Історія справи

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Київ

справа №372/1789/17-ц

провадження № 61-29014св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах, а також в інтересах ОСОБА_6,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок плюс»,

третя особа - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок плюс» на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Верланова С.М., Таргоній Д. О.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок плюс» (далі - ТОВ «Світанок плюс»), третя особа ОСОБА_7 про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 19 серпня 2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), винним в якій визнано ОСОБА_7, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Світанок плюс».

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_4

Під час зіткнення цим автомобілем керував ОСОБА_5 Крім водія в автомобілі перебували ОСОБА_8, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6

Внаслідок зіткнення автомобіля КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, з автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, пасажир ОСОБА_8 отримав тілесні пошкодження середньої тяжкості у вигляді уламкового перелому правої ключиці зі зміщенням відламків, забій лівої ушної раковини, а також, значних технічних ушкоджень зазнав автомобіль «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1.

Слідчим відділом Обухівського ВП ГУНП Київської області було порушено кримінальне провадження №12016110230001159, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Згідно з висновком експертного автотоварного дослідження № 697/16 від 17 листопада 2016 року майнова шкода, заподіяна власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1, становить: 173 096,39 грн, кошти за проведення автотоварного дослідження у розмірі 1 200,00 грн, а всього 174 296,39 грн.

Моральна шкода, яку завдано позивачам, полягає, в значному нервовому стресі, душевних переживаннях батьків як за життя і здоров'я свого неповнолітнього сина, так і за своє власне життя і здоров'я, а також переживання щодо пошкодженого власного автомобіля, порушення нормального способу життя пов'язаного з неможливістю до дня подання позову до суду користуватися автомобілем, що суттєво вплинуло на порушення їх соціальних зв'язків.

З огляду на це, позивачі просили стягнути з ТОВ «Світанок плюс» моральну шкоду на користь ОСОБА_4 в сумі 16 650,00 грн, на користь ОСОБА_5 - 16 650,00 грн та на користь ОСОБА_6 - 16650,00 грн та майнову шкоду - 174 296,39 грн, а всього 224 246, 39 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Світанок плюс» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 174 296,39 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року скасовано в частині відмови у позові та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ «Світанок плюс» на користь ОСОБА_4 16 650,00 грн, ОСОБА_5 16 650,00 грн, ОСОБА_6 16 650,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи в позові у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Світанок плюс» є неналежним відповідачем, а відповідних вимог до особи, яка винна у завдані шкоди, позивачі не заявляли.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи у цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі й моральної, покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

22 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У поданій 23 жовтня 2017 року касаційній скарзі ТОВ «Світанок плюс» просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року і залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення чинного законодавства, що моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності вини. Вина підприємства в цьому випадку відсутня, оскільки позивачі у справі були визнані свідками а не потерпілими, а також їм не було спричинено ушкодження. Рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 серпня 2016 року о 16 год. 20 хв. на автодорозі Н-01 Семенівка - Деремезна водій ОСОБА_7, виконуючи свої трудові обов'язки, керуючи автомобілем марки «КАМАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілю «Mitsubishi Lancer» спричинено механічні пошкодження.

Під час ДТП в автомобілі марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1, крім водія ОСОБА_5, знаходились також його дружина, яка є власником автомобіля - ОСОБА_4, неповнолітній син сторін - ОСОБА_6 та брат водія - ОСОБА_8

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

На час скоєння ДТП власником автомобіля «КАМАЗ» було ТОВ «Світанок плюс».

Судом встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Статтею 1187 ЦК України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-108цс13, відповідно до якого обов'язок відшкодування шкоди, завданої іншим особам (які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад, пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них.

З огляду на вищенаведені норми права, усі доводи касаційної скарги є безпідставними, у тому числі щодо відсутності вини в діях відповідача та безпідставності відшкодування шкоди особам, які знаходились в автомобілі як пасажири, а отже, не можуть бути визнані судом прийнятними.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на вирішення спору по суті і не дають підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок плюс» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик