Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2020 року у справі №2-2857-06

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2857-06

провадження № 61-3067св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Михайловим Андрієм Леонідовичем, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 січня 2020 року у складі судді Гапонова А. В.

у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 16 жовтня 2006 року у справі № 2-2857-06.

Заява обґрунтована тим, що за змістом листа виконавчої служби від 18 травня 2016 року з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції (далі - ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції) з 16 травня 2007 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2857, виданого 16 жовтня 2006 року Кіровським районним судом міста Донецька про стягнення аліментів з ОСОБА_2, та одночасно повідомлено, що органи державної влади у місті Донецьку, враховуючи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі Кіровського районного суду міста Донецька № 2-2857-06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Судове рішення мотивовано тим, що листом Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18 травня 2016 року № А-355-1063 повідомлено про відсутність виконавчого листа у справі № 2-2857 у ВДВС, що, враховуючи відсутність листа й у заявника, вказує на його втрату.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2018 року відновлено втрачене судове провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в частині рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 16 жовтня 2006 року. Враховуючи викладене, оскільки строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявником не пропущений, суд вважав, що заява останньої про видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 25 грудня 2019 року ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 січня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Михайловим А. Л., на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач проживає у місті Донецьку (район проведення антитерористичної операції), про дату і час судового засідання останнього було повідомлено через офіційний веб-портал судової влади, що підтверджується скріншотом відповідного оголошення з офіційного веб-портал судової влади (аркуш справи 21), а тому з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважав, що підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку, передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України, у зв'язку з чим необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_2 через адвоката Михайлова А. Л. подав касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виклик-повідомлення ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 20 вересня 2018 року, здійснено шляхом оголошення на сайті Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 14 вересня 2018 року. Отже, судом першої інстанції не дотримано вимог статей 128, 129 ЦПК України, частини 1 статті 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" стосовно строків розміщення оголошення щодо дати, часу і місця судового засідання, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про розгляд справи, копію ухвали суду першої інстанції не отримував, що є порушенням його прав як учасника справи, а тому, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2006 року у справі № 2-2857-06.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі Кіровського районного суду міста Донецька № 2-2857-06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 25 грудня 2019 року ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 січня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Михайловим А. Л., на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.

Як вбачається із матеріалів справи, останньою відомою адресою місця проживання (перебування) ОСОБА_2 зазначено: АДРЕСА_1.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

12 травня 2020 року справа № 2-2857-06 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії").

Разом з тим завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

На час оскарження судового рішення місцевого суду процедура прийняття апеляційної скарги була врегульована, зокрема положеннями статті 358 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України, якою керувався апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Апеляційним судом встановлено, що останньою відомою адресою місця проживання (перебування) ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1, тобто район проведення антитерористичної операції, тому заявника було повідомлено про дату та час судового засідання через офіційний веб-портал судової влади.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що ОСОБА_2 з опублікування оголошення вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що ОСОБА_2 не наведено обставин непереборної сили, зазначених у пункті 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними обставинами справи і положеннями законодавства.

Частиною 3 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Михайловим Андрієм Леонідовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик