Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №161/22050/21
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №161/22050/21

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 161/22050/21

провадження № 61-1609св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі

за касаційною скаргою адвоката Романюка Леоніда Сергійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 січня 2023 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати накази Комунального підприємства «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради від 16 вересня 2021 року № 110/01-02од, від 06 жовтня 2021 року № 125/01-02од, від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од, від 17 листопада 2021 року № 174/2-2ос та поновити його на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частини Комунального підприємства «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради (далі - КП «Волинська обласна інфекційна лікарня») з 17 листопада 2021 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з 15 вересня 2020 року він працював на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частини відповідача.

Наказом відповідача від 16 вересня 2021 року № 110/01-02од на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв`язку із сприянням у затягуванні виконання робіт по капітальному ремонту системи електропостачання.

Цей наказ є незаконним, адже, по-перше стаття 147 КЗпП України не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення, як попередження; по-друге на нього не покладалися обов`язки з виконання робіт по капітальному ремонту системи електропостачання, їх мав виконувати підрядник; по-третє, відповідач не витребував у нього письмове пояснення щодо обставин, які покладені в основу наказу.

Наказом відповідача від 06 жовтня 2021 року № 125/01-02од на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв`язку із систематичним порушенням правил етики та деонтології, відмовою виконання розпоряджень керівника.

Зазначений наказ є таким, що суперечить вимогам трудового законодавства, оскільки вказані в наказі порушення не конкретизовані, а також у нього не було відібрані письмові пояснення щодо обставин, покладених в основу наказу.

Наказом відповідача від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв`язку з неподанням звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби відповідальною особою, бездіяльністю щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога від 13 жовтня 2021 року про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території.

Наказ від 08 листопада 2021 року також є незаконним, оскільки позивач не є посадовою особою з повною або частковою матеріальною відповідальністю, тому не повинен був виконувати розпорядження керівництва про надання до бухгалтерської служби звітів про використання кисню медичного. Щодо невиконання припису лікаря-епідеміолога позивач вказує, що він вживав відповідних заходів, а саме повідомляв КП «Луцькводоканал», органи Національної поліції.

Наказом відповідача від 17 листопада 2021 року №174/2-2ос позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, адже після останньої догани від 06 жовтня 2021 року жодного дисциплінарного проступку не здійснював, тому фактично його було двічі притягнено до одного і того ж виду відповідальності - догани та звільнення. Всі дисциплінарні стягнення та звільнення зумовлені його принциповою позицією щодо викриття корупційних або пов`язаних з корупцію правопорушень, здійснених посадовими особами лікарні.

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 29 вересня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 16 вересня 2021 року № 110/01-02од «Про дисциплінарне стягнення». В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для скасування наказу відповідача від 16 вересня 2021 року про оголошення позивачеві попередження, оскільки стаття 147 КЗпП України не передбачає такого виду стягнення. Інші накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган і звільнення відповідають вимогам закону, підстав для їх скасування немає.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд постановою від 02 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнив частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року в частині мотивації прийняття оскаржуваних наказів від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од, від 17 листопада 2021 року № 174/2-2ос скасував та в цій частині ухвалив нове рішення. Визнав незаконним та скасував наказ КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од «Про дисциплінарне стягнення» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за неподання звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби відповідальною особою, заступником директора з адміністративно-господарської частини ОСОБА_1 . Визнав незаконним та скасував наказ КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 17 листопада 2021 року № 174/2-2-ос «Про дисциплінарне стягнення» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за неподання звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби, бездіяльністю щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території і приміщень, порушення правил етики та деонтології. В решті рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не є відповідальною особою за подання до бухгалтерської служби звітів про надходження та використання кисню медичного, тому наказ від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од в частині притягнення його до відповідальності за таке порушення не відповідає вимогам закону. Оскільки позивача наказами відповідача вже було притягнено до відповідальності за неподання звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби, бездіяльністю щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території і приміщень, порушення правил етики та деонтології, наказ від 17 листопада 2021 року № 174/2-2-ос в цій частині свідчить про притягнення його до подвійної відповідальності, що заборонено законом. В решті накази відповідача відповідають вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 30 січня 2023 року, адвокат Романюк Л. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 січня 2023 року в частині відмови у визнанні незаконними та скасування наказів т.в.о. директора КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 06 жовтня 2021 року № 125/01-02од «Про дисциплінарне стягнення», від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од «Про дисциплінарне стягнення», від 17 листопада 2021 року № 174/2-02ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та відмови у поновленні з 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частини КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16, від 04 березня 2020 року у справі № 758/9164/16, від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21, від 15 липня 2021 року у справі № 161/15497/16 (щодо підстав відводу судді); в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і суд касаційної інстанції визнав підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, проте відповідач таких доказів не надав.

Так, встановлюючи вину позивача щодо сприяння у затягуванні виконання робіт по капітальному ремонту системи електропостачання КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», суди не врахували, що ОСОБА_1 не був особою, яка пройшла відповідне навчання та допуск до роботи з електрообладнанням. Обов`язок щодо запуску дизель-генератора потужністю 100 кВт згідно з договором від 22 січня 2021 року з ТОВ «Інженерінг» щодо капітального ремонту системи електропостачання (встановлення резервного джерела живлення - дизельного генератора на 100 кВт) відповідач поклав на ТОВ «Інженерінг». Окрім того, свідок ОСОБА_3 (головний бухгалтер) пояснила в суді, що тільки в жовтні 2021 року Державне казначейство перерахувало кошти за роботи за договором. З цих причин позивач у вересні 2021 року не міг нести відповідальність за запуск у роботу дизель-генератора, фінансування робіт щодо якого було здійснено тільки в жовтні 2021 року.

Наказом відповідача від 17 листопада 2021 року про звільнення позивача з роботи він був притягнений до дисциплінарної відповідальності за порушення, за які він уже поніс покарання у вигляді доган, накладених на нього наказами, тобто його двічі притягнено до відповідальності за один і той же проступок.

Крім того, у позивача є всі підстави стверджувати, що суддя першої інстанції ОСОБА_4 відверто продемонструвала стороні позивача у справі упереджений підхід до сторін при розгляді цієї справи, в результаті чого їй було заявлено відвід, у задоволенні якого всупереч нормам ЦПК України безпідставно відмовлено.

Ураховуючи межі оскарження заявником судових рішень, предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині відмови в задоволенні заявлених позовних вимог (стаття 400 ЦПК України).

17 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю рішень судів, адже позивач систематично не виконував своїх трудових обов`язків, за що і був звільнений.

У цій справі суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів чітко встановили факт вчинення позивачем нового дисциплінарного проступку після 08 листопада 2021 року, а також систематичність порушення позивачем трудової дисципліни. Будь-яких пояснень, чому ОСОБА_5 відмовився виконувати накази від 15 та 16 листопада 2021 року, суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Оскільки мотиви відводу зводилися до незгоди з процесуальними діями судді під час розгляду справи та не були підтверджені належними і допустимими доказами, висновок судів про відсутність підстав для визнання відводу обґрунтованим є правильними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справі призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 04 липня 2018 року працював у КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» на посаді інженера, а з 15 вересня 2020 року переведений на посаду заступника директора з адміністративно-господарської частини.

Наказом КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 16 вересня 2021 року № 110/01-02од «Про дисциплінарне стягнення» у зв`язку із сприянням у затягуванні виконання робіт по капітальному ремонту системи електропостачання на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Згідно з актом від 17 вересня 2021 року позивач від ознайомлення з наказом відмовився.

Наказом КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 06 жовтня 2021 року № 125/01-02од «Про дисциплінарне стягнення» у зв`язку із систематичним порушенням правил етики та деонтології, відмовою виконання розпоряджень керівника на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Актом від 06 жовтня 2021 року засвідчено відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з цим наказом.

Наказом КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од «Про дисциплінарне стягнення» за неподанням ним звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби відповідальною особою, бездіяльністю щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога від 13 жовтня 2021 року про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Актом від 09 листопада 2021 року засвідчено відмову позивача від ознайомлення з цим наказом.

Відповідно до посадової інструкції заступник директора з адміністративно-господарської частини складає проєкти наказів, розпоряджень та інших документів з питань господарської роботи (пункт 2.13); веде контроль за дотриманням правил з охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту (пункт 2.14); як особа, що контролює безпечну експлуатацію електрообладнання, проходить навчання і перевірку знань в курсовому комбінаті з питань електробезпеки і отримує посвідчення про відповідну групу електробезпеки (електродопуску) і щорічно її підтверджувати ( пункт 2.16).

Згідно з пунктом 2.18 посадової інструкції до функціональних обов`язків заступника директора з адміністративно-господарської частини віднесено забезпечення виконання нормативно-правових актів з питань охорони праці, електробезпеки, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності тощо.

Наказом головного лікаря КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 16 листопада 2021 року № 136/01-02од, прийнятим на виконання листа Управління Держенергонагляду у Волинській області від 07 жовтня 2021 року № 8/15.1-82-21 та з метою належного забезпечення вимог законодавства і нормативно-технічної документації у галузі електроенергетики, зобов`язано ОСОБА_1 до 30 листопада 2021 року завершити заходи із введення в експлуатацію ДЕС - дизель-генератора, потужністю 100 кВт.

Ознайомитись із цим наказом позивач відмовився, про що складено акт від 16 листопада 2021 року.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 повідомив, що він відмовився виконувати лист та розпорядження керівника, оскільки необхідно було розробити новий робочий проєкт, однак керівництво лікарні на його зауваження не реагувало. Крім цього, це не відносилось до його посадових обов`язків.

Наказом КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» від 17 листопада 2021 року № 174/2-2ос ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали: неподання звітів за вересень-жовтень 2021 року про надходження та використання кисню медичного до бухгалтерської служби; бездіяльністю щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території і приміщень; відмова завершити заходи із введення в експлуатацію ДЕС - дизель-генератора потужністю 100 КвТ; порушення правил етики та деонтології.

Актом від 17 листопада 2021 року засвідчено відмову позивача ознайомитися із цим наказом, а також отримати трудову книжку та передати завідувачу господарства ключі від складів та приміщень закладу, наявну документацію.

Апеляційний суд встановив, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення на підставі наказу від 17 листопада 2021 року відповідач пов`язував, серед іншого, з обставинами вчинення повторного дисциплінарного проступку після застосування заходів дисциплінарного стягнення, а саме, відмови ОСОБА_1 завершити заходи із введення в експлуатацію ДЕС - дизель-генератора, який був придбаний та встановлений у КП «Волинська обласна інфекційна лікарня». До таких заходів відноситься складання документів щодо експлуатації дизель-генератора: інструкції про порядок вмикання, погодження дій щодо вмикання з ДЕС - дизель-генератора з інженером Луцької міської філії ПрАТ «Волиньобленерго», подання кандидатури для призначення особи, відповідальної за технічну експлуатацію дизельної електростанції.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Луцького РУП, з приводу незаконних дій керівництва КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», в якій повідомив, що генератор встановлений, проте він відмовляється оформляти документацію на придбаний генератор, оскільки, на його думку, генератор придбаний вдвічі дешевше, без унесення змін до проєкту, тому він не бажає бути учасником цього.

Згідно з довідкою відділу превенції Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 06 грудня 2021 року за результатами перевірки звернення ОСОБА_1 порушень кримінального чи адміністративного законодавства не виявлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах, у яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Схожі за змістом висновки Верховного Суду викладені у постановах від 11 січня 2023 року у справі 740/4649/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18.

Суди встановили, що позивач двічі протягом 2021 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Так, наказами, в частинах що не визнані судами неправомірними і нескасовані, від 06 жовтня 2021 року № 125/01-02од до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді догани за систематичне порушення правил етики та деонтології, відмову виконувати розпорядження керівника; від 08 листопада 2021 року № 134/01-02од ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у виді догани за бездіяльність щодо виконання припису (доповідної) лікаря-епідеміолога від 13 жовтня 2021 року про дотримання вимог санітарно-протиепідемічного режиму, утримання території.

Зазначені накази в указаних частинах винесені роботодавцем з дотриманням норм статей 148-149 КЗпП України, підстав для їх скасування немає.

Після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, він знову вчинив проступок, оскільки без поважних причин відмовився завершити заходи по вводу в експлуатацію ДЕС - дизель-генератора, який був придбаний та встановлений у КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», що безпосередньо входило до його функціональних обов`язків.

Отже, встановивши систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення і підстав для скасування яких немає, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

За встановлених у цій справі обставин висновки судів в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені у касаційній скарзі.

Також не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги щодо розгляду справи судом першої інстанції упередженим та необ`єктивним складом суду, з огляду на таке.

Установлено, що позивач заявив відвід судді першої інстанції Кирилюк В. Ф. через те, що суддя продемонструвала стороні позивача упереджений підхід до сторін у справі при її розгляді, оскільки, на його думку, розгляд справи неодноразово безпричинно відкладався, порушувалися строки розгляду справи, суддя безпідставно поновила строк на подання заяви про виклик свідків, безпідставно прийняла письмові пояснення відповідача, які, на переконання позивача, є відзивом на позовну заяву, поданим після закінчення встановленого судом строку на його подання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Згідно з матеріалами справи ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2022 року суддя Пушкарчук В. П. розглянула заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кирилюк В. Ф. та встановила відсутність підстав для її задоволення.

Оскільки мотиви відводу зводилися до незгоди з процесуальними діями судді під час розгляду справи, що не є підставою для відводу, висновки судів про відсутність підстав для визнання відводу обґрунтованим є правильними.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм КЗпП України на власний розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Романюка Леоніда Сергійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 січня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов