Історія справи

Постанова

Іменем України

21 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 754/16978/21

провадження № 61-10309ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г., від 21 вересня

2022 року, і виходив із наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , до складу якої входить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 .

Єдиним співвласником квартири, який у ній проживає та чинить йому перешкоди у користуванні належним йому житловим приміщенням

(не допускає до квартири, змінив замок у вхідних дверях та не надає ключі

від нього), є ОСОБА_2 .

Посилаючись на неможливість вирішення зазначеного спору в досудовому порядку, ОСОБА_1 просив суд вселити його до квартири АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції відповідача

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для вселення позивача у спірну квартиру, а саме відсутність у нього відповідних правовстановлюючих документів.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Панченко О. М. від 20 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_1 до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має законне право на проживання у спірній квартирі та користування нею, тоді як відповідач чинить йому у цьому перешкоди (не пускає до квартири), чим порушує охоронювані законом права останнього.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема без всебічного і повного з`ясування обставин справи, без встановлення належного суб`єктного складу учасників спору. Ураховуючи те, що суд першої інстанції не вирішив питання про залучення інших співвласників спірної квартири до участі у справі, з огляду на наявність судового спору між іншим співвласником квартири ( ОСОБА_5 ) та позивачем щодо володіння, користування та розпорядження квартирою, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

18 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року і залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини першої

статті 316, частини першої статті 321, частини першої статті 355, частини першої статті 358, частини першої статті 391 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4, частини першої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України у їх системному взаємозв`язку (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Посилається заявник на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що перешкоди у користування спірною квартирою чиняться позивачу лише ОСОБА_2 , як єдиним фактичним мешканцем спірної квартири. Інші співвласники не були залучені до участі у справі щодо усунення перешкод у користуванні майном з підстав того, що вони не створюють таких перешкод.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/16978/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та надано відповідачу строк до 11 листопада для подання відзиву.

01 листопада 2022 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

12 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 через засоби електронного зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року.

Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на те, що пропуск процесуального строку є незначним (1 день), з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву на касаційну скаргу підлягає продовженню до дати його подання - до 12 листопада 2022 року.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про неможливість розгляду справи щодо усунення перешкод у користуванні майном та вселення без залучення іншого співвласника квартири, який оспорює в судовому порядку право позивача на нього. Зосереджує також увагу на тому, що позивачу достеменно відомо про наявність іншого співвласника та оспорення ним в судовому порядку, ще з 2017 року, його права власності на 1/4 частини спірної квартири.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 19 березня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 в рівних долях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

На підставі заповіту, посвідченого 21 липня 2015 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Демчик В. В.,

ОСОБА_4 заповідала усе майно своєму синові - ОСОБА_1 . До складу спадщини померлої ОСОБА_4 входило 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з архівною довідкою, виданою позивачу завідувачем Київським державним нотаріальним архівом від 04 листопада 2021 року, в спадковій справі №23/2017 щодо майна ОСОБА_4 міститься заява № 41 від 19 липня

2017 року від ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті його матері.

У відповідності до звернень ОСОБА_1 до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві від 10 лютого 2020 рок та 03 червня 2021 року позивачу чиняться перешкоди щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , зокрема змінено замки у вхідних дверях, вселено сторонніх осіб, не надається доступ до квартири та особистих речей матері, які перебувають у ній.

Встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа № 754/16919/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Встановивши, що спірні правовідносини стосуються прав та обов`язків

ОСОБА_5 , як співвласниці спірної квартири, яка при цьому оспорює набуття права власності ОСОБА_1 на 1/4 її частини, включаючи право користування нею, однак ОСОБА_5 не залучена до участі у цій справі, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом у справі.

У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу було відомо про наявність у ОСОБА_5 права власності на частку спірної квартири, а також оспорення останньою його права на користування нею, що підтверджується, як судовим спором, ініційованим ОСОБА_5 ще у 2017 році (справа № 754/16919/17), в якому ОСОБА_1 приймає активну участь, так і заявами ОСОБА_1 до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві від 10 лютого 2020 року та 03 червня 2021 року, у яких він, серед іншого, зазначав, що не лише відповідачем у справі ОСОБА_2 , але й ОСОБА_5 здійснено акт самоуправства (заміна замків у вхідних дверях, вселення сторонніх осіб, обмеження доступу до квартири та особистих речей його матері), а також про його звернення до неї з вимогою надати йому ключі від квартири та забезпечити безперешкодний доступ до неї, на які вона не реагувала (заява від 10 лютого 2020 року). Крім того, у заяві від 03 червня 2021 року позивач посилався на те, що ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , вступила в неправомірну змову зі своїм сином та сприяє його діям щодо самоуправства відносно спірної квартири.

Крім того, заслуговує на увагу також той факт, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 754/14686/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Демчик В. В., про визнання права власності на 1/8 частину квартири та на 1/2 частину транспортного засобу, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Демчик В. В., про визнання права власності на 1/8 частину квартири та на 1/2 частину транспортного засобу, предметом якої, зокрема, є спадкові права на квартиру АДРЕСА_1 .

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

В контексті забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, користуючись належним чином своїми процесуальними правами, з урахуванням наведених вище обставин мав реальну можливість як звернутись із позовом до належних відповідачів (які з урахуванням його заяв до поліції спільно чинили перешкоди у користуванні спірним майном), так і подати клопотання про залучення в якості співвідповідача у цій справі іншого співвласника квартири, який оспорює його право на користування нею. Натомість позивач, незважаючи на позицію відповідача у справі ОСОБА_2 , який повідомляв суд першої інстанції про наявність судового спору між іншим співвласником квартири ОСОБА_5 та позивачем щодо права останнього на користування квартирою (заяви про зупинення провадження у справі), та зазначав в апеляційній скарзі про порушення прав ОСОБА_5 , не залученої до участі у справі про вселення позивача у спірну квартиру, вважав, що позов заявлено до належного відповідача, а залучення ОСОБА_5 до участі у цій справі не є необхідним. Зазначену позицію ОСОБА_1 відстоює і при зверненні до суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, правильним слід визнати висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, заявленого виключного до одного співвласника такого майна ОСОБА_2 , оскільки без залучення усіх належних відповідачів, які є співвласниками квартири та спільно вчиняють дії, позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до незгоди з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами (наявності спору щодо права користування спірним житловим приміщенням і з особою, не залученою до участі у справі про вселення у таке приміщення, порушення прав такої особи при ухваленні рішення суду першої інстанції) та власного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович