Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.11.2019 року у справі №591/3741/18

Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 591/3741/18-ц

провадження № 61-20188св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа - приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна.

Заяву мотивовано тим, що після смерті його баби ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О. В. для отримання свідоцтва про право

на спадщину за законом на 1/2 частину нерухомого майна. Нотаріусом йому було відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки

у правовстановлюючому документі на спадкове майно, зокрема свідоцтві про право власності на житловий будинок, виданому Верхньосироватською сільською радою Сумського району Сумської області 29 серпня 1986 року, було вказано прізвище спадкодавця ОСОБА_4, а у актовому записі про смерть - дошлюбне прізвище спадкодавця ОСОБА_3, також документ

не відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки він не містив печатки та підпису органу, що його видав.

ОСОБА_1 зазначав, що не міг встановити факт родинних відносин

зі спадкодавцем, оскільки у свідоцтві про народження його батька

ОСОБА_5 зазначене прізвище матері ОСОБА_4, а у свідоцтві про смерть спадкодавця вказано прізвище ОСОБА_3.

Вважав, що після смерті баби прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що можуть, як зазначав ОСОБА_1, підтвердити свідки.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факти:

належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1, правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, від 29 серпня 1986 року, на ім'я ОСОБА_4;

того, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_1;

прийняття спадщини ОСОБА_1 шляхом вступу в управління

та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Кривцової Г. В. від 08 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1, виданого виконкомом сільської ради народних депутатів Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області 30 травня 1988 року

на ім'я ОСОБА_4.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2,

як між матір'ю та сином.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,

як між бабою та онуком.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 шляхом вступу

в управління або володіння спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів виходив із того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_3 та на підставі пояснень свідків встановив, що ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживав з нею в одному будинку, а отже прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2018 року скасовано. Заяву

ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залишено без розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з вимог заявника щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, вбачається спір про право щодо спадкового майна померлої ОСОБА_3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

ОСОБА_1 вважав, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не містить жодного обґрунтування та підтвердження належними доказами наявності спору про право щодо спадкового майна померлої ОСОБА_3, а тому судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 591/3741/18-ц

із Зарічного районного суду м. Суми. У задоволенні клопотання

ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню

не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів,

що мають юридичне значення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до пункту 5 частини 1 , частини 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом

не визначено іншого порядку їх встановлення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність

у них спору про право, і метою їх є встановлення юридичного факту

або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення фактів належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1, правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок

за адресою АДРЕСА_1, від 29 серпня 1986 року, на ім'я ОСОБА_4; того,

що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_1; прийняття спадщини ОСОБА_1 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, заявник посилався на те,

що встановлення цих фактів йому необхідно для отримання у власність спадкового майна.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 14).

Згідно з копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 30 травня 1988 року № 465 власником цілого житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а. с. 16).

Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 20 грудня 2002 року № 2525 ОСОБА_3,

1916 року народження, та ОСОБА_4,1916 року народження, дійсно

є однією і тією ж особою (а. с. 19).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 06 червня

1954 року серії НОМЕР_1, виданого повторно, ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а. с. 17).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про його народження від 01 вересня 1959 року

серії НОМЕР_2 (а. с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а. с. 13).

Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2, є дружиною ОСОБА_7, який є онуком ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (а. с. 118).

Згідно з довідкою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 03 травня 2018 року № 472 ОСОБА_3 на час смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та проживала за адресою:

АДРЕСА_1. ОСОБА_3 мала такий склад сім'ї: онук - ОСОБА_7, дружина онука - ОСОБА_2, невістка - ОСОБА_5, правнуки - ОСОБА_4

та ОСОБА_8 (а. с. 170).

Постановою приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О. В. від 30 травня 2018 року № 1328/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заявник не може підтвердити факт прийняття спадщини шляхом вступу у володіння спадковим майном,

а також через неможливість встановити факт родинних відносин між

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а. с. 20).

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Хоменко О. В. від 10 серпня 2018 року № 2014/01-16 разом

із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на день її смерті був зареєстрований онук ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Станом на 10 серпня 2018 року спадкова справа після померлої ОСОБА_3

не заводилась, із заявами про прийняття або відмову у прийнятті від спадщини ніхто не звертався, заповіт не посвідчувався (а. с. 47).

19 грудня 2018 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Хоменко О. В. було видано

ОСОБА_1, онуку ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/2 частку спадщини,

що складається із житлового будинку, житловою площею 60,3 кв. м, загальною площею 74,6 кв. м, літ. А-1, з господарськими будівлями

та спорудами: літ. Б - сарай, літ. б - сарай, літ. В - сарай, літ. в - сарай,

літ. п/г - погріб, літ. Г - сарай, літ. Д - убиральня, літ. Е - душ, літ. Ж - кухня, літ. ж - прибудова, літ. З - гараж, літ. К - убиральня, літ. Л - навіс, літ. кр - ганок, №; 1 - ворота з хвірткою, № 2-4 - огорожа, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 186,187).

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі заперечувала ту обставину,

що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3

та посилалась на те, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 з нею

не проживав.

Вважала себе такою, що прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_7, оскільки проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем

на час відкриття спадщини, на підтвердження чого подала погосподарську книгу на будинок АДРЕСА_1, та довідку Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області

від 05 березня 2018 року № 303 (а. с. 127-138).

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє

у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту,

що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції

та залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1, правовстановлюючого документа,

а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, від 29 серпня 1986 року, на ім'я ОСОБА_4; того, що ОСОБА_3

є матір'ю ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_1 та прийняття ним спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, без розгляду, правильно виходив із наявності спору про право між заявником, вимоги якого фактично спрямовані на оформлення спадщини, та ОСОБА_2, яка подавала апеляційну скаргу, щодо спадкового майна, що унеможливлює розгляд справи у порядку окремого провадження.

Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права власності на спадкове майно підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

При цьому, Верховний Суд враховує зазначені заявником обставини про те, що вимоги щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа та факту родинних відносин виникли у зв'язку із правом заявника на спадщину та взаємопов'язані з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини, а тому мають розглядатися у позовному провадженні при вирішенні спору про право на спадщину.

Таким чином, виявивши спір про право, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович