Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2020 року у справі №1327/4103/12

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 1327/4103/12

провадження № 61-6251св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І. Калараша А. А., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Сбербанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі судді Левика Я. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" (далі - ЗАТ "Банк НРБ") правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") (згідно змін до статуту) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Опрон Україна" (далі - ТОВ "Опрон Україна") 30 травня 2008 року був укладений кредитний договір № 11-В/08/21/ЮО із змінами та доповненнями. Відповідно до умов договору банк надав боржнику кредит в сумі 5 909 261,30 грн з кінцевим строком повернення заборгованості не пізніше 29 травня 2012 року, з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 30 травня 2005 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого були забезпечені зобов'язання боржника.

Починаючи з березня 2010 року боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за несплаченими в повному обсязі процентами нарахованими в період з 01 березня 2010 року по 30 липня 2012 року утворилася прострочена заборгованість в сумі 684 856,50 грн та 86 927,34 євро. 13 лютого 2012 року боржнику було надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості, несплачених процентів, а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, яка була отримана боржником 20 лютого 2012 року.

Оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 7 670 239,36 грн та судовий збір.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заборгованість по кредитному договору № 11-В/08/21/ЮО від 30 травня 2008 року в сумі 7 670 239,36 грн та судовий збір в сумі 3 219 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання за кредитним договором не виконано, а оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, то позов підлягає задоволенню.

02 жовтня 2017 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року залишено без задоволення. Оскільки, суд, взявши до уваги те, що відповідач по справі тричі належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи (перший раз за місцем реєстрації згідно довідки Червоноградського міського сектора Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05 вересня 2012 року, та поштове відправлення особисто отримав під розпис, що підтверджується рекомендованим повідомленням; другий раз за місцем реєстрації згідно довідки відповідача "з місця проживання про склад сім'ї"; та третій раз через оголошення в пресі), жодного разу в судове засідання не з'явився, доказів поважності неявки в судове засідання та таких, що мають істотне значення для правильного вирішення справи суду не подав, тому суд вважав заяву необґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

29 січня 2018 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвали нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом АТ "Сбербанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала мотивована тим, що у випадку якщо, незважаючи на значний пропуск строку на апеляційне оскарження, апеляційне провадження було відкрито без детального з'ясування питання поновлення такого строку та питання пропуску строку залишається відкритим під час розгляду справи по суті у випадку відсутності поважних причин для поновлення такого строку апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 травня 2020 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати ухвалу про закриття апеляційного провадження та передати справу до Львівського апеляційного суду для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Червоноградського міського суду Львівської області.

21 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, щооскаржувана ухвала є незаконною, винесеною із грубим порушенням приписів норм процесуального права, а саме частини 4 статті 287, статей 354 362 ЦПК України та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно до частини 4 статті 287 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частини 4 статті 287 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Зазначений порядок є спеціальним і представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов'язковим.

Апеляційний суд на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернув, не врахував, що ухвалою від 18 січня 2018 року Червоноградського міського суду Львівської області заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, а тому згідно з положеннями частини 4 статті 287 ЦПК України строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Крім цього, у частині 1 статті 362 ЦПК України визначено повноваження суду апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження у справі та чітко визначено підстави закриття апеляційного провадження.

Отже, підстави закриття апеляційного провадження є вичерпними, чітко визначеними статтею 362 ЦПК України, та приписами якої не передбачено такої підстави закриття апеляційного провадження, як відкриття апеляційного провадження без детального з'ясування питання поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу із підстав, які не передбачені нормами ЦПК України, а дотримання процесуальної форми, тобто вчинення процесуальних дій у порядку і в суворій послідовності, встановленій нормами ЦПК України, є неодмінною умовою законності судового рішення.

Отже, закриваючи апеляційне провадження апеляційний суд неправильно застосував (порушив) положення частини 2 статті 362 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ЗАТ "Банк НРБ" правонаступником якого є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (згідно змін до статуту) і ТОВ "Опрон Україна" 30 травня 2008 року був укладений кредитний договір № 11-В/08/21/ЮО із змінами та доповненнями. Відповідно до умов договору банк надав боржнику кредит в сумі 5 909 261,30 грн з кінцевим строком повернення заборгованості не пізніше 29 травня 2012 року, з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 30 травня 2005 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого були забезпечені зобов'язання боржника. Починаючи з березня 2010 року боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за несплаченими в повному обсязі процентами нарахованими в період з 01 березня 2010 року по 30 липня 2012 року утворилася прострочена заборгованість в сумі 684 856,50 грн та 86 927,34 євро. 13 лютого 2012 року боржнику було надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості, несплачених процентів, а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, яка була отримана боржником 20 лютого 2012 року. Оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з нього заборгованість по вищевказаному кредитному договору в сумі 7 670 239,36
грн та судовий збір по справі.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2013 року залишено без задоволення.

Станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем змінено назву на Акціонерне товариство "Сбербанк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу кореспонденція за час розгляду справи судом першої інстанції надсилалась за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання, а саме АДРЕСА_1 (Т. 1 а. с. 68)

Відповідачем було отримано повідомлення про виклик до суду та ухвала про відкриття провадження 20 вересня 2012 року (Т. 1 а. с. 72).

Крім цього відповідачем оскаржувалась ухвала про відкриття провадження у справі від 06 вересня 2012 року, апеляційна скарга на яку була подана до суду 03 жовтня 2012 року.

Тому відповідачу достовірно було відомо про розгляд даної справи, принаймні з 20 вересня 2012 року та вказана особа відповідно повинна була цікавитися станом розгляду справи, тому він міг дізнатися про ухвалення оскаржуваного рішення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Підстави для закриття апеляційного провадження визначені статтею 362 ЦПК України.

Тлумачення статті 362 ЦПК України, свідчить, що вона містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Відкривши провадження по справі апеляційний суд не мав права закривати провадження у справі з підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі, оскільки стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави як: не врахування значного пропуску строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження без детального з'ясування питання поновлення строку у випадку відсутності поважних причин. Відповідно, апеляційний суд повинен був, за відсутності підстав передбачених статтею 362 ЦПК України, розглянути справу по суті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 у справі "Пелевін проти України", від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України").

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, при цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Проте, допущення помилки при закритті апеляційного провадження та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до неправильного прийняття рішення по справі та позбавило відповідача права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 січня 2018 року направив поштою до суду апеляційну скаргу на заочне рішення. Оскільки ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення була постановлена 18 січня 2018 року, останнім днем строку на оскарження є 28 січня 2018 року, що є вихідним днем (неділя), тому останній день на оскарження переноситься на перший робочий день (29 січня 2018 року).

За таких обставин та з огляду на засади цивільного судочинства, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 оскаржуючи заочне рішення не пропустив строк на апеляційне оскарження заочного рішення, а суд апеляційної інстанції, постановивши ухвалу від 27 лютого 2020 року про закриття апеляційного провадження, порушив норми процесуального права.

Ураховуючи зазначене, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141 400 416 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко