Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.11.2023 року у справі №557/1799/21
Постанова КЦС ВП від 21.11.2023 року у справі №557/1799/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 557/1799/21

провадження № 61-7623св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гощанська селищна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2022 року у складі судді Оленич Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гощанська селищна рада, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просила залишити її позов без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 10 листопада

2022 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду

від 23 березня 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.

Позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача та її представника в судове засідання.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що матеріали не містять доказів того, що представник позивача був повідомлений про час і дату розгляду справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України суд мав продовжити розгляд справи по суті (на стадії дослідження доказів), в той час як оскаржувані рішення не містять висновків і обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи за відсутності сторони позивача, а отже суд безпідставно самоусунувся від розгляду справи по суті.

Судами при постановленні оскаржуваних рішень не дотримано принципу правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права. Наведене призвело до порушення прав відповідача, який очікував закінчення розгляду цивільної справи ухваленням судового рішення, що б гарантувало забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності в подальшому.

При постановленні оскаржуваних рішень судами не взято до уваги пояснень сторони відповідача щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача та його представника та не враховано, що сторонами подані документи по суті спору та письмові пояснення, висловлені позиції щодо позову (вступне слово), не вирішені клопотання на момент постановлення оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду та одночасно приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд позбавив її можливості заявити клопотання про визнання явки позивача обов`язковою та клопотання про зловживання стороною позивача процесуальними правами.

Також вважає, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті та нез`явлення в судові засідання, зумовлено тим, що зі сторони позивача допущені процесуальні порушення, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того вважає, що висновок суду про належне повідомлення представника позивача про час і дату розгляду справи спростовується тим, що представник позивача належним чином не підтвердила свої повноваження, надавши суду ордер на надання правничої допомоги без обов`язкових реквізитів.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гощанська селищна рада, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 08 вересня

2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження

на 29 вересня 2022 року.

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просила поданий нею позов залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

13 жовтня 2022 року позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Як убачається із протоколу судового засідання в режимі конференції № 931646, останні були присутні в судовому засіданні 29 вересня 2022 року та за клопотанням представника позивача таке було відкладено на 13 жовтня

2022 року.

13 жовтня 2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою позивача та її представника на 19 жовтня 2022 року. Цього ж числа судове засідання не відбулось, оскільки головуюча по справі перебувала у відпустці, розгляд справи відкладено на 10 листопада 2022 року.

10 листопада 2022 року позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки про виклик до суду, яка особисто отримана у приміщенні суду позивачем 21 жовтня 2022 року, та довідка про доставку електронного листа на електронну адресу представника позивача «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме судової повістки про виклик до суду, яка доставлена до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно не з`явилися в судове засідання, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі не подавали.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 10 листопада

2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду. Позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача та її представника в судове засідання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня

2022 року у справі № 607/2015/17.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 жовтня 2022 року позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, оскільки були присутні в судовому засіданні 29 вересня 2022 року та за клопотанням представника позивача таке було відкладено на 13 жовтня 2022 року.

13 жовтня 2022 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою позивача та її представника на 19 жовтня 2022 року. Цього ж числа судове засідання не відбулось, оскільки головуюча по справі перебувала у відпустці, розгляд справи відкладено на 10 листопада 2022 року.

10 листопада 2022 року позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки про виклик до суду, яка особисто отримана у приміщенні суду позивачем 21 жовтня 2022 року, та довідка про доставку електронного листа на електронну адресу представника позивача «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме судової повістки про виклик до суду, яка доставлена до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно не з`явилися в судове засідання, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі не подавали.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач та його представник були повідомлені належним чином про судові засідання, які були призначені зокрема на 13 жовтня 2022 року та 10 листопада 2022 року, двічі у судові засідання не з`явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, та визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, зробили правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного підтвердження повноважень представника позивача спростовуються матеріалами справи та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки про судові засідання, призначені на 13 жовтня, 19 жовтня та 10 листопада 2022 року була особисто повідомлена позивачка ОСОБА_1 , про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки про вручення їй повісток про виклик до суду.

Також безпідставні й доводи касаційної скарги про те, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України суд мав продовжити розгляд справи по суті (на стадії дослідження доказів), а оскаржувані рішення не містять висновків і обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи за відсутності сторони позивача.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У частині п`ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Верховний Суд зазначає, що пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, на який посилається заявник у касаційній скарзі, необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п`ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходить з того, що пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України у контексті частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.

Аналіз положень частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні

Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 10 листопада

2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь В. В. Шипович