були викладені за інших фактичних обставин, крім того висновків про застосування норм статті 1281 України наведені постанови не містять.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2022 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров