Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 810/1009/12

провадження № 61-12804св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика",

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 28 березня 2017 року у складі судді Гури А. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів:Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (далі - ТОВ "ФК "Позика") звернулося до суду із заявою про заміну стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК "Позика" у справі № 1810/1009/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11169231000 від 15 червня 2007 року.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 27 квітня 2012 року у справі № 1810/1009/12 позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

24 листопада 2016 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "ФІНАКТИВ" укладено договір факторингу № 48, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11169231000 від 15 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ ФК "ФІНАКТИВ".

28 листопада 2016 року між ТОВ "ФК "ФІНАКТИВ" та ТОВ "Фінансова компанія "Позика", укладено договір факторингу № 48/1, відповідно до якого право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Позика".

У зв'язку з вищевикладеним, ТОВ "Фінансова компанія "Позика" просило замінити стягувача - ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Позика" у цивільній справі № 1810/1009/12.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 28 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Позика" у цивільній справі № 1810/1009/12.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11169231000 від 15 червня 2007 року, а заявник набув статус кредитора, тому наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Крім того, залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішивши питання про заміну сторони виконавчого провадження без участі сторін та заінтересованих осіб, повідомлених про час і місце розгляду справи, суд керувався положеннями частини 2 статті 378 ЦПК України, тому вказана в апеляційні скарзі підстава для скасування оскарженого рішення не заслуговує на увагу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2, в якій просить скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 28 березня 2017 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачів не повідомлено про наявність справи та не повідомлено про дату розгляду справи, у тому числі на 28 березня 2017 року. Також не було отримано примірник заяви ТОВ ФК "Позика" про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідач не знала про розгляд справи відносно себе, а тому не могла висловити свою правову позицію, захищати в судовому порядку свої права та законні інтереси.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви. Але, вказане твердження суду безпідставне, оскільки такий розгляд можливий лише за наявності підтвердження належного повідомлення сторони по справі.

Суди порушили принципи рівності та змагальності сторін у цивільному провадженні.

В засіданні, де вирішувалося питання заміни сторони виконавчого провадження, відповідач була неправомірно позбавлена процесуальної можливості досліджувати докази та оцінювати доводи сторін, викладати їм на противагу свої.

Станом на момент подання заяви до суду про заміну сторони виконавчого провадження та станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, відносно ОСОБА_1 були відсутні будь-які відкриті та діючі виконавчі провадження. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (пункти 74 та 75 постанови Великої палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17). Судом першої інстанції не врахована неможливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження за межами відкритого виконавчого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи № 1810/1009/12 надійшли до Верховного Суду та 01 жовтня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року вказано, що касаційні скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини 3 статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Згідно частини 6 та 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених частини 6 та 7 статті 128 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

В матеріалах справи міститься ухвала Лебединського районного суду Сумської області від 14 березня 2017 року, в якій зазначено, що розгляд справи призначено на 28 березня 2017 року (арк. спр. 75). Даних про отримання ОСОБА_1 повістки матеріали не містять.

Натомість в матеріалах справи міститься конверт з повісткою, яка повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. спр. 79).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2, свідчить, що в апеляційній скарзі (арк. спр. 98-100) зазначалося про неповідомлення судом першої інстанції про судове засідання 28 березня 2017 року.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачає таку обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення як справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах 1 , 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021року скасувати.

Передати справу № 1810/1009/12 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Сумського апеляційного суду від 22 червня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук