Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2018 року у справі №628/1961/17

Постанова

Іменем України

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 628/1961/17

провадження № 61-41099св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, виконавчий комітет Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року у складі судді Коваленко О. А. та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В.,

Бровченка І. О., Яцини В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, третя особа ? ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі заяви ОСОБА_4

від 26 вересня 2013 року та додатку до неї, а також супровідних документів, йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за межами села Синьківка Куп'янського району Харківської області орієнтованою площею 2, 00 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10 жовтня 2013 року

№ ХА/6323785500:03:000/00000187.

На виконання вищевказаного наказу позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано його на погодження до Управління Держземагенства у Куп'янському районі Харківської області, однак в листі від 03 грудня 2014 року йому була надано відповідь, що земельна ділянка площею 2, 00 га, на яку розроблено проект землеустрою, знаходиться в межах земельної ділянки, яка вже пройшла формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі та наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 03 жовтня 2014 року була передана громадянину ОСОБА_5 в тимчасове користування для ведення фермерського господарства.

Відповідно до довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 жовтня 2015 року № 46469056, земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1 перебуває в державній власності, право власності зареєстровано 25 вересня 2014 року.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право приватизувати земельну ділянку, щодо якої отримував дозвіл на розроблення проекту відведення.

Державна реєстрація земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано за державою 25 вересня 2014 року, була проведена після надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме 01 листопада 2013 року.

ОСОБА_4 просив визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2,000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ), за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами села Синьківка на території Петропавлівської сільської ради, Куп'янського району, Харківської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обставини, на які посилаючись ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на вказану ним земельну ділянку площею 2,000 га, не свідчать про наявність передбачених законом підстав для визнання за ним права власності на цю земельну ділянку, яке не визнається чи порушується відповідачами, що питання про передачу у власність позивачу вказаної ним земельної ділянки не вирішувалося, а лише попередньо надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що не є безумовним свідченням набуття ним права власності на земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня

2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач позбавлений можливості реалізувати своє право приватизувати земельну ділянку, дозвіл на розроблення проекту відведення щодо якої вже було отримано ним раніше в установленому законом порядку належним розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Державна реєстрація земельної ділянки, право власності на яку було зареєстровано за державою 25 вересня 2014 року, була проведена після надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме 01 листопада 2013 року.

Доводи інших учасників справи:

У вересні 2018 року від головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня

2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Куп'янського міськрайонного суду Харківської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що розпорядженням Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області

від 16 березня 2012 року № 112 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею

2,000 га ріллі, яка розташована за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради, для оформлення права оренди з метою ведення особистого селянського господарства. Цим же розпорядженням надано дозвіл замовити землевпорядній організації виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після погодження його з відповідними службами подати на затвердження до районної державної адміністрації.

26 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держземкадастру у Харківській області з заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області для подальшого надання у власність.

Наказом Головного управління Держземкадастру у Харківській області

від 10 жовтня 2013 року № ХА/6323785500:03:000/00000187 надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами села Синьківка Куп'янського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було зроблено на виконання вищезазначеного наказу, було подано на погодження до Держгеокадастру у Харківській області.

Листом від 03 грудня 2014 року Управління Держземагенства у Куп'янському районі Харківської області повідомило ОСОБА_4, що земельна ділянка площею 2,000 га, на яку розроблений проект землеустрою, знаходиться в межах земельної ділянки, яка пройшла формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі, формування іншої земельної ділянки із раніше сформованої земельної ділянки на цьому етапі по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можливо.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 32,5752 га, землі сільськогосподарського призначення, адреса Харківська область, Куп'янський район, сільська рада Петропавлівська, відноситься до земель державної форми власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 вересня 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку регламентується положеннями Земельного Кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою, восьмої та дев'ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, а саме: проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною четвертою статті 122 ЗК Українивизначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб є Головне управління Держгеокадастру у Харківський області, до повноважень якого входить затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ ДГК.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень частин дев'ятої та десятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статі 125 та 126 ЗК України).

За правилами статті 392 ЦК Українипозов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки обставини, посилаючись на які ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на вказану ним земельну ділянку площею 2,000 га, не свідчать про наявність передбачених законом підстав для визнання за ним права власності на цю земельну ділянку, яке не визнається чи порушується відповідачами. Питання про передачу у власність позивачу вказаної ним земельної ділянки не вирішувалося, а лише попередньо надавався дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що не є безумовним свідченням набуття ним права власності на земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 13 грудня

2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська