Історія справи

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 638/5333/19

провадження № 61-115св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергопроект»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергопроект» на постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергопроект» (далі - ТОВ «Газенергопроект») та просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 970 000 грн.

На обґрунтування позову зазначав, що 25 січня 2016 року уклав з ТОВ «Газенергопроект» договір позики № 2 (поворотної фінансової допомоги) та цього ж дня вніс на банківський рахунок товариства суму позики в розмірі 700 000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

26 лютого 2016 року він уклав з відповідачем договір позики № 26-02/1-2016 (поворотної фінансової допомоги), за умовами якого перерахував на банківський рахунок відповідача суму позики у розмірі 270 000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією .

Згідно з пунктами 3.1, 3.2. договорів позики № 2 та № 26-02/1-2016 строк позики становить три календарні роки з моменту надходження суми позики на банківський рахунок відповідача. Позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у вищевказаний строк.

Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами та не повернув на його банківський рахунок грошові кошти в обумовлені строки.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача були направлені вимоги від 25 січня 2019 року та від 26 лютого 2019 року з проханням у добровільному порядку виконати умови договору позики та повернути борг.

Дані вимоги були отримані відповідачем, однак грошові кошти повернуті не були.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що ТОВ «Газенергопроект» має перед ним грошові зобов`язання за договорами позики № 2 (поворотної фінансової допомоги) від 25 січня 2016 року та № 26-02/1- 2016 від 26 лютого 2021 року на загальну суму 970 000 грн. В матеріалах справи відсутні докази укладення і підписання зазначених договорів сторонами, відтак немає підстав вважати, що у відповідача наявні будь-які невиконані зобов`язання перед позивачем. За заявами на переказ готівки № 2867_2 від 25 січня 2016 року та № 2867_2 від 26 лютого 2016 року платником було саме ТОВ «Газенергопроект» через заступника директора з фінансових питань ОСОБА_1

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ТОВ «Газенергопроект» на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики № 2 (поворотної фінансової допомоги) від 25 січня 2016 року та № 26-02/1-2016 від 26 січня 2021 року в розмірі 900 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні оригінали договорів поворотної фінансової допомоги (позики), тому існування між сторонами правовідносин за вказаними договорами підтверджується квитанціями, згідно з якими позивач надав відповідачу позику в загальному розмірі 970 000 грн. Грошові кошти були отримані від ОСОБА_1 і зараховані на рахунок ТОВ «Газенергопроект». В матеріалах справи відсутні докази того, що 25 січня 2016 року та 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 вніс на рахунок ТОВ «Газенергопроект» грошові кошти, належні товариству.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Газенергопроект» за перший, другий та третій квартал 2016 року містить дані щодо нарахування на користь позивача поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 70 000 грн, що підтверджує факт визнання та виконання відповідачем свого зобов`язання по поверненню боргу за договором про поворотну фінансову допомогу.

З урахуванням повернутої ТОВ «Газенергопроект» позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 70 000 грн, з товариства на його користь підлягає стягненню 900 000 грн боргу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ТОВ «Газенергопроект» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 924/1096/17, від 05 листопада 2020 року в справі № 127/14490/19, від 16 червня 2021 року в справі № 359/9825/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржило судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони не укладали договори поворотної фінансової допомоги (позики) в письмовій формі, тому необґрунтованим є висновок апеляційного суду про виникнення між сторонами правовідносин позики.

ОСОБА_1 з 04 червня 2015 року по 02 серпня 2018 року перебував на посаді заступника директора з фінансових питань ТОВ «Газенергопроект». На рахунок товариства згідно квитанцій № 2867_2 від 25 січня 2016 та № 2867_2 від 26 лютого 2016 року були внесені кошти заступником директора з фінансових питань ОСОБА_1, платником за вказаними квитанціями був ТОВ «Газенергопроект», а не фізична особа ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні належні первинні документи в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували отримання товариством поворотної фінансової допомоги від фізичної особи ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

08 лютого 2022 року справа № 638/5333/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також просила поновити строк на подачу відзиву з огляду на введення воєнного стану в Україні, воєнні дії в місті Харкові та неможливість у зв`язку з цим вчасно отримати примірник касаційної скарги та подати на неї відзив.

Враховуючи наведене та положення статті 127 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 04 червня 2015 року до 02 серпня 2018 року працював у ТОВ «Газенергопроект» на посаді заступника директора з фінансових питань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що 25 червня 2016 року вніс на поточний рахунок ТОВ «Газенергопроект» грошові кошти у сумі 700 000 грн, що підтверджується квитанцією № 2867_2 від 25 січня 2016 року, а 26 лютого 2016 року - грошові кошти у сумі 270 000 грн, що підтверджується квитанцією № 2867_2 від 26 лютого 2016 року.

Згідно довідки Харківського відділення № 8 «Бізнес-Центр» АТ «Ідея Банк» № 154/109-06 від 11 червня 2019 року, 25 січня 2016 року та 26 лютого 2016 року ТОВ «Газенергопроект» через ОСОБА_1 внесло на поточний рахунок компанії грошові кошти в загальній сумі 970 000 грн з призначенням платежу: внесення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 2 від 25 січня 2016 року та договору № 26-02/1-2016 від 26 лютого 2016 року.

Як вбачається з відповіді Харківського відділення № 8 «Бізнес-Центр» АТ «Ідея Банк» № 101/109-04 від 21 квітня 2020 року, наданої на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року, платником за переказами готівки №2867_2 від 25 січня 2016 року та № 2867_2 від 26 лютого 2016 року на загальну суму 970 000 грн було ТОВ «Газенергопроект» через заступника директора з фінансових питань ОСОБА_1, який мав право першого підпису згідно завіреної нотаріально картки зразків підписів і відбитка печатки.

Довіреність від уповноваженої особи на ОСОБА_1 не передбачалась, оскільки він як заступник директора з фінансових питань ТОВ «Газенергопроект» мав право першого підпису.

Вказані перекази від імені ТОВ «Газенергопроект» через заступника директора з фінансових питань ОСОБА_1 здійснювались з посиланням на договори позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 25 січня 2016 року та № 26- 02/1-2016 від 26 лютого 2016 року.

На підтвердження укладення вказаних договорів ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи їх копії, які сторонами не підписані.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Згідно з частиною першою цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надав копії договорів позики (поворотної фінансової допомоги), які не підписані ОСОБА_1 та ТОВ «Газенергопроект».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року витребувано у ТОВ «Газенергопроект» належним чином засвідчені копії договору № 2 від 25 січня 2016 року та договору № 26-02/1-2016 від 26 лютого 2016 року.

З відповіді представника ТОВ «Газенергопроект» від 16 квітня 2020 року вбачається, що товариство позбавлене можливості виконати вимоги ухвали суду з огляду на те, що договори, копії яких були витребувані, між ТОВ «Газенергопроект» та ОСОБА_1 не укладалися.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом першої інстанції, платником за здійсненими банком 25 січня 2016 року та 26 лютого 2016 року касовими операціями з внесення грошових коштів є юридична особа ТОВ «Газенергопроект» (через заступника директора з фінансових питань ОСОБА_1, який мав право першого підпису платіжно-фінансових документів), а не фізична особа ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не довів факт укладення між ним та ТОВ «Газенергопроект» договорів позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 25 січня 2016 року та № 26-02/1-2016 від 26 лютого 2016 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволена, скасована постанова апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, сплачений ТОВ «Газенергопроект» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 19 210 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергопроект» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергопроект» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 19 210 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов