Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.03.2019 року у справі №665/2387/16ц

Постанова

Іменем України

22 березня 2019 року

м. Київ

справа № 665/2387/16

провадження № 61-16807св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Павлівська сільська рада Чаплинського району Херсонської області,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_6. Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема право на земельну частку (пай) розміром 6,62 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області. Спадщину у встановлений законом строк позивач не змогла прийняла у зв'язку із відмінністю прізвища її батька, зазначеного у свідоцтві про його смерть (ОСОБА_6) та свідоцтві про її народження (ОСОБА_6). Однак рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 травня 2016 року за її заявою про встановлення факту родинних відносин з померлим ОСОБА_6 було встановлено факт її родинних відносин з померлим.

З урахуванням викладеного позивач просила визначити їй датковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті її батька ОСОБА_6, терміном у три місяці з дня набрання рішення законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті її батька ОСОБА_6, померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому має право на спадкове майно, що належало спадкодавцю. Установлений законом строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропустила з поважних причин, пов'язаних з відсутність документів, які підтверджують факт її родинних зв'язків із спадкодавцем.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 07 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду щодо прав позивача на спадщину після смерті батька є передчасними та зроблені у справі за позовом до неналежного відповідача, без усунення розбіжностей в обсязі спадкового майна, право на яке заявила позивачка та на яке видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 Позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача та доводити поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини за умови відсутності згоди спадкоємців, які прийняли спадщину на подання заяви про це нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші докази. Зазначає про те, що обставини справи, які мають істотне значення для вирішення цього спору, судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені, не надано юридичної оцінки правовідносинам сторін та доказам, залученим до матеріалів справи. Також вказує, що вона дійсно з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, однак суд вказану обставину залишив поза увагою, тому в порушення вимог статтей 212, 213, 214, 215 ЦПК України 2004 року прийняв незаконне та неправильне судове рішення.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, батько ОСОБА_4 (а. с. 7, 8).

У встановлений законом строк та у визначеному законом порядку

ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не прийняла.

Відсутність документів, що підтверджують родинні зв'язки ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також сплив шестимісячного строку для прийняття спадщини стали підставою для відмови нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відомості про те, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті робив розпорядження щодо належного йому майна, тобто складав та нотаріально посвідчував заповіт, відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спадкоємцем ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є його дружина ОСОБА_5, яка прийняла спадщину, та на ім'я якої 15 січня 2017 року приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко С. А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із земельної ділянки площею 4,9963 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Чаплинською райдержадміністрацією Херсонської області 13 грудня 2005 року на підставі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2005 року

№ 493 (а. с. 47).

Право власності ОСОБА_5 на зазначене майно зареєстровано 15 січня 2017 року (а. с. 46).

Відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За змістом наведених норм ЦПК України 2004 року з'ясувавши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд має роз'яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 10, статті

33 ЦПК України 2004 року зазначене вище не врахував та дійшов передчасного висновку стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_5 після смерті

ОСОБА_6 успадкувала належну йому на праві власності земельну ділянку, а позивач, звертаючись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 цієї земельної ділянки, не зазначила її відповідачем у справі.

Установивши, що позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не було пред'явлено до ОСОБА_5, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця у встановлений строк та має матеріальний інтерес до вирішення цього спору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та дійшов неправильного висновку стосовно відмови в позові є безпідставними, оскільки рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача, не перешкоджає позивачу захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку цього позову до належного відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення роз'яснив позивачам, що вони не позбавлені права на звернення до суду першої інстанції з цими ж позовними вимогами, з зазначенням сторін, які повинні брати участь у розгляді справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С.П. Штелик