Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №451/706/18

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 451/706/18

провадження № 61-17296св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник позивачів- адвокат Мохнюк Максим Вікторович,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Мохнюка Максима Вікторовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» (далі - Радехівська ЦРЛ) Радехівської районної ради про визнання незаконними та скасування наказів від 26 лютого 2018 року № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» та від 06 березня 2017 року № 62 «Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ від 26 лютого 2018 року № 59».

Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2018 року відповідачем було винесено наказ № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ».

Зазначали, що 06 березня 2017 року наказом № 62 до наказу від 26 лютого 2018 року № 59 було внесено зміни. Наказом від 06 березня 2018 року № 63 було прийнято рішення попередити позивачів про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ. Всі перераховані вище накази підписано головним лікарем ОСОБА_5 . Стверджували, що дізнатися про існування цих наказів змогли лише після отримання їх копій на письмовий запит ОСОБА_4 04 квітня 2018 року, отже, встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду ними не порушений.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд визнати незаконними та скасувати накази від 26 лютого 2018 року № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» та від 06 березня 2017 року № 62 «Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ № 59 від 26 лютого 2018 року».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 15 березня 2019 року у складі судді Семенишин О. З. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази Радехівської районної лікарні від 26 лютого 2018 року № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» та від 06 березня 2017 року № 62 «Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ від 26 лютого 2018 року № 59».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем при винесенні оскаржуваних наказів було порушено положення статуту лікарні, частину третю статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Зокрема, районний суд зазначив, що відповідачем не дотримано тримісячний строк (до 07 березня 2018 року) повідомлення профспілки про майбутнє вивільнення працівників, а посади позивачів відповідно до штатного розпису Радехівської центральної районної лікарні станом на 30 травня 2018 року були виведені зі штатного розпису до закінчення вказаного тримісячного строку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Радехівської центральної районної лікарні» задоволено.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 15 березня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства «Радехівської центральної районної лікарні» Радехівської районної ради про визнання незаконними та скасування наказів відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскарження працівниками рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16 (провадження № 61-1350св17).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Мохнюк М. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду обмежує права позивачів на доступ до правосуддя.

Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем порушено статті 32, 40 КЗпП України, статтю 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Стверджує, що зміна фонду заробітної плати працівників не може свідчити про зміну в організації виробництва і праці відповідно до статті 40 КЗпП України, а лише вказує на зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці відповідно до статті 32 КЗпП України.

Посилається на порушення тримісячного строку, встановленого Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», повідомлення профспілкової організації про скорочення працівників підприємства, установи, організації.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року Комунальне некомерційне підприємство «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Зазначає, що оскаржувані накази відповідають вимогам законодавства України та статуту лікарні.

Зазначає, що штатний розпис станом на 30 травня 2018 року введений в дію наказом від 30 травня 2018 року № 108, а затверджений 20 березня 2018 року - на дату повідомлення працівників про вивільнення згідно із частиною першою статті 40 КЗпП України, саме за два місяці до вивільнень.

Стверджує, що факт скорочення чисельності та штату працівників було доведено до працівників, зокрема, наказами № 59 та № 62, штатними розписами станом на 01 січня 2018 року та 30 травня 2018 року, дорожньою картою із оптимізації закладів охорони здоров`я Радехівського району. Отож, вважає, що мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності штату і працівників.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Радехівської районної лікарні від 26 лютого 2018 року № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» у зв`язку з приведенням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ до затвердженого фонду заробітної плати на 2018 рік, заступнику з економічних питань Максимлюку Л. Б. з 30 травня 2018 року наказано внести зміни до штатного розпису з виведенням (скороченням) з нього визначених у наказі посад (том 1 а. с. 7).

Підставою для винесення зазначеного наказу, був протокол наради голови Львівської обласної державної адміністрації від 18 листопада 2016 року № 2227/0/7-16 та лист Департаменту охорони здоров`я від 02 січня 2018 року, згідно з яким голів міст обласного значення та голів районних державних адміністрацій зобов`язано активізувати роботу з переведення стоматологічної служби на самофінансування, окрім ургентної (том 1 а. с.160, 162).

Наказом Радехівської районної лікарні від 06 березня 2017 року № 62 «Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ № 59 від 26 лютого 2018 року» у зв`язку з виробничою необхідністю, керуючись пунктом 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України, було вирішено внести зміни до пункту 1 наказу Радехівської ЦРЛ від 26 лютого 2018 року № 59 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» та викладено його у новій редакції. Зокрема, пунктом 2 цього наказу зобов`язано начальника відділу кадрів Курпіль Т. А. повідомити голову профспілкової організації медичних працівників Радехівської ЦРЛ про заплановане скорочення згідно з внесеними змінами до наказу від 26 лютого 2018 року № 59 з терміном виконання до 07 березня 2018 року (том 1 а. с. 8).

Наказом Радехівської районної лікарні від 06 березня 2017 року № 63 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» визначено кандидатури, що підлягають вивільненню (скороченню), зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (том 1 а. с. 9-11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Мохнюка М. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд вказав, що оскарження працівниками рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, не є належним способом захисту, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваних наказів є неналежним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

З огляду на зазначене та на те, що питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством, апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) є правильними, оскільки зроблені за результатами аналізу подібних правовідносин.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Мохнюка М. В. не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Мохнюка Максима Вікторовича, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк