Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №461/1461/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 461/1461/17

провадження № 61-847св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року у складі судді Лялюка Є. Д. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про заборону використання самовільно встановленого каміна.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач самовільно здійснив переобладнання належної йому квартири АДРЕСА_1 шляхом влаштування каміна на дровах (інше тверде паливо) та димової труби від нього, яка проходить на дах будинку через димовивідні канали, призначені для вентиляції приміщень. Позивач зазначав, що на попередження та вимогу про приведення житлового приміщення до попереднього стану відповідач не відреагував.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача демонтувати самовільно встановлений камін і димохід, виведений у загальну вентиляцію будинку, у належній йому квартирі; зобов'язати відповідача припинити використання у належній йому квартирі каміна, який опалюється дровами (іншим твердим паливом), і димоходу, виведеного у загальну димовентиляційну трубу будинку, без дозволу, отриманого у встановленому законом порядку.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 припинити використання у належній йому квартирі АДРЕСА_1 каміна, який опалюється дровами (іншим твердим паливом), і димоходу, виведеного у загальну димовентиляційну трубу будинку, без дозволу, отриманого у встановленому законом порядку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що переобладнання відповідачем належної йому квартири АДРЕСА_1 шляхом влаштування каміна, який опалюється дровами та димової труби від нього здійснено без отримання дозволу органів місцевого самоврядування та порушує права власників інших квартир.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі статей 152, 179 ЖК України, статей 282, 383, 1163 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що відповідач встановив опалювальний прилад у належній йому на праві власності квартирі, який під'єднано до димовентиляційного каналу будинку. Разом з тим дозволу на встановлення каміна та його під'єднання до димовентиляційного каналу відповідач у встановленому законом порядку не отримував.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки обраний позивачем судовий спосіб захисту не відповідає суті порушеного права. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що в квартирі відповідача вже існували мережі для опалення, виведені в індивідуальний димовентиляційний канал. Відповідно до статті 100 ЖК України виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18 січня 2018 року ухвалою судді Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про заборону використання самовільно встановленого каміна призначено до судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 6).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Судами встановлено, що відповідач встановив опалювальний прилад (камін, топка), на дровах (інше тверде паливо) у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1. Цей камін (топка) на дровах під'єднано до димовентиляційного каналу будинку, який проходить через квартиру відповідача.

Відповідно до висновку Галицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області від 26 січня 2017 року відповідач здійснював обігрів належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом спалювання деревини у встановленій ним пічці. Такі дії спричинили задимлення квартири АДРЕСА_2. У цьому висновку вказано, що відповідач має у належній йому квартирі камін на дровах, який і став причиною задимлення квартири позивача (а. с. 83).

Згідно з відповіддю Галицького районного відділу м. Львова Головного управління національної поліції у Львівській областівід 12 січня 2017 року № 1/20 у квартирі АДРЕСА_1 (квартира відповідача) встановлено камін (топку) на дровах, який спричинив задимлення квартири позивача (а. с. 85).

З листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 31 січня 2017 року № 31-516 вбачається, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради провела комісійне обстеження квартири АДРЕСА_1 і виявила, що відповідач встановив у належній йому квартирі камін. Відповідачу вручено попередження щодо недопущення використання каміну для обігріву кімнат надалі. Таке ж попередження було надіслане відповідачу працівниками Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», про що вказано у відповіді Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» від 01 березня 2017 року за № 113 (а. с. 90, 92).

Згідно з попередженням Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» від 16 січня 2017 року за № 24вих ОСОБА_2 встановив піч на дровах у вказаній квартирі, підключивши піч у димовий канал будинку. Спалювання дров у вказаній печі не відповідає «Правилам безпеки системи газопостачання України» (а. с. 93).

Згідно з відповіддю Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» ОСОБА_1 від 05 січня 2017 року № 403 власником квартири АДРЕСА_1 встановлено обігрівальний прилад на твердому паливі, дозволу на його встановлення Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр» не надавало (а. с. 94).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач здійснив переобладнання у належній йому квартирі АДРЕСА_1, що полягає у втручанні в інженерні мережі загального користування, а відтак ці дії відповідача по встановленню каміна (обігрівального приладу) та підключення димоходу в загальні інженерні мережі будинку потребують отримання дозволу в установленому законом порядку.

Крім того, квартира відповідача розташована на другому поверсі триповерхового будинку, тобто не на останньому поверсі багатоквартирного будинку; димохід, до якого підключено камін, не є автономним, а виведений у загальний димовентиляційний канал.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, переобладнання - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно з пунктами 1.4.1., 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій перепланування дозволяється робити лише після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідно до пункту 4.30. «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» Державно-будівельних норм В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80, камін на твердому паливі допускається проектувати: у квартирі на останньому поверсі житлового будинку; на будь-якому рівні багаторівневої квартири, розміщеної останньою по висоті у будинку; на будь-якому рівні одноквартирного або зблокованого житлового будинку. При цьому димохід каміна повинен виконуватися автономним і проходити через приміщення цієї квартири. Димохідні канали слід проектувати згідно з вимогами Ж.7 Державно- будівельних норм В.2.5-20. Внутрішні поверхні димохідних каналів повинні бути гладенькими та щільними. Слід забезпечувати захист внутрішньої поверхні стінок димоходів (у тому числі теплогенераторів) від появи конденсату за рахунок виконання стінок димоходу вище перекриття верхнього поверху з порожнистої цегли товщиною не менше 120 мм; оголовка труби і місць її примикання до покрівлі - від атмосферних опадів; місць примикання димоходів і труби до перекриття та покрівлі - від загоряння. Конструкція димоходів та камінів повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.05, Державно-будівельних норм В.2.5-20 і забезпечувати доступність для очищення та ремонту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач самовільно, без отримання належного дозволу органів місцевого самоврядування переобладнав належну йому квартиру АДРЕСА_1 шляхом влаштування каміна на дровах та димової труби від нього, чим порушує права власників інших квартир цього будинку.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В.Синельников

С.Ф.Хопта

Ю.В.Черняк