Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 572/4129/23

провадження № 61-3357св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 рокув складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким тимчасово обмежити його права, а саме: заборонити перебувати в місці її проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежити спілкування з нею; заборонити наближатися на відстань 5 м до місця її проживання; заборонити особисто та через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває в невідомому йому місці; переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заява обґрунтована тим, що її колишній чоловік ОСОБА_2 вчиняє щодо неї домашнє насильство: піднімає на неї руку, висловлюється нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою.

У зв`язку з такими його протиправними діями вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, у результаті чого ОСОБА_2 притягали до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Проте, незважаючи на це, ОСОБА_2 продовжує вчиняти психологічне та фізичне насильство.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, заяву задоволено.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 : заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом спільної сумісної власності або особистою власністю постраждалої особи; обмежено спілкування з постраждалою особою; заборонено наближатися на визначену відстань до місця перебування, роботи, інших місць часткового відвідування; заборонено особисто чи через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; та заборонено вести листування, телефонні переговори з нею, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку і через третіх осіб.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, врахувавши наявність обґрунтованих ризиків продовження вчинення ним домашнього насильства, дійшов висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської областівід 05 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2024 рокута передати справу для продовження розгляду її заяви.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18, від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 та від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що обмежувальний припис виданий за фактичної відсутності будь-яких ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Позивач не довела обставин вчинення ним домашнього насильства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 травня 2024 року справа № 752/4129/23 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 листопада 2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року розірвано.

Сторони проживають окремо.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2023 року в справі № 572/1066/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цієї постановою встановлено, що 14 березня, 19 березня та 20 березня 2023 року ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство стосовно ОСОБА_1 за місцем її проживання: ображав нецензурними словами, розбив вікно будинку.

01 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 30 вересня 2023 року насильства щодо неї, правова кваліфікація - частина перша статті 126-1 КК України, номер кримінального провадження 12023181200000760.

30 листопада 2023 року винесено постанову про закриття цього кримінального провадження від 01 жовтня 2023 року за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року в справі № 572/5247/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт.

Зазначеною постановою встановлено, що 30 вересня 2023 року ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_1 , вчинив психологічне та економічне насильство: після сварки з ОСОБА_1 забрав належний їй мобільний телефон.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установивши факт вчинення ОСОБА_2 економічного та психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 , урахувавши характер вчинених заінтересованою особою дій, ризики їх продовження, зробив обґрунтований висновок про необхідність видачі обмежувального припису стосовно нього.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко