Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2020 року у справі №207/2937/19
Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №207/2937/19

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 207/2937/19

провадження № 61-4264св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю, приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як Катерина Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В. Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Кам`янська міська рада Дніпропетровської області (далі - Кам`янська міська рада) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю, приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як К. А., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява Кам`янської міської ради мотивована тим, що 17 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та Державним підприємством «Придніпровський завод кольорових металів» (далі - ДП «Придніпровський завод кольорових металів») у межах процедури банкрутства з реалізації ліквідаційної маси укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого був цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входили об`єкти нерухомого майна, виробничі будівлі на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3 .

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в проваджені у справі про банкрутство, однак йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю нотаріально посвідченого договору та відомостей ОКП «ДБТІ» про реєстрацію права власності на виробничі будівлі № 179-К/4-1 та № 179-К/4-2.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року (справа № 207/1280/16-ц) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» залишено без задоволення.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 21 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року, однак на час ухвалення цього рішення жодних прав власності на спірні об`єкти зареєстровано не було.

Після проведення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено декілька договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16592374; договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16573667; договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16591303; договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16571357, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як К. А.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасована підстава виникнення права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_2

31 січня 2019 року фахівцями відділу земельних відносин та самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та встановлено, що:

- рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна - виробничих будівель за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ДП «Придніпровський завод кольорових металів»; визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкти нерухомого майна - виробничі будівлі, за адресами: АДРЕСА_2 , будівля загальною площею 571,4 кв. м, та складається з літера А-1 плавильна дільниця № 1; АДРЕСА_3 , будівля загальною площею 268,4 метрів квадратних, та складається з літера А-1 плавильна дільниця № 2;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року ДП «Придніпровський завод кольорових металів» припинено у зв`язку з визнанням його банкрутом;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничі будівлі за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 зареєстровано 22 вересня 2016 року та 23 вересня 2016 року за ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу 1/2 частин виробничих будівель № 1042, № 1043 від 22 вересня 2016 року та № 1054, № 1055 від 23 вересня 2016 року, зареєстровані приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як К. А.;

- до міської ради надійшли заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а саме: ділянка орієнтовною площею 0,0469 га на АДРЕСА_2 , для розміщення виробничої будівлі, на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2016 року № 1042 та від 23 вересня 2016 року № 1054; ділянка орієнтовною площею 0,0334 га на АДРЕСА_3 , для розміщення виробничої будівлі, на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2016 року № 1043 та від 23 вересня 2016 року № 1055;

- ОСОБА_1 користується земельними ділянками без оформлення документів на землекористування, на яких згідно з планами-схемами земельних ділянок розміщені виробничі будівлі;

- ДП «Придніпровський завод кольорових металів» здійснив самочинну забудову, не маючи дозвільних документів, без права введення цього об`єкта в експлуатацію на земельній ділянці;

- ОСОБА_2 набув право власності на самовільно збудований об`єкт нерухомого майна на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 травня 2016 року, яке скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року;

- ОСОБА_1 набув права власності на самовільно збудований об`єкт нерухомого майна внаслідок переходу права власності на нього від ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частині;

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, Кам`янська міська рада Дніпропетровської області просила суд визнати недійсним та застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16592374;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16573667;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16591303;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16571357, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як К. А.;

припинити право власності за ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номерами запису про право власності по 1/2: № 16592374, № 16573667, № 16591303, № 16571357;

звільнити земельну ділянку шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2021 року у складі судді Скиби С. А. позовні вимоги Кам`янської міської ради задоволено частково.

Визнано недійсним та застосовано наслідки недійсності договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності - 16592374;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності - 16573667;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності - 16591303;

договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності - 16571357, які посвідчені приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як К. А.

Припинено право власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , та за адресою: АДРЕСА_3 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номерами запису про право власності по 1/2: № 16592374, № 16573667, № 16591303, № 16571357.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Кам`янської міської ради відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання недійсними та застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, укладених 22 вересня 2016 року та 23 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 здійснили самочинне будівництво виробничих будівель, а досліджені у судовому засіданні матеріали цивільної справи № 207/1280/16-ц свідчать про те, що на момент проведення аукціону 17 грудня 2015 року, переможцем якого став ОСОБА_2 , виробничі будівлі були побудовані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року скасовано рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2021 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Припинено право власності за ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна,

а саме: 1/2 частини виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частини виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частини виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частини виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про право власності: № 16592374

від 23 вересня 2016 року; № 16573667 від 23 вересня 2016 року; № 16591303

від 23 вересня 2016 року; № 16571357 від 23 вересня 2016 року.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , не були зареєстровані за ДП «Придніпровський завод кольорових металів» у встановленому законом порядку на час укладання договору-купівлі продажу від 12 грудня 2015 року.

Визнаючи за позивачем право власності на зазначені об`єкти нерухомості, у справі № 207/1280/16-ц, суд першої інстанції не перевірив їх належності відповідачу ДП «Придніпровський завод кольорових металів», вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Будь-які правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно в матеріалах справи відсутні, як відсутні і правовстановлюючі документи на право власності або ж на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно.

Позовна вимога Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсними нікчемних договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Ефективним способом захисту порушеного права у цій справі буде припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкти спірного нерухомого майна та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про право власності.

Апеляційний суд врахував, що правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно, скасовано, земельна ділянка, на якій розташоване вказане самочинно побудоване нерухоме майно, належить територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, та будівлі не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскільки судове рішення про визнання права власності, на підставі якого нерухоме майно стало власністю ОСОБА_2 , скасовано, колегія суддів апеляційного суду прийшла висновку про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно. Враховуючи, що права власності на спірне майно ОСОБА_2 не мав, тому він і не мав права розпоряджатися вказаним майном, у тому числі шляхом укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Внаслідок самочинного будівництва будівель та ухвалення судового рішення, яке у подальшому було скасовано, з володіння Кам`янської міської ради поза її волею на підставі обставини, яка у подальшому відпала (рішення суду скасовано) вибула земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім того, земельна ділянка за вказаною адресою ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб не надавалась.

Права ОСОБА_1 , набуті в результаті вчинення договорів купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомості, є похідними від права ОСОБА_2 , який не мав права розпоряджатися вказаним майном.

Апеляційним судом зазначено, що спірні договори купівлі-продажу порушують права позивача, оскільки самочинне будівництво розташовано на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, право розпорядження якою належить Кам`янській міській раді.

Вимоги Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про звільнення земельної ділянки шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , не підлягають задоволенню, беручи до уваги встановлені в цій справі обставини щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить Кам`янській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання частини сьомої статті 376 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/15587/18, від 06 березня 2018 року у справі № 760/10884/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 759/17450/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 753/15989/19, від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 19/6, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 рокуу справі № 463/5896/14-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 07 квітня 2020 рокуу справі № 916/2791/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц; у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 рокуу справі № 473/1878/19, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17; у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17; у постановах Верховного Суду України від 03 вересня 2014 рокуу справі № 6-84цс14, від 18 травня 2016 року у справі № 6-658цс15, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про нікчемність оспорюваних правочинів купівлі-продажу, не врахував положень статті 216 ЦК України, а також того, що заявник є добросовісним набувачем спірного майна.

Висновки про те, що спірні об`єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, є необґрунтованими.

Земельна ділянка, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна ( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), передана у постійне користування ДП «Придніпровський завод кольорових металів» у лютому 2002 року за рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15 лютого 2002 року № 422-27/ХХІІІ для розміщення виробничої будівлі (плавильна дільниця № 1 і № 2).

Не введення спірного нерухового майна в експлуатацію не є ознакою самочинного будівництва у розумінні положень статті 376 ЦК України.

Апеляційним судом не надано оцінки обставинам придбання спірних об`єктів нерухомого майна на аукціоні, яке перебувало на балансі ДП «Придніпровський завод кольорових металів», а неправомірність набуття заявником вказаного майна не встановлена. Аукціон, який проводився в межах процедури банкрутства між ДП «Придніпровський завод кольорових металів», та його результати недійсними у встановленому порядку не визнавались. Продаж спірних об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 відбувся на законних підставах.

Також заявник посилається на те, що судом не встановлений факт порушення права та інтересів позивача у зв`язку з відчуженням спірних об`єктів нерухомого майна.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Кам`янська міська рада Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

18 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року поновлено та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

22 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Розпорядженням Верховного Суду від 18 січня 2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року, зазначену справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Мартєв С. Ю., Фаловська І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ДП «Придніпровський завод кольорових металів» укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, до якого входили об`єкти нерухомого майна, а саме: виробнича будівля № 179-К/4-1 - плавильна дільниця № 1, літера А-1, загальною площею 571,4 кв. м, літера-2: прибудова, сходи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виробнича будівля № 179-К/4-2 - плавильна дільниця № 2, літера А-1, загальною площею 268,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року (справа № 207/1280/16-ц) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасовано рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Придніпровський завод кольорових металів» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності відмовлено (т.1, а.с.14-16).

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишено без змін.

У справі № 207/1280/16-ц встановлено, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , не були зареєстровані за ДП «Придніпровський завод кольорових металів» у встановленому законом порядку на час укладання договору-купівлі продажу.

Визнаючи за позивачем право власності на зазначені об`єкти нерухомості, суд першої інстанції не перевірив їх належності відповідачу ДП «Придніпровський завод кольорових металів».

Будь-які правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно в матеріалах справи № 207/1280/16-ц відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на право власності або ж на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно.

Спірні об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , тобто в межах міста Кам`янське.

У подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладені такі правочини:

- договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16592374;

- договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16573667;

- договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 23 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16591303;

- договір купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_2 від 22 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16571357, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як К.А. (т.1 а.с.25-28).

Згідно з актами обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 31 січня 2019 року у результаті обстеження встановлено, що рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 травня 2016 року визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна - виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 17 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ДП «Придніпровський завод кольорових металів». Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого чайна - виробничу будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 268,4 кв. м, та складається з літера А-1 плавильна дільниця № 2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року ДП «Придніпровський завод кольорових металів» припинено у зв`язку з визнанням його банкрутом, про що 16 листопада 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за № 12231170021002010.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу будівлю за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 22 вересня 2016 року та 23 вересня 2016 року за ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу 1/2 частини виробничої будівлі № 1043 та № 1055, посвідчених 22 вересня 2016 року та 23 вересня 2016 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кір`як К. А.

До міської ради надійшли заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0334 га за адресою: АДРЕСА_3 , для розміщення виробничої будівлі, на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2016 року № 1043 та від 23 вересня 2016 року № 1055; про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0469 га за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення виробничої будівлі, на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2016 року № 1042 та від 23 вересня 2016 року № 1054. ОСОБА_1 користується земельною ділянкою орієнтованою площею 0,0334 га за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою орієнтованою площею 0,0469 га за адресою: АДРЕСА_2 з 23 вересня 2016 року по теперішній час без оформлення документів на землекористування. Фактично на момент візуального обстеження за вказаними адресами на земельній ділянці орієнтованою площею 0,0334 га згідно з план-схемою земельної ділянки, розміщено виробничу будівлю та на земельній ділянці орієнтованою площею 0,0469 га згідно з план-схемою земельної ділянки, розміщено двоповерхову виробничу будівлю. Документи на землекористування не оформлено (т.1 а.с.21-24).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Взявши до уваги преюдиційність встановлених фактів у справі № 207/1280/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (грудень 2015 року), договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 554/9193/19 (провадження № 61-4397св22).

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (грудень 2015 року), встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що спірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не були зареєстровані за ДП «Придніпровський завод кольорових металів» у встановленому законом порядку на час укладання договору-купівлі продажу від 17 грудня 2015 року.

У справі № 207/1280/16-ц встановлено, що спірні об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , тобто в межах міста Кам`янське, а під час розгляду цієї справи суду не надано правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно, а також на право власності або ж на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно (за ДП «Придніпровський завод кольорових металів»).

Врахувавши вказані обставини, які не були спростовані під час розгляду цієї справи, апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, правильно вказав, що порушене право позивача, як власника земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості (т. 2, а.с. 161).

З матеріалів справи видно, що спірну земельну ділянку вилучено з користування ДП «Придніпровський завод кольорових металів» ще у 2001 році (т. 2, а.с. 126), а про відсутність правовстановлюючих документів у ДП «Придніпровський завод кольорових металів» на спірні об`єкти нерухомості свідчить, зокрема, лист Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 22 травня 2002 року (т. 2, а.с. 141).

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що оскільки судове рішення про визнання права власності, на підставі якого нерухоме майно стало власністю ОСОБА_2 , скасовано, то відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно, зважаючи на те, що суду не було доведено факту належності спірного майна у грудні 2015 року ДП «Придніпровський завод кольорових металів», що також свідчить про нікчемність оспорюваних правочинів купівлі-продажу.

Враховуючи, що право власності на спірне майно ОСОБА_2 не мав, тому він і не мав права розпоряджатися вказаним майном, у тому числі шляхом укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Правильними є висновки апеляційного суду, що у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача буде припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкти спірного нерухомого майна та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про право власності.

Таким чином, апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального і процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи, що на відповідачів у справі, яка переглядається, не покладено обов`язок знесення за власний рахунок виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , колегія суддів не надає оцінки висновкам про самочинне будівництво цих приміщень.

Також колегія суддів не надає оцінки доводам заявника про те, що апеляційним судом не надано оцінки обставинам купівлі спірних об`єктів нерухомого майна на аукціоні, яке перебувало на балансі ДП «Придніпровський завод кольорових металів», про те, що неправомірність набуття заявником вказаного майна не встановлена, а також про те, що аукціон, який проводився в межах процедури банкрутства між ДП «Придніпровський завод кольорових металів», та його результати недійсними у встановленому порядку не визнавались, оскільки це не є предметом розгляду (спору) даної справи.

Доводи заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/15587/18, від 06 березня 2018 року у справі № 760/10884/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 759/17450/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 753/15989/19, від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 19/6, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 рокуу справі № 463/5896/14-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 07 квітня 2020 рокуу справі № 916/2791/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц; у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 рокуу справі № 473/1878/19, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17; у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17; у постановах Верховного Суду України від 03 вересня 2014 рокуу справі № 6-84цс14, від 18 травня 2016 року у справі № 6-658цс15, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, колегія суддів відхиляє з огляду на такі міркування.

У справі № 522/25151/14-ц розглядалась заява ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2016 року по цивільній справі за позовом Одеського національного політехнічного університету до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за участі третіх осіб - Одеської міської ради та ОСОБА_5 за об`єднаним позовом Одеського національного політехнічного університету до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за участі третьої особи - Одеської міської ради, за апеляційною скаргою ректора Одеського національного політехнічного університету ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року.

У справі № 910/15587/18 розглядався спір між ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» та ТОВ «Кримська девелоперська компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання нікчемних правочинів (договору мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії, договорів про розірвання іпотечного договору та застави) недійсними.

У справі № 760/10884/15-ц розглядався спір між фізичною особою та ТОВ «Сіті-Девелопмент» про недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, договору про забезпечення виконання зобов`язань та стягнення коштів.

У справі № 396/29/17 розглядався спір між ТОВ «Украгротехдіагностика» та ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У справі № 759/17450/14-ц розглядався спір між фізичними особами про поділ майна подружжя.

У справі № 722/1882/16-ц розглядався спір між фізичними особами про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

У справі № 753/15989/19 розглядався позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання правомірним набуття права власності та зобов`язання вчинити дії.

У справі № 914/904/17 розглядався позов ПАТ «Укрнафта» до Бориславської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

У справі № 19/6 розглядався позов ТОВ «Узор»до Відкритого акціонерного товариства товарно-сировинна фірма «Дніпроелектромаш» про визнання права власності на нежитлове приміщення.

У справі № 910/8357/18 розглядався позов АТ «Сбербанк» до ТОВ «Юридична компанія «Юстстар», ТОВ «Євроальянс Ріалті» про визнання недійсним договору поруки.

У справі № 463/5896/14-ц розглядався позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 про визнання договору банківського вкладу нікчемним.

У справі № 359/5719/17 розглядався позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з організації житлового будівництва», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору про резервування об`єкта нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред`явлення до погашення та погашення пакета облігацій, акта приймання-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру.

У справі № 916/1608/18 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» до Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеської міської ради, про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У справі № 680/214/16-ц розглядався позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича, приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика Анатолія Мусійовича про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво.

У справі № 916/2791/13 розглядався позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича, про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду.

У справі № 2-1383/2010 розглядався позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У справі № 643/17966/14-ц розглядався позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У справі № 473/1878/19 розглядався позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії й зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У справі № 761/26815/17 розглядався позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький» про скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У справі № 910/12787/17 розглядався позов ТОВ «Тех-Трейд-Інвест» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», ТОВ «Парктур», ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Шелта», ТОВ «Аспект» про визнання окремих пунктів кредитних договорів.

У справі № 6-84цс14 Верховним Судом України розглядався позов ОСОБА_8 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

У справі № 6-658цс15 Верховним Судом України розглядався позов ОСОБА_7 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - відділ Державного комітету України із земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, про визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування їх реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У справі № 6-849цс15 Верховним Судом України розглядався позов ОСОБА_6 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос», треті особи: відділ Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області, реєстраційна служба Калинівського районного управління юстиції Вінницької області, про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

У справі № 6-78цс13 Верховним Судом України розглядався позов ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 до приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки», треті особи: відділ Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області, Полтавська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, про визнання недійсними договорів оренди землі.

У справі № 6-806цс16 Верховним Судом України розглядався позов ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_9, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_10, третя особа - виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про визнання договорів недійсними, припинення обтяжень нерухомого майна.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/15587/18, від 06 березня 2018 року у справі № 760/10884/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 759/17450/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 753/15989/19, від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 19/6, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц; у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17; у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17; у постановах Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14, від 18 травня 2016 року у справі № 6-658цс15, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 25 грудня 2013 рокуу справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах (у неподібних правовідносинах) не має правового значення для справи, яка є предметом касаційного перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскарженого судового рішення.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська