Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 537/4905/15-ц

провадження № 61-11408св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», яка підписана представником Пархоменко Наталією Валентинівною, на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року у складі суддів: Одринської Т. В., Кузнєцової О. Ю., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ « Банк Фінанси та Кредит») про визнання недійсними кредитного договору № 14/AV18-07-08 від 14 липня 2008 року укладеного між відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ «Банк Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 та договору застави автомобіля № 14/АV18-07-08 -Z від 14 липня 2008 року, укладеного між тими самими сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 3510.

Позовна заява мотивована тим, що спірний кредитний договором за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам і волі позивача, порушує її права та законні інтереси, оскільки банком не виконано вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання позичальнику об'єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого заставою, які є істотними для такого виду договорів. Також, позивач зазначила що зміст спірного кредитного договору суперечить статтям 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» що затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

25 січня 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі, що еквівалентна 21 094,96 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день платежу, а також 203 768,54 грн пені, що загалом станом на 09 грудня 2015 року становить 687 121,58 грн. Позовна заява мотивована тим, що банк надав відповідачу кредит в сумі 29 702,00 доларів США зі строком повернення до 13 липня 2015 року. Пунктом 2.3 кредитного договору визначено цільове використання кредитних коштів - придбання автомобіля TOYOTA Corolla 1.6. До кредитного договору вносились зміни та доповнення та в остаточній редакції (викладеній в додаткової угоді №4 від 07 листопада 2014 року) встановлено кінцевий строк повернення кредитних ресурсів - до 13 травня 2019 року. Банк 02 листопада 2015 року направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, яку остання отримала 23 листопада 2015 року, однак вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів залишились без задоволення.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року укладений між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1

Визнано недійсним договір застави автомобіля № 14/АV18-07-08 -Z від 14 липня 2008 року укладений між ВАТ «БанкФінанси та Кредит» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ЛіньковоюЮ.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 3510.

У задоволенні позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовлено.

При ухваленні рішення суд зробив висновок, що кредитний договір №14/AV18-07-08 від 14 липня 2008 року є укладеним під впливом омани з боку банку, що відповідно до правила статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є забороненою Законом, тому є недійсним.

Відмовляючи в застосуванні позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, суд дійшов висновку, що кредитним договором встановлено строк його виконання до 13 травня 2019 року, тому ОСОБА_1 звернулась про захист порушених прав в межах позовної давності.

Враховуючи, те, що позивачем за зустрічним позовом на підтвердження заявлених позовних вимог не було надано належних доказів щодо розміру кредитних коштів, наданих відповідачу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з недоведеністю.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним відмовлено. У задоволенні позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовлено.

Суд зробив висновок, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, пропустила позовну давності, а банком не було надано належних доказів щодо розміру кредитних коштів наданих відповідачу.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року

в частині відмови у задоволенні її позову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. При цьому, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

У березні 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка підписана представником Пархоменко Н. В., звернулося із касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову банку, та у цій частині позов задовольнити. При цьому, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що у всій сукупності наданих доказів достатньо, щоб зробити висновок, що ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти у доларах США.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а оскаржене рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без змін.

Колегія суддів приймає частково аргументи, які викладені в касаційних скаргах ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», з таких мотивів

Суди встановили, що 14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено кредитний договір №14/AV18-07-08.

Відповідно до якого банк надав позичальнику в тимчасове користування за умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 29 702 доларів США з оплатою за процентними ставками, встановленими в пунктом 4.1 цього договору. Кредитні ресурси, використовуються за цільовим призначенням: для придбання автомобіля TOYOTA Corolla 1.6 ринковою вартістю 133 662 грн.

Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до договору застави автомобіля №14/AV18-07-08-z від 14 липня 2008 року укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і є автомобіль марки TOYOTA Corolla 1.6, 2008 року випуску, № шасі (кузова, рама) НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до додаткових угод від 27 лютого 2009 року № 1, від 01 вересня 2010 року № 2, від 19 травня 2014 року № 3, від 07 листопада 2014 року № 4 до кредитного договору №14/АV 18-07-08 від 14 липня 2008 року, сторонами було змінено термін повернення кредиту до 13 травня 2019 року, змінювалася відсоткова ставка за користування кредитними коштами до розміру 17,8 процентів річних та змінювався розмір щомісячного ануїтетного платежу, що підтверджується.

08 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Про Лайн» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 148/080708 транспортного засобу TOYOTA Corolla, 1.6 L, MM/T, LUNA, колір - чорний, 2008 року випуску.

14 липня 2008 року на підставі рахунку-фактури наданого ТОВ «Про Лайн», відповідно до вимог пункту 2.3 кредитного договору від 14 липня 2008 року, банк перерахував в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Про Лайн» надані кредитні кошти в сумі 133 662 грн.

Після надходження коштів на рахунок ТОВ «Про Лайн» 14 липня 2008 року, відповідно до акту приймання-передачі автомобіля по договору купівлі-продажу №148/080708 від 08 липня 2008 року та видаткової накладної № РН-00000102 ОСОБА_1, як покупець, прийняла автомобіль TOYOTA Corolla, 1.6 L, MM/T, LUNA, колір-чорний, 2008 року випуску.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про визнання кредитного договору недійсним апеляційний суд вказав, що кредитний договір № 14/АV18-07-08 від 14 липня 2008 року, укладений з порушенням статей 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте звертаючись до суду про захист своїх порушених прав, позивачем пропущено позовну давність.

Проте із цими висновками погодитися неможливо з таких підстав.

Згідно частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосовуватись не може.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Апеляційний суд вказаного не врахував, застосувавши позовну давність, не вказав конкретно, яке право ОСОБА_1 порушене і в чому саме невідповідність оспорюваного кредитного договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» суд апеляційної інстанції вказав, щона підтвердження наявності у відповідача заборгованості, надав кредитний договір та розрахунок заборгованості, згідно з яким її розмір становить 21094,96 доларів США. Проте видача кредиту у сумі 29 702 доларів США документально не підтверджується розрахунковими документами (меморіальними ордерами та квитанціями про оплату) щодо погашення основної суми заборгованості, по сплаті процентів за кредит, погашення комісії, нарахування штрафних санкцій пені перед банком).

Проте із цими висновками погодитися неможливо з таких підстав.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги в частині зустрічного позову апеляційний суд обмежився висновком про те, що видача кредиту у сумі 29 702 доларів США документально не підтверджується, послався лише на висновок судово-економічної експертизи від 29 липня 2016 року № 414/415. При цьому докази, надані на підтвердження позовних вимог банком, що містяться в матеріалах справи, не досліджені апеляційним судом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року скасувати.

Передати справу № 537/4905/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат