Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.08.2020 року у справі №147/78/19

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 147/78/19

провадження № 61-17047св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області, правонаступником якої є Тростянецька об'єднана територіальна громада,

треті особи: Тростянецька районна державна адміністрація, правонаступником якої є Гайсинська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, від імені якого діє заступник прокурора Вінницької області,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Рибчинського В. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи: Тростянецька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював в КСП ім. Богдана Хмельницького, с.

Четвертинівка, Тростянецького району Вінницької області з 01 жовтня 1996 року по 07 грудня 1997 року на посаді головного бухгалтера та був членом колективного сільськогосподарського підприємства. Згідно протоколу № 1 звітних зборів уповноважених членів колгоспників від 01 лютого 1997 року затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17 травня по 23 грудня 1996 року і які одержали право на земельну частку пай. В даному списку значився позивач, однак земельна ділянка йому не видавалась та сертифікат на земельну частку (пай) він не отримував, що порушує його право колишнього члена КСП на отримання земельної ділянки при розпаюванні земель.

07 березня 2000 року КСП ім. Б. Хмельницького реорганізовано в СТОВ ім. Богдана Хмельницького.

ОСОБА_1 просив:

визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарів на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області;

зобов'язати Четвертинівську сільську раду виділити йому земельну частку (пай) із земель резервного фонду вказаної сільської ради.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року в складі судді Дудікова А. В. позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач на момент розпаювання землі був членом КСП ім. Богдана Хмельницького с. Четвертинівка Тростянецького району та включений до списку членів КСП, а тому він набув право на виділення йому відповідної земельної ділянки (пай). Врахувавши, що на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в наявності є землі не витребуваних паїв, які можуть бути передані у власність, суд першої інстанції вважав, що за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Богдана Хмельницького с. Четвертинівка у розмірі 2,61 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Щодо позовної вимоги про зобов'язання Четвертинівської сільської ради виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель резервного фонду даної сільської ради суд зазначив, що належним суб'єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а не Четвертинівська сільська рада Тростянецького району, у зв'язку з чим таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанцій

Не погодившись з указаним рішенням суду, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Зазначив, що у справі Четвертинівська сільська рада є неналежним відповідачем.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року поновлено заступнику прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи Тростянецька районна державна адміністрація, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельні ділянки орієнтовною площею 389,87 га земель резерву та 12,00 га земель запасу знаходяться за межами населеного пункту, перебувають в оренді СТОВ ім. Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою № 110 від 18 червня 2018 року, а тому належними відповідачами у справі є СТОВ ім. Богдана Хмельницького та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а не Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Мотковою О. Д., задоволено частково, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано, справу № 147/78/19 передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що матеріали справи свідчать, що з апеляційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся 28 травня 2020 року. Вказане судове рішення управління держгеокадастру, як третя особа у справі, отримало 18 вересня 2019 року (а. с. 88). Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та поновлено строк на апеляційне оскарження. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 09 вересня 2019 року в цій справі, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав поважними причинами пропуску строку, а заступник прокурора в заяві про поновлення строку не навів відповідного обґрунтування підстав для поновлення йому такого строку, адже оскаржене рішення суду першої інстанції Держгеокадастр у Вінницькій області в інтересах якого діє заступник прокурора отримав 18 вересня 2019 року. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року залишено без руху, надано строк протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали для подання при бажанні суду апеляційної інстанції заяви на поновлення процесуального строку для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням поважних для цього причин.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 15 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у цій справі та постанову суду від 08 липня 2020 року, суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 09 вересня 2019 року, апеляційний суд не навів мотивів, за яких вважав поважними причини пропуску строку, а заступник прокурора у заяві про поновлення строку не навів відповідного обґрунтування підстав для поновлення йому такого строку. При цьому суд касаційної інстанції звернув увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції Держгеокадастр у Вінницькій області, в інтересах якого діє заступник прокурора області, отримав ще 18 вересня 2019 року. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку. Верховний Суд дійшов висновку, що за викладених обставин суд апеляційної інстанції 15 червня 2019 року постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року з порушенням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції у постанові від 28 липня 2021 року зазначив, що юридична особа, яка брала участь у цій справі, в інтересах якої заступником прокурора подана апеляційна скарга, ГУ Держгеокадастр у Вінницькі області отримав копію рішення суду ще 18 вересня 2019 року. Беручи до уваги висловлену позицію суду касаційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги скаржника без руху з наданням йому можливості подати при бажанні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наведенням при на-явності для цього дійсно об'єктивних, поважних причин.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року поновлено заступнику прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд бере до уваги, що апеляційна скарга ним подана у межах тридцяти днів з часу ознайомлення з матеріалами судової справи. Справа розглянута без участі прокурора, тому про існування оскаржуваного рішення органам прокуратури стало відомо лише під час вивчення відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень. Бездіяльність органів державної влади, уповноважених представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, зокрема, що мають місце у цій цивільній справі, сприяла виникненню обставин, що унеможливили оскарження прокурором рішення суду у передбачені частиною 1 статті 354 ЦПК України строки. Викладені прокурором підстави клопотання безумовно є поважними, такими, що заслуговують на увагу, є достатніми, свідчать про легітимно добросовісні дії скаржника з виконання покладених на нього державою функцій, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду як обґрунтоване підлягає задоволенню. Та обставина, на яку звернув увагу суд касаційної інстанції, що оскаржуване рішення суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в інтересах якого діє заступник прокурора області, отримало ще 18 вересня 2019 року, не впливає на висновок про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки, як уже зазначалося, прокурору стало відомо про наявність рішення суду, яке на його думку повинно бути оскаржене, з Єдиного державного реєстру судових рішень. Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не інформувало прокуратуру про ухвалення судом цього рішення, як вказував прокурор, проявило байдуже відношення до виконання своїх обов'язків, неналежно здійснювало свої владні повноваження у цьому напрямку. За викладених скаржником обставин, що підтверджуються матеріалами справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяв-лене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення як обґрунтоване та об'єктивне.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області - Тростянецьку об'єднану територіальну громаду, правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Тростянецької районної державної адміністрації - Гайсинську районну державну адміністрацію.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури Кравчука О. Л. задоволено, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тростянецької селищної об'єднаної територіальної громади в Гайсинському районі Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

причини пропуску прокурором строку на оскарження рішення суду першої інстанції є поважними, оскільки апеляційна скарга подана прокурором в межах встановленого законом строку та з урахуванням тієї обставини, що прокурор не брав участі у справі, а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області неналежно виконувало свої обов'язки по виконанню функцій держави з регулювання земельних відносин;

ОСОБА_1 отримав земельну ділянку (пай) на території Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області площею 2,5097 га. При цьому позивач не надав суду належних і допустимих доказів перебування у членах КСП ім. Б.

Хмельницького на час проведення розпаювання земельних ділянок, а тому він безпідставно включений у списки громадян, які мали право на земельні ділянки та в подальшому на підставі незаконного рішення суду першої інстанції оформив на себе право власності на цю ділянку, що є порушенням частини 4 статті 116 Земельного кодексу України;

визнання позову відповідачем Четвертинівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області суперечить вимогам закону, оскільки у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не перевірив чи визнання відповідачем позову відповідає закону та чи не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому безпідставно врахував таку обставину.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив її скасувати і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

розглянув справу, призначену на 29 вересня 2021 року, за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

не звернув увагу на лист прокуратури від 04 травня 2020 року № 31/5-181вих-20, в якому зазначено, що станом на цю дату прокурору було відомо про оскаржене рішення суду першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень;

не встановив, у чому полягає порушення оскарженим рішенням суду першої інстанції інтересів держави та які підстави для подання апеляційної скарги прокурором;

зробив безпідставний висновок про недоведення позивачем факту перебування у списках КСП на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів на право на землю, оскільки в матеріалах справи міститься протокол № 1 звітних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Б. Хмельницького від 01 лютого 1997 року, яким затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17 травня по 23 грудня 1996 року.

Зазначає, що апеляційний суд безпідставно поновив прокурору Вінницької обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Заступник прокурора Вінницької області не вказав, а Вінницький апеляційний суд не встановив жодної причини пропуску строку апеляційного оскарження, крім тих, які визнав неповажними Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у цій справі. Заступник прокурора Вінницької області не вказав, а апеляційний суд не встановив поважних та об'єктивних причин, які, зокрема, перешкоджали дізнатись про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції період з 18 вересня 2019 року до 28 травня 2020 року чи у суді першої інстанції, чи у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Так, відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Тростянецького суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року у справі №147/78/19 опубліковане у Реєстрі 17 вересня 2019року. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на дату, коли заступник прокурора Вінницької області дізнався про оскаржуване рішення суду першої інстанції. Натомість, така дата встановлена судом виключно з тверджень заступника прокурора. Поновлення заступнику прокурора Вінницької області строку апеляційного оскарження рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 червня 2020 року та відкриття апеляційного провадження у справі відбулось без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 липня 2021 року у цій справі (і які були підставою для скасування попередньої ухвали про відкриття провадження).

Вказує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає про необхідність постановлення окремої ухвали щодо колегії судів Вінницького апеляційного суду Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Рибчинського В. П., оскільки вони порушили вимоги частини 5 статті 411 ЦПК України та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області.

10 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив першого заступника прокурора Вінницької області на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Вказує, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана у зв'язку тим, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області неналежно здійснювало свої владні повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення та не вжило відповідних заходів для оскарження незаконного рішення суду першої інстанції. У зв'язку з наведеним прокурор з метою захисту інтересів держави після того як стало відомо про таке рішення суду, у встановлений законом строк звернувся з апеляційною скаргою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2021 року вказано, зокрема, що підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права; суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 698/119/18, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 190/927/19, від 21 грудня 2018 року в справі № 633/410/15-ц, від 25 квітня 2019 року в справі № 761/794/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 263/1221/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v.
UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

"у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України". Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з "поважних причин", оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника" (SABADASH v.

UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України (стаття 354 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли стаття 354 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16-ц (провадження № 61-10487св19) вказано, що "встановивши, що апеляційну скаргу прокуратурою Донецької області подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України, та відсутність поважних причин пропуску такого строку, апеляційний суд обґрунтовано застосував положення статтею 354 ЦПК України та відмовив у відкритті апеляційного провадження. Посилання прокурора на те, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 06 лютого 2019 року, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Новолуганської сільської ради Бахмутського району Донецької області (відповідача у справі), яка отримала оскаржуване рішення 03 квітня 2019 року (а. с. 87 т. 1), а тому для прокурора, як представника зазначеного органу місцевого самоврядування, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, апеляційний суд правильно врахував, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що "суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження". Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції".

У справі, що переглядається:

рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у справі, що переглядається, ухвалено та оголошено в судовому засіданні 09 вересня 2019 року, в яке учасники справи не з'явились, просили розглянути справу за їх відсутності.

Повне рішення суду не було вручено учасникам справи в день його проголошення. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи; копію оскарженого рішення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області отримало 18 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 88);

з апеляційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся 28 травня 2020 року з порушенням установленого статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку;

відповідно до пункту 1) частини 2 статті 354 ЦПК України Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та прокурор, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умови, що апеляційна скарга на рішення суду подана потягом тридцяти днів з дня вручення третій особі повного рішення суду;

на такі положення процесуального закону з посиланням на висновки суду касаційної інстанції при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення прокурору пропущеного строку на апеляційне оскарження було вказано в постанові Верховного Суду у цій справі від 28 липня 2021 року, які відповідно до частини 5 статті 411 ЦПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції і які апеляційний суд проігнорував;

апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження не врахував, що сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження не зазначив поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження; обставини, на які прокурор послався в обґрунтування клопотання про поновлення строку, апеляційний суд помилково вважав достатніми для його поновлення та не навів належного обґрунтування підстав для поновлення такого строку, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин доводи касаційної скарги про безпідставність поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, ухвала Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та постанова Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Посилання в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд розглянув справу, призначену на 29 вересня 2021 року, за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення щодо призначення справи до розгляду на 29 вересня 2021 року на 13:00 год., направлене на адресу ОСОБА_1 за трек-номером 2105021617060, повернулося на адресу апеляційного суду 24 вересня 2021 року, причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 2 ас 104).

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цих підстав.

Оскільки встановлено підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про постановлення окремої ухвали щодо суддів Вінницького апеляційного суду Денишенко Т. О., Берегового О.

Ю., Рибчинського В. П.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статті 420 ЦПК України, може постановити окрему ухвалу.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина 10 статті 262 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що "при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком".

Колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частина 10 статті 262 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду та ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження скасувати; передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року про відкриття апеляційного провадження, постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та постанова Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук