Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2018 року у справі №369/3349/17

Постанова

Іменем України

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 369/3349/17

провадження № 61-14363св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - обслуговуючий кооператив «Гаражно-Будівельне товариство «Шуліка»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» (далі - ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що обслуговуючому кооперативу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 2,4462 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва.

Частину цієї ділянки, а саме 0,0387 га, самовільно захопив ОСОБА_1 та побудував житловий будинок, господарські будівлі і огородив бетонним парканом, що порушує права кооперативу, як належного землекористувача.

ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні вказаної земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самовільно збудовані ним житловий будинок, господарські будівлі та бетонний паркан, на самовільно захопленій ним частині земельної ділянки, зобов`язати ОСОБА_1 відновити межі земельної ділянки, повернувши у ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» частину захопленої земельної ділянки площею 0, 0387 га, а також стягнути з відповідача на користь кооперативу судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки кооперативу та порушення його прав, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» залишено без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 березня 2018 року ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги усіх письмових доказів, які підтверджують факт самовільного захоплення частини земельної ділянки кооперативу. Апеляційний суд відмови у задоволенні позовних вимог посилаючись лише на один факт наявності у відповідача правоустановлюючих документів на гараж площею 68,9 кв.м не взявши до уваги інші докази, які свідчать про самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачу.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

20 квітня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-14363св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області

від 15 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

від 11 січня 2000 року № 06 ОК «Гаражно-будівельне товариство«Шуліка» на праві постійного користування належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 2,4462 га, цільове призначення земельної

ділянки - для колективного гаражного будівництва.

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства громадянином

ОСОБА_1 та складено акт обстеження земельної ділянки від 26 грудня

2016 року № 04-19/57. За результатами обстеження встановлено, що на частина земельної ділянки площею 0,0387 га огороджена бетонним парканом та самовільно зайнята ОСОБА_1 , та у наслідку чого встановлено порушення статей 125, 126 ЗК України та частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської ради Київської області» від 13 вересня 2012 року,

ОСОБА_1 є власником гаражу № НОМЕР_1 б площею 68,9 кв.м у ОК «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка» відповідно до рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10 липня 2012 року (а. с.81). Вказане рішення сільської ради не оспорене та не скасоване.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Виходячи зі змісту статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки кооперативу та порушення його прав. Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого

2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельне товариство «Шуліка»залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого

2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська