Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №314/2990/21
Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №314/2990/21

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 314/2990/21

провадження № 61-5911св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Воробйової І. А., Погрібного С. О.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі - КП «Облводоканал» ЗОР) про захист прав споживачів.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами 09 грудня 2019 року укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (особовий рахунок НОМЕР_1 ), на території позивача встановлено лічильник обліку холодної води № 804932 з датою повірки - 03 липня 2019 року. Технічне обстеження систем водопроводу та каналізації у садибі позивача проведено 24 листопада 2020 року, за результатами якого складено акт, згідно з яким приєднання водопроводу позивача виконано без технічних умов, норм та правил, вузол обліку не є комерційним приладом обліку, у зв`язку з чим надано припис облаштувати комерційний вузол обліку в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж (або в місці, узгодженому з виконавцем) до 01 березня 2021 року. Позивач з цим не погодився та звернувся до відповідача з листом, у відповідь на який 04 березня 2021 року відповідач повідомив позивача про те, що оскільки прилад обліку встановлено на розподільній мережі водопостачання, що розташованій на території домогосподарства, а не у точці приєднання до централізованої мережі водопостачання, то він вважається вузлом розподільного обігу, тому нарахування за послуги з листопада 2020 року здійснювалося згідно з пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, тобто загальний обсяг спожитої питної води за поливний період визначено як сума обсягів за показаннями вузла розподільного обліку та обсягу питної води на полив розрахованого згідно з нормативами, затвердженими рішенням Вільнянської міської ради від 14 грудня 2017 року № 150.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати неправомірними дії КП «Облводоканал» ЗОР щодо визначення загального обсягу спожитої ОСОБА_1 питної води за поливний період як суми обсягів за показаннями вузла розподільного обліку та обсягу питної води на полив, який розрахований згідно встановлених нормативів, та нарахування у зв`язку з цим заборгованості за спожиті ОСОБА_1 послуги водопостачання, а також зобов`язати КП «Облводоканал» ЗОР здійснити ОСОБА_1 перерахунок оплати за послуги з постачання холодної води відповідно до приладу обліку.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії КП «Облводоканал» ЗОР щодо визначення загального обсягу спожитої ОСОБА_1 питної води за поливний період як суми обсягів за показаннями вузла розподільного обліку та обсягу питної води на полив, розрахованого згідно з встановленими нормативами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КП «Облводоканал» ЗОР на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та визнаючи неправомірними дії КП «Облводоканал», суд першої інстанції виходив із того, що ані Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ані інші нормативні акти, на які посилається відповідач, не містять норм, які зобов`язують співвласника будинку, що на день набрання ними чинності вже був приєднаний до мереж водопостачання із обладнаним приладом обліку (лічильником) води, додатково перевстановлювати за власні кошти вузол комерційного обліку в точці приєднання на межі майнової належності відповідно до вимог законодавства, якщо такий прилад, на думку відповідача, встановлено не в точці приєднання мереж споживача до мережі централізованого водопостачання виконавця, з урахуванням того, що відповідачем не доведено самовільного підключення абонента ОСОБА_1 до мереж водопостачання або того, що дійсне розміщення лічильника не відповідає технічним умовам.

Суд першої інстанції критично віднісся до позиції відповідача про можливість надання позивачеві послуг централізованого водопостачання лише на умовах, передбачених у рішенні Запорізької обласної ради від 11 червня 2020 року № 21, вважаючи, що такі умови не ґрунтується на законі, та це не передбачені умовами договору про надання послуг, зміни до якого не вносилися.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зобов`язання позивача щодо встановлення вузла обліку, як того вимагає позивач, буде не тільки надмірним фінансовим тягарем для споживача, який вже приєднаний до відповідних мереж, а й вимогою розмістити вузол обліку поза межами території, яка є власністю позивача.

Крім того, суд першої інстанції, врахував, що за змістом рішення № 43 «Про передачу на умовах договору позички КП «Облводоканал» ЗОР внутрішніх водопровідних мереж міста Вільнянськ» відповідач користується саме тією мережею, яка була в обслуговуванні у попереднього виконавця, будівництво нової мережі не проводилося, та дійшов висновку про те, що відповідач фактично перекладає на позивача невирішені проблеми з переходом функціональних обов`язків до нового виконавця послуг, якими є загальні проблеми щодо належного відновлення водопровідної інфраструктури, а також нез`ясовані витрати води, за відсутності належних доказів таких порушень з боку споживача.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання КП «Облводоканал» ЗОР здійснити ОСОБА_1 перерахунок оплати за послуги з постачання холодної води відповідно до приладу обліку, суд першої інстанції виходив із того, що претензія позивача щодо заборгованості, правильність нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством не передбачені як спосіб захисту, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, КП «Облводоканал» ЗОР подало апеляційну скаргу, в якій просило таке судове рішення скасувати в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій апелянта та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу КП «Облводоканал» ЗОР задоволено. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій КП «Облводоканал» ЗОР щодо визначення загального обсягу спожитої питної води за поливний період, як суми обсягів за показаннями вузла розподільного обліку та обсягу питної води на полив, що розрахований згідно із встановленими нормативами, відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалось.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у її задоволенні, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач не надав відповідачу на його вимогу ані технічних умов на приєднання, ані проекту, відповідно до яких була облаштована його водопровідна мережа та встановлено лічильник, то згідно з чинним законодавством приєднання позивача до водопостачання можна визначити як самовільне.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, шо рішення Запорізької обласної ради від 11 червня 2020 року № 21 «Про вжиття заходів із проведення суцільного обліку обсягів питної води, яка подається КП «Облводоканал» ЗОР жителям області» має обов`язковий характер, поширюючись, зокрема, але не виключно, на територію м. Вільнянська, є правомірним, оскільки ніким не оскаржено та не скасовано. Покладення обов`язку на споживачів привести у відповідність до чинного законодавства місце розташування комерційного вузла обліку прийнято задля ретельного обрахування витрат спожитої питної води, яка використовується абонентами в поливний сезон для поливу, саме із точки вводу.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно на виконання вказаного рішення та за відсутності у абонентів технічної документації на облаштування у їх будинковолодіннях мережі водопостачання надано таким споживачам приписи щодо обладнання вузлів обліку в точці приєднання водопровідної мережі споживача до мереж централізованого водопостачання.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно вказував, що відповідач вимагає розміщувати вузол обліку споживачів у невідомих місцях, оскільки фактично відповідач, відповідно до приписів вказаної норми та рішення органу місцевого самоврядування, вимагає переносити вузол обліку в точку приєднання інженерних мереж з обов`язковими облаштуванням колодязя згідно з пунктом 16.1.7 ДБН В.2.5-64:2012.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не виконав вимоги припису відповідача від 18 вересня 2020 року щодо облаштування комерційного вузла обліку в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж (або в місці, що узгоджене з виконавцем), то дії відповідача щодо нарахування плати за надання послуг згідно з пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, а саме, як суму обсягів за показниками вузлу розподільного обліку та обсягу питної води на полив, розрахованого відповідно до нормативів, затверджених рішенням Вільнянської міської ради № 43 від 21 лютого 2019 року, є правомірними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що оскаржувані дії КП «Облводоканал» ЗОР прямо суперечать положенням укладеного із позивачем договору;

- не надав належної оцінки тому, що рішення Запорізької обласної ради від 11 червня 2020 року № 21 носить лише рекомендаційний характер як для позивача, так і для відповідача;

- не звернув увагу на те, що немає визначеної Конституцією України зворотної сили щодо користувачів, які вже мають належним чином встановлені прилади обліку питної води до набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;

- не врахував, що відповідачем не доведено факту самовільного підключення позивача до мереж централізованого водопостачання, а посилання лише на відсутність у позивача технічних умов на приєднання як на підставу вважати таке підключення самовільним не ґрунтується на умовах Правил № 190;

- не звернув увагу на те, що лише вихід з ладу або втрата вузла обліку холодної води дає можливість відповідачу на такий період проводити нарахування споживачу води по нормі споживання відповідно до положень частини третьої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;

- не врахував, що в пункті 11 договору вказується, що за наявності у споживача справних засобів обліку води справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених Правилами, цим Договором і договором на встановлення засобів обліку;

Також у касаційній скарзі заявник вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзаців 2, 3 пункту 13, пункту 15 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09 серпня 2018 року № 206, та пункту 5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 у подібних правовідносинах.

У серпні 2022 року від КП «Облводоканал» ЗОР до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої та підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Вільнянського районного суду Запорізької області матеріали справи № 314/2990/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року матеріали справи № 314/2990/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу № 314/2990/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, за реєстровим номером 75, виданим державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Кравченко О. М.

Рішенням Вільнянської міської ради від 14 березня 2019 року № 31 визнано КП «Облводоканал» ЗОР користувачем та балансоутримувачем водопровідних та каналізаційних мереж м. Вільнянськ, виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

09 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та КП «Облводоканал» ЗОР укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - Договір). Особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з Договором, на території будинковолодіння позивача за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено лічильник обліку холодної води № 804932. Дата повірки - 03 липня 2019 року.

Також відповідно до пункту 11 договору за наявності у споживача справних засобів обліку води справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених Правилами, цим Договором і договором на встановлення засобів обліку.

Рішенням Запорізької обласної ради було прийнято рішення від 11 червня 2020 року № 21 «Про вжиття заходів із проведення суцільного обліку обсягів питної води, яка подається КП «Облводоканал» ЗОР жителям області», яким визначено вважати обов`язковим встановлення вузлів комерційного обліку питної води, що подається КП «Облводоканал» ЗОР жителям області, у кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж, в якій підприємство виступає виконавцем послуг з водопостачання.

18 вересня 2020 року працівниками відповідача здійснено технічне обстеження за адресою: вул. Преображенського, 48, м. Вільнянськ, в ході якого складено акт технічного обстеження, за яким ОСОБА_1 надано припис у строк до 02 листопада 2020 року облаштувати вузол комерційного обліку в точці приєднання до мереж централізованого водопостачання.

24 листопада 2020 року проведено технічне обстеження систем водопроводу та каналізації за цією адресою, за результатами чого складено акт з посиланням на Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким зафіксовано, що приєднання водопроводу позивача виконано без технічних умов, норм та правил, вузол обліку не є комерційним приладом обліку, а також було надано припис облаштувати комерційний вузол обліку в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж (або в місці, що узгоджене з виконавцем) до 01 березня 2021 року.

Позивач вимог припису не виконав, тому відповідач почав розраховувати плату за надання послуг згідно з пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, а саме, як суму обсягів за показниками вузла розподільного обліку та обсягу питної води на полив, розрахованого відповідно до нормативів, затверджених Рішенням Вільнянської міської ради від 21 лютого 2019 року № 43.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказував на те, що вимоги припису відповідача про облаштування лічильника в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж, яка може визначатись, зокрема, за межами його будинковолодіння, є необґрунтованими, оскільки існуючими нормативними актами не передбачено перенесення лічильника у раніше облаштованій відповідно до чинного на той час законодавства мережі водопостачання. Також позивач переконував, що дія нових нормативних актів у цій частині не може поширюватись на існуючі водопроводи, які прийняті до експлуатації задовго до набрання чинності новими вимогами щодо місця облаштування лічильників води.

З огляду на викладене позивач просив вказані дії відповідача визнати неправомірними та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок спожитої холодної води відповідно до показів лічильника.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 23 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання; розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією, регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Місце встановлення вузла комерційного обліку води визначається відповідно до Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 206 (далі - Порядок № 206), та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила № 190).

У Пункті 11 Порядку № 206 зазначено, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Аналогічні вимоги щодо наявності проєктної документації для встановлення вузла комерційного обліку також міститься і в розділі V Правил № 190.

Абзацами другим та третім пункту 13 Порядку № 206 визначено, що для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці, якомога ближче до межі майнової належності.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 206 приміщення, в якому встановлюється вузол комерційного обліку, обстежується представниками оператора зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі або їх уповноваженими представниками, виконавцем комунальної послуги (якщо виконавець комунальної послуги не є оператором зовнішніх інженерних мереж). За підсумками обстеження складається протокол узгодження місця встановлення вузла комерційного обліку у довільній формі.

Також відповідно до пункту 5.2 Правил № 190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника, в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Отже, положення абзаців другого і третього пункту 13, пункту 15 Порядку № 206 та пункту 5.2 Правил № 190 визначають обов`язок встановлення вузлів комерційного обліку на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж, однак також допускають можливість, за згодою сторін, встановлення вузла комерційного обліку води в іншому місці, ніж у тому, що є межею майнової (балансової) належності.

Водночас Порядок № 206 і Правила № 190 не передбачають вимог щодо необхідності перенесення споживачем вже встановлених на момент набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року) вузлів обліку води на інше місце.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визнаючи неправомірними дії КП «Облводоканал», суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ані Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ані інші нормативні акти, на які посилається відповідач, не містять норм, які зобов`язують співвласника будинку, що на день набрання ними чинності вже був приєднаний до мереж водопостачання із обладнаним приладом обліку (лічильником) води, додатково перевстановлювати за власні кошти вузол комерційного обліку в точці приєднання на межі майнової належності відповідно до вимог законодавства, якщо такий прилад, на думку відповідача, встановлено не в точці приєднання мережі споживача до мережі централізованого водопостачання виконавця, з урахуванням того, що відповідачем не доведено самовільного підключення абонента ОСОБА_1 до мереж водопостачання, або того, що дійсне розміщення лічильника не відповідає технічним умовам.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що перекладання обов`язку щодо встановлення вузла обліку, як того вимагає відповідач, є не тільки надмірним тягарем для споживача, який вже був приєднаний до відповідних мереж, з урахуванням того, що вимагається вкладення його коштів, а також вимагає розміщувати вузол обліку по суті в невідомих місцях (тобто й за межами територій власності таких споживачів).

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невирішені проблеми з переходом функціональних обов`язків до нового виконавця послуг, якими є як загальні проблеми належного відновлення водопровідної інфраструктури, а також невідомі втрати води, за відсутності належних доказів таких порушень з боку споживача, відповідач фактично перекладає на позивача, не надаючи взамін будь-яких компенсацій чи гарантій.

Скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у її задоволенні, апеляційний суд помилково вважав, що оскільки позивач не надав відповідачу на його вимогу ані технічних умов на приєднання, ані проекту, відповідно до яких була улаштована його водопровідна мережа та встановлено лічильник, то згідно з чинним законодавством приєднання позивача до водопостачання можна визначити як самовільне.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно з пунктом 2 розділу IV Правил № 190 самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається, зокрема: приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене за відсутності технічних умов; користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення договору про надання таких послуг. Споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту, підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від`єднання/приєднання оплачуються цими споживачами.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Правил № 190 факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4).

Згідно з пунктом 6 розділу IV Правил № 190 у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води.

Тобто самовільне приєднанням до систем централізованого питного водопостачання є порушенням Правил № 190 та умов договору про надання послуг із водопостачання, що, у свою чергу, передбачає певну процедуру оформлення та застосування штрафних санкцій на підставі відповідного рішення постачальника послуг. За відсутності встановленого у передбаченому законодавством порядку факту такого порушення з боку споживача, твердження відповідача про самовільне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та застосування іншого способу нарахування плати за послуги є безпідставним.

У цій справі відповідач не довів факту самовільного підключення позивача до систем централізованого питного водопостачання.

Також апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що у судовому засіданні судом першої інстанцій встановлено, що первісне підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до водопостачання здійснювалось наприкінці 80-х років минулого століття і проєктна та технічна документація не зберіглась ані в позивача, ані у відповідача, ані у попереднього постачальника послуг - КП «Водоканал».

Вузол обліку холодної води, який встановлений у будинковолодінні позивача, пройшов державну повірку. Будь-яких претензій щодо роботи цього приладу обліку холодної води з боку працівників відповідача не виникало. Його місце розташування до менту складання припису працівниками відповідача на усунення порушень від 24 листопада 2020 року також не викликало зауважень.

Крім того, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно на виконання рішення Запорізької обласної ради від 11 червня 2020 року № 21 «Про вжиття заходів із проведення суцільного обліку обсягів питної води, яка подається КП «Облводоканал» ЗОР жителям області» та за відсутності у позивача технічної документації на облаштування у його будинковолодінні мережі водопостачання, надано такому споживачу приписи щодо обладнання вузлів обліку в точці приєднання водопровідної мережі споживача до мереж централізованого водопостачання.

Також апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що оскільки позивач не виконав вимоги припису відповідача від 18 вересня 2020 року щодо облаштування комерційного вузла обліку в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж (або в місці, що узгоджене з виконавцем), то дії відповідача щодо нарахування плати за надання послуг згідно з пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, а саме, як суму обсягів за показниками вузлу розподільного обліку та обсягу питної води на полив, розрахованого відповідно до нормативів, затверджених рішенням Вільнянської міської ради від 21 лютого 2019 року № 43 є правомірними.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішення Запорізької обласної ради від 11 червня 2020 року № 21 «Про вжиття заходів із проведення суцільного обліку обсягів питної води, яка подається КП «Облводоканал» ЗОР жителям області», Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Порядок № 206 та Правила № 190 не містять прямого обов`язку для споживча (позивача) переносити раніше встановлений вузол обліку в інше місце або встановлювати новий вузол комерційного обліку питної води за власний рахунок.

Таким чином, припис відповідача щодо обладнання позивачем вузлів обліку в точці приєднання водопровідної мережі споживача до мереж централізованого водопостачання є протиправним та суперечить наведеним вище нормам та порушують положення статей 22 58 Конституції України.

Водночас апеляційний суд не врахував, що відповідно до пункту 11 Договору за наявності у споживача справних засобів обліку води справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених Правилами, цим Договором і договором на встановлення засобів обліку.

Тому, за наявності у будинковолодінні позивача справного вузла обліку споживання холодної води та за відсутності порушень встановлених відповідно до Правил № 190, дії відповідача щодо нарахування плати за надання послуг згідно з пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є незаконними.

Отже, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених районним судом, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Посилання заявника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзаців 2, 3 пункту 13, пункту 15 Порядку № 206 та пункту 5.2 Правил № 190 у подібних правовідносинах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи висновки Верховного Суду щодо задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовуОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору у цій справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 816,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року скасувати, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року залишити в силі.

Стягнути із Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 816,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак Судді:І. А. Воробйова І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний В. В. Яремко