Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №755/1605/18
Ухвала КЦС ВП від 20.01.2019 року у справі №755/1605/18

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 755/1605/18

провадження № 61-19705св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитко Богдан Васильович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Рибченком Олександром Георгійовичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитка Б. В., стягувач - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що Дніпровським районним судом м. Києва 07 березня 2013 року було видано виконавчий лист № 755/2132/2013 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

17 січня 2018 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитком Б. В. надано довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, у якій зазначено, що станом на 01 червня 2017 року борг становить 6 715 796,33 грн.

Окрім того, в той же день державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника, а саме: частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (далі -ТОВ «Магік») (розмір внеску 600 000 грн), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» (далі - ТОВ «Лекос») (розмір внеску 5 425 000 грн).

Вважав, що державний виконавець дійшов неправильного висновку про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 6 749 906, 80 грн, виходячи з матеріалів виконавчого провадження, з огляду на те, що 14 липня 2017 року на адресу служби від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона вказала, що ним начебто отримано дохід у розмірі 40 617 669,30 грн як оплата залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік» від ОСОБА_5 , що на думку стягувача, підтверджується копією заяви від 25 квітня 2017 року.

На адресу приватного нотаріуса державний виконавець надіслав вимогу про надання інформації про факт отримання доходу та надання копій документів.

Приватний нотаріус повідомив державного виконавця, що 25 травня 2017 року була вчинена нотаріальна дія, а саме - засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_1 .

Вважав дії державного виконавця неправомірними, а постанову про арешт майна незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визначення заборгованості зі сплати аліментів та стягнення боргу, тому питання щодо розміру боргу по аліментам визначається в судовому порядку, а державний виконавець має бути учасником цього процесу.

Крім того, вказані кошти не є ні заробітком, ні доходом у розумінні статей 81 183 СК України, та не входять до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а отже, нарахування та стягнення аліментів з таких грошових коштів законодавством не передбачено.

Не є підтвердженням отримання доходу заява ОСОБА_2 , оскільки приватним нотаріусом посвідчено лише справжність його підпису, а не факт отримання коштів.

Крім того, враховуючи прожитковий мінімум для дитини у віці від 6 до 18 років та вимоги статті 183 СК України, максимальний розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина мав би становити 17 777 грн.

Просив врахувати і те, що, якщо припустити отримання ним доходу в розмірі 40 617 669,30 грн, нарахування на стягнення аліментів має проводиться з урахуванням сплати податків та зборів.

Вважав, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Рішенням суду від 28 липня 2017 року було встановлено наявність переплати аліментів у сумі 34 032,54 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Копитка Б. В., що стосуються визначення за ним (боржником) заборгованості у виконавчому провадженні № 37075732, станом на 01 червня 2017 року у розмірі 6 715 796,33 грн, та зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості за аліментами без врахування суми коштів у травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн, визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 січня 2018 року, якою накладено арешт на частки статутного капіталу ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» у межах суми звернення стягнення у розмірі 6 715 796,33 грн, зобов`язати державного виконавця направити інформацію про скасування постанови про накладення арешту та відкликати її з виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала районного суду мотивована тим, що наявність спору в суді щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для невиконання державним виконавцем судового рішення про стягнення аліментів. Не прийняв суд до уваги посилання скаржника на статтю 183 СК України, оскільки зазначена норма стосується порядку визначення розміру аліментів у позовному провадженні та наказному провадженні. У цьому випадку розмір аліментів є визначеним. Крім того, посилання на те, що розмір аліментів не може бути більше десяти прожиткових мінімумів, районний суд не взяв до уваги, оскільки ця норма стосується саме визначення розміру аліментів у наказному провадженні, а не порядку їх стягнення. В цьому випадку розмір аліментів становить 1/6 частину доходів ОСОБА_1 , та не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд першої інстанції погодився з доводами скаржника про те, що виконавець здійснив розрахунок суми, яка підлягає стягненню в рахунок сплати аліментів без врахування податків і зборів, як ще передбачено ПК України. Однак, враховуючи спосіб захисту, обраний скаржником, ця обставина не впливає на задоволення вимог скаржника. Крім того, посилання скаржника на це, є підтвердження ним самим, що ці кошти є доходом, і з них слід відрахувати податки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок боргу за аліментами без врахування коштів у розмірі 40 617 669,30 грн відсутні.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року (провадження № 61-542св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Копитка Б. В. щодо визначення за ОСОБА_1 заборгованості у виконавчому провадженні № 37075732 станом на 01 червня 2017 року у розмірі 6 715 796,33 грн та зобов`язано здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без урахування суми коштів, отриманих у травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн.

Визнано неправомірною постанову про арешт майна боржника від 17 січня 2018 року, якою накладено арешт на частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» у межах суми звернення стягнення у розмірі 6 715 796,33 грн.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд не встановив відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 617 669,30 грн від ОСОБА_5 , є доходом, з якого утримуються аліменти. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог скарги, оскільки належно не дослідив чи є зазначена сума коштів грошовим доходом, чи ця сума є грошовим еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, який не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

При цьому судом не було перевірено доводів заявника щодо розміру нарахування йому державним виконавцем заборгованості по несплаті аліментів та правильність такого нарахування.

За таких обставин, районний суд дійшов помилкового висновку про те, що державний виконавець правомірно врахував 40 567 669,30 грн, як дохід, з якого підлягають утриманню аліменти, а відповідно і безпідставно наклав арешт на майно боржника в межах визначеного розміру заборгованості з урахуванням утримання аліментів і з цієї суми. Вимоги щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без врахування суми коштів, отриманих у травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн є обгрунтованими.

Відповідно також є неправомірною і постанова про накладення арешту на майно в межах суми заборгованості, яка визначена з урахуванням доходу, який не підлягав врахуванню.

Апеляційний суд вважав, що інші вимоги скарги задоволенню не підлягають, оскільки вони не узгоджуються зі змістом статті 451 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив, чи є отримана ОСОБА_1 від ОСОБА_5 сума коштів у розмірі 40 617 669,30 грн грошовим доходом, чи ця сума є еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, який не повинен враховуватися під час визначення розміру аліментів.

Зазначає, що виділ у власність ОСОБА_1 відповідних часток у належному ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік» нерухомого майна відбувся на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року у справі № 755/15467/14-ц, яке набрало законної сили 21 жовтня 2015 року на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва. Відчуження виділених на користь ОСОБА_1 часток у нерухомому майні на користь ОСОБА_5 відбулося на підставі постанови та акту державного виконавця Гариліва А. В. від 16 червня 2017 року. Отже, вважає, що частки у нерухомому майні, до моменту їх відчуження у власність ОСОБА_5 , знаходилися у власності ОСОБА_1 менше трьох років, відтак, даний дохід підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

З огляду на зазначене, отриманий ОСОБА_1 дохід є базою для утримання з нього аліментів на утримання дітей.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує те, що суди неправильно оцінили наявні у справі докази, не встановили повно обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Вважає, що апеляційний суд не з`ясував, чи є отриманий ОСОБА_1 дохід у розмірі 40 617 669,30 грн об`єктом оподаткування з урахуванням положень пункту 172.1 статті 172 ПК України та, відповідно, базою для утримання з даного виду доходу аліментів. Зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) є помилковими, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, що в свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щудла А. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_6 не є доходом, оскільки підставою їх отримання була компенсація вартості майнових прав ТОВ «Лекос» і ТОВ «Магік», які були відчужені в процесі примусового виконання рішення суду. Надалі отримані грошові кошти відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі № 755/11446/19 визнано безпідставно набутими, отже, вони не є доходом у розумінні положень ЦК України та ПК України та не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

07 березня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/2132/2013-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 лютого 2013 року і до їх повноліття в розмірі 1/3 частини доходів всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (том 1, а. с. 8).

18 березня 2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Янковською У. В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/2132/2013-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, щомісячно (том 1, а. с. 126).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 у розмірі 6 063 555, 70 грн у межах вказаної суми звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос» пропорційно частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 25 % та виділену частину майна ТОВ «Магік» пропорційно частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 50 % (том 1, а. с. 49-50).

Вартість часток товариств була оцінена у 93 362 450 грн (том 1, а. с. 53).

У зв`язку з відсутністю учасників торгів, які тричі не відбулися, згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_5 державним виконавцем було запропоновано отримати у власність належні ОСОБА_1 частки товариств за ціною 46 681 244 грн, сплативши на рахунок відділу різницю в сумі 40 617 669,30 грн (том 1, а. с. 55).

25 травня 2017 року приватний нотаріус посвідчив підпис ОСОБА_1 про те, що він отримав від ОСОБА_5 40 617 669,30 грн, як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» (25 %) та ТОВ «Магік» (50 %), в яких він виступає як учасник (засновник) зазначених господарюючих суб`єктів (том 1, а. с. 59-60).

16 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 52535322 ухвалено постанову про передачу майна ТОВ «Лекос» (25 %) та ТОВ «Магік» (50 %) стягувачу - ОСОБА_5 у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 у розмірі 6 063 555,70 грн (том 1, а. с. 61-64).

16 червня 2017 року складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (том 1, а. с. 65-68).

На це майно 24 червня 2017 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, і того ж дня її право власності було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав (том 1, а. с. 69-73, 74-81).

14 липня 2017 року державному виконавцю, в провадженні якого перебуває на виконанні виконавчий лист щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було подано заяву про здійснення перерахунку аліментів, в якій остання повідомила, що боржником 25 липня 2017 року від ОСОБА_5 був отриманий дохід у розмірі 40 617 669,30 грн в якості оплати залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік».

Про факт отримання від ОСОБА_5 доходу приватним нотаріусом Метелеця О. О. була посвідчена заява ОСОБА_1 № 564 (том 1, а. с. 9).

15 вересня 2017 року державним виконавцем направлено вимогу приватному нотаріусу щодо надання інформації та документів, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 доходу у розмірі 40 617 669,30 грн від ОСОБА_5 (том 1, а. с. 11).

30 жовтня 2017 року приватний нотаріус Метелеця О. О. повідомив виконавця, що 25 травня 2017 року ним дійсно вчинялася нотаріальна дія, а саме засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_1 (том 1, а. с. 12).

У заяві ОСОБА_1 , підпис якого посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелеця О. О, зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) цією заявою стверджує, що отримав від ОСОБА_5 40 617 669,30 грн, як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» в розмірі 25 % та ТОВ «Магік» в розмірі 50 %, в яких він виступає як учасник (засновник) (том 1, а. с. 59-60).

17 січня 2018 року державним виконавцем Копитко Б. В. складено довідку-розрахунок по аліментах, у якій зазначено, що станом на 01 січня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 відсутня, переплата по сплаті аліментів становить 34 110,47 грн.

Станом на 01 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів аліментів становить 6 715 796,33 грн (том 1, а. с. 13).

Відповідно до таблиці нарахування та сплати аліментів у січні 2017 року державним виконавцем нараховані аліменти з пенсії (1 333,79 грн) в сумі (1/6 частина з урахування 30 % прожиткового мінімуму ) 506,70 грн, сплачено 427,93 грн, залишок боргу 78,77 грн, у лютому 2017 року нараховано з пенсії (1 333,79 грн) 506,70 грн, сплачено 427,93 грн, залишок боргу 78,77 грн, у березні 2017 року з пенсії (1 333,79 грн) нараховано 506,70 грн, сплачено 427,93 грн, залишок боргу 78,77 грн, з дивідендів (104 650 грн) нараховано 17 441,67 грн, сплачено 17 441,67 грн, залишок боргу - нуль, у квітні 2017 року з пенсії (1 333,79 грн) нараховано 506,70 грн, сплачено 427,93 грн, залишок боргу 78,77 грн, з дивідендів (455 812,50 грн) нараховано 75 968,75 грн, сплачено 75 968,75 грн, залишок боргу - нуль, у травні 2017 року нараховано з пенсії (1 333,79 грн) 533,10 грн, сплачено 427,93 грн, залишок боргу 105,17 грн, з дивідендів (120 750 грн) нараховано 20 125 грн, сплачено 20 125 грн, залишок боргу - нуль, з іншого доходу (40 617 669,30 грн) нараховано 6 769 611,55 грн, сплачено 20 125 грн, залишок боргу 6 749 486, 55 грн.

17 січня 2018 року державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника в межах звернення стягнення 6 715 796,33 грн на частки статутного капіталу ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» (том 1, а. с. 14).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі № 755/15467/14-ц за заявою ТОВ «Лекос» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи ТОВ «Магік», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , виконавчий лист № 755/15467/14-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 16 вересня 2016 року, визнано недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі № 755/11446/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ТОВ «ЛЕКОС», ТОВ «МАГІК», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 40 567 669,30 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Отже, згідно з положень ЦК України проценти за розміщення коштів на депозитних рахунках є доходом від майна.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Отже, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містять винятки із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Відтак, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, отже, не є доходами, що враховуються при визначенні аліментів.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У заяві ОСОБА_1 , підпис якого посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелеця О. О, зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) цією заявою стверджує про отримання від ОСОБА_5 40 617 669,30 грн, як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» у розмірі 25 % та ТОВ «Магік» у розмірі 50 %, в яких він виступає як учасник (засновник).

Частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірне врахування державним виконавцем коштів у розмірі 40 567 669,30 грн (залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік»), як доходу, з якого підлягають утриманню аліменти і безпідставно наклав арешт на майно боржника в межах визначеного розміру заборгованості з урахуванням утримання аліментів з цієї суми.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Верховний Суд вважає, що отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_6 грошові кошти не є доходом, оскільки підставою їх отримання була компенсація вартості належних ОСОБА_1 майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік».

Зазначені кошти не підлягали включенню державним виконавцем до відповідного розрахунку заборгованості за аліментами, отже, доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів та скасування постанови про арешт майна боржника є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що отримана ОСОБА_1 від ОСОБА_5 сума коштів у розмірі 40 617 669,30 грн є грошовим еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, який не повинен враховуватися під час визначення розміру аліментів. З огляду на зазначене, кошти у розмірі 40 617 669,30 грн не є доходом ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що зазначені грошові кошти не були доходом (заробітком) боржника, відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав безпідставним врахування зазначених коштів до доходів боржника, з якого підлягають утриманню аліменти. Також апеляційний суд правильно зазначив, що вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без врахування суми коштів, отриманих у травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн підлягають задоволенню.

При цьому під час вирішення справи судом апеляційної інстанції надано правильну оцінку наявним у матеріалах справи судовим рішенням:

ухвалі Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі № 755/15467/14-ц, відповідно до якої виконавчий лист № 755/15467/14-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 16 вересня 2016 року, визнано недійсним;

рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі № 755/11446/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 40 567 669,30 грн.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором коштів у розмірі 40 617 669,30 грн, які були отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_5 16 червня 2017 року, та перебували у його власності менше трьох років, колегія суддів відхиляє, оскільки спірні кошти на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі № 755/11446/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, були повернуті ОСОБА_5 , як безпідставно набуті. З огляду на зазначене, відсутність об`єкта оподаткування виключає виникнення у платника податкового обов`язку та, як наслідок, можливість включення неотриманої суми до доходів платника аліментів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. а підстав для скасування ухвали районного суду відсутні, оскільки вона правильно скасована апеляційним судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Рибченком Олександром Георгійовичем залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець