Історія справи

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 464/3480/17-ц

провадження № 61-891св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова, у складі судді Чорної С. З., від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2014 року (справа № 464/7096/14-ц) з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 600, 00 грн щомісячно, починаючи з 13 червня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, обставини, з урахуванням яких було визначено розмір аліментів, змінились, він на цей час ніде не працює, не має жодних доходів і перебуває на обліку як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості, допомоги по безробіттю не отримує, що явно ускладнює можливість належного виконання раніше ухваленого рішення суду.

У зв'язку із зміною матеріального стану платника аліментів, ОСОБА_3 просив суд зменшити розмір раніше визначених аліментів на утримання неповнолітнього сина до розміру у 300, 00 гривень на місяць, а у випадку відновлення трудової діяльності до розміру 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Змінено розмір аліментів, раніше визначений рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2014 року, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача, як платника аліментів, змінився майновий стан, що у силу положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів, раніше визначеного рішенням суду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору. Зменшивши розмір аліментів та визначивши їх у розмірі 1 000, 00 грн щомісячно, місцевий суд вірно врахував зміни майнового стану платника аліментів, що виключає можливість сплати аліментів у розмірі, який визначений рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2014 року, врахував стан здоров'я дитини, потреби на її утримання, у тому числі пов'язані з навчанням та розвитком здібностей дитини, матеріальне становище відповідача, яка самостійно здійснює догляд за дитиною, стан її здоров'я, відсутність у позивача на утриманні інших осіб та стан його здоров'я.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, при вирішенні спору по суті не врахували, що заявник перебуває у безоплатній відпустці по догляду за дитиною, яка за станом здоров'я потребує домашнього догляду, який вона забезпечує, єдиним її самостійним доходом (окрім аліментів) є соціальна допомога, яка призначена у зв'язку з народженням дитини у розмірі 1 485, 00 грн на місяць. Позивач обліковується безробітним лише з травня 2017 року, має у власності транспортний засіб, який було придбано у кредит у період перебування сторін у шлюбі, який було погашено останнім у період з вересня 2015 року по березень 2017 року. Крім того, з вересня 2017 року позивач офіційно працевлаштований, має задовільний стан здоров'я, інших утриманців не має.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

14 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2013 року. Він, як батько дитини, зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку малолітній ОСОБА_5 зареєстрований та проживає з ОСОБА_4 (а.с. 38).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2014 року (справа № 464/7096/14-ц) задоволено позов ОСОБА_4 та вирішено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 600, 00 гривень, щомісячно, починаючи з 13 червня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах станом на 01 травня 2017 року, заборгованість по аліментах була відсутня (а.с. 52).

На момент ухвалення Сихівським районного суду м. Львова рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 (справа № 464/7096/14-ц) останній працював у СЗШ № 90 Львівської міської ради (а.с. 66-68).

З 19 травня 2017 року ОСОБА_3 взятий на облік як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості, де перебував на час розгляду справи у суді першої інстанції, що підтверджується довідкою за № 2628 від 22 травня 2017 року. Інших доходів не отримував, підприємницької діяльності не здійснював.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).

Прожитковий мінімум на дитину в Україні для дитини віком до 6 років з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року визначено у розмірі 1 355, 00 грн, з 01 травня по 30 листопада 2017 року - 1 426, 00 грн, з 01 грудня 2017 року - 1492, 00 грн, а з 01 січня 2019 року пo 30 червня 2019 року - 1 626 грн.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Вирішуючи спір, місцевий суд не обґрунтував необхідність зменшення розміру аліментів на дитину на 600 грн, не прийняв до уваги, що тимчасове безробіття заявника не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною. Крім того, цей позов ОСОБА_3 було подано до суду через 5 днів після взяття його на облік як безробітного у Львівському міському центрі зайнятості, що не може свідчити про погіршення майнового стану.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів та неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у визначеному у судовому рішенні розмірі не є достатньо обґрунтованим. Встановивши обов'язок позивача надавати матеріальну допомогу сину місцевий судналежним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у сумі 1 000, 00 грн, не провівши належну оцінку стану здоров'я та матеріального стану позивача (який, зокрема, користується автомобілем «Mitsubishi ASM», 2015 року випуску, та не заперечив доводів касаційної скарги, що з вересня 2017 року офіційно працевлаштований), а також інтересів дитини.

Приймаючи до уваги, що сплата аліментів позивачем, який має вищу освіту та проживає у м. Львові, у розмірі 1 600, 00 грн щомісячно не є надмірним тягарем для позивача, а його зменшення не відповідає інтересам дитини, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем неспроможності сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 серпня 2014 року у справі № 464/7096/14-ц.

За правилами частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на зазначені обставини, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк