Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №646/4770/17

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 646/4770/17-ц

провадження № 61-23967св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2017 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент економіки та комунального майна ХМР) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь в розвитку інфраструктури м.

Харкова.

Позов обґрунтований тим, що згідно з інформації, яка вказана у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 21 вересня 2016 року № ХК 142162642482, ОСОБА_1 є замовником реконструкції нежитлових приміщень першого поверху № 38-:-43,49-:-56 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, під житлові квартири. Обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом України "Про регулювання містобудування діяльності" покладено саме на замовника такого будівництва. На дату прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію ОСОБА_1 не уклав договору про пайову участь у розвитку інфраструктур м. Харкова і не звертався до відповідача із заявою щодо укладення такого договору. Водночас, ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Невиконання такого зобов'язання не звільняє відповідача від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі при проведені реконструкції нерухомого майна. Такою відмовою відповідач порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі на створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктур м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна ХМР; днем укладення договору вважати день набрання рішення суду законної сили; стягнути із відповідача на свою користь судові витрати.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна ХМР. Днем укладення договору необхідно вважати день набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо ухилення відповідача від укладення договору та спонукання його до участі у розвитку інфраструктури міста Харкова. На момент складання проекту договору та направлення відповідачу пропозиції про укладення договору про пайову участь Департаменту економіки та комунального майна ХМР не була відома загальна кошторисна вартості будівельних робіт з реконструкції нерухомого майна, визначена замовником згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а тому позивачем правильно проведено розрахунок розміру пайового внеску з урахуванням опосередкованої вартості спорудження будівлі, яка діяла на момент введення об'єкта до експлуатації.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року змінено у частині умов договору, визначивши пункт 2.1.1 договору у такій редакції: "2.1.1 Замовник здійснює перерахування до бюджету м. Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - 31518921700002, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у місті Харкові Харківської області) коштів у розмірі 8 500,00 грн".

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен обраховуватися із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, яка зазначена у пункті 20 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 28 березня 2016 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2018 року Департамент економіки та комунального майна ХМР подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не надано документів, що підтверджують кошторисну вартість об'єкта будівництва, а тому позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі правильно застосовано показники опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатації для обрахування величини пайової участі. Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова не передбачено обчислення відповідного розміру пайової участі з урахуванням внесених відомостей про кошторисну вартість будівництва до декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

У травні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Департамента економіки та комунального майна ХМР, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Департамента економіки та комунального майна ХМР не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є замовником закінченого будівництвом об'єкта реконструкції нежитлових приміщень першого поверху № 38-:-43,49-:-56 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, під житлові квартири.

На дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об'єкту ОСОБА_1 не виконав покладеного на нього Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку щодо укладення договору про пайову участь і не звернувся до Департамента економіки та комунального майна ХМР із заявою щодо укладення такого договору.

Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департамента економіки та комунального майна ХМР листами від 16 січня 2017 року № 17/0/114-7 та від 10 березня 2017 року № 164/0/114-17 повідомляло ОСОБА_1 про необхідність виконання вимог закону та направляло для підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, однак відповідачем вказані листи залишені без реагування.

Нормативно-правове обґрунтування

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Положеннями Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На виконання статті 40 Закону рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804, затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Відповідно до вказаного порядку пайова участь у розвитку інфраструктури м.

Харкова є обов'язковою для всіх замовників (фізичних осіб-підприємців, фізичних та юридичних осіб), які мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення та реставрацію об'єкта містобудування на території м. Харкова, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва.

Пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.

Харкова у розмірах: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд та 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для житлових будинків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що відповідач ухиляється від укладення договору про пайову учать у розвитку та інфраструктури м. Харкова, обов'язок якого передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання укладеним між сторонами такого договору.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення частини п'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності та обґрунтовано виходив із того, що розмір величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен обраховуватися із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, яка зазначена у пункті 20 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 28 березня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не надано документів, що підтверджують кошторисну вартість об'єкта будівництва та апеляційним судом не перевірено розмір кошторисної вартості будівництва, зазначеного у декларації про готовність об'єкту до експлуатації, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з пунктами 16,18,19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2013 року № 461, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Відповідно до пункту 20 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 28 березня 2016 року кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 85 000,00
грн.

Враховуючи те, що інформація, зазначена у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 28 березня 2016 року, перевірена департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, вказана декларація зареєстрована у реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а тому відсутні підстави вважати, що дані, зазначені у цій декларації, є неправильними.

Враховуючи наведене, декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 28 березня 2016 року, є належним доказом у цій справі, а тому зазначені у ній дані не потребують додаткової перевірки судом.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, апостанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департамента економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик