Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2018 року у справі №462/7829/15

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 462/7829/15

провадження № 61-33016св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач 1 - ОСОБА_6,

відповідач 2 - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»,

представники відповідача 2: Дещенко Юлія Анатоліївна, Грабова Ірина Анатоліївна, Горбач ІгорВолодимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Кирилюка А. І. від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф. від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши позовні вимоги просив стягнути з приватного акціонерного товариства страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ СК «Альфа Страхування») невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 20 022,00 грн, пеню в розмірі 9 583,80 грн, стягнути з ОСОБА_6 майнову шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 3 947,84 грн, а також судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 грудня 2014 року у м. Львові на вул. Кульпарківська з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої завдано пошкодження його автомобілю марки «Опель Комбі» р.н НОМЕР_4. Оскільки дії ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з завданням шкоди, відповідач повинен відшкодувати кошти, витрачені на усунення завданої шкоди, яка становить 84 978,84 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ СК «Альфа Страхування» та ним було виплачено частину страхової виплати, а відповідач ОСОБА_6 відмовляється виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_4 29 605,80 невиплаченої страхової суми. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 3 947,81 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням положень статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, виходив із того, що позивачем доведені обставини, на які він посилався, наявність заподіяної йому ОСОБА_6 шкоди та обґрунтованість розміру шкоди, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ СК «Альфа Страхування» відхилено, заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про підставність та обгрунтотваність позовних вимог та стягнення на користь позивача з ПрАТ СК «Альфа Страхування» невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 20 022 грн, пені в розмірі 9 583,80 грн, а з ОСОБА_6 - 3 947,84 гре майнової шкоди.

У серпні 2017 року від ПрАТ СК «Альфа Страхування» на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення зі страхової компанії суми страхового відшкодування, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення, оскільки висновки судів, викладені у судових рішеннях, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки цивільно-правова відповідальність водія марки «БМВ Х6» р.н. НОМЕР_2 не була застрахована, так як володіння вказаним транспортним засобом було неправомірним, оскільки вказаний транспортний засіб на момент настання дорожньо-транспортної пригоди знаходився у розшуку, а його законним власником є ОСОБА_10 ОСОБА_11 не могла укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки законний власник транспортного засобу таких повноважень їй не надавав. Тому відповідно й відповідальність ОСОБА_6 не була застрахована. Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 01 грудня 2014 року не є страховим випадком, оскільки вона сталася не за участю забезпеченого транспортного засобу.

Судові рішення в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 01 грудня 2014 року 00 год. 15 хв. в м. Львові на вул. Кульпарківська ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_3, порушив Правила дорожнього руху, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки «Опель Комбі» д.н. НОМЕР_4, унаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ СК «Альфа Страхування».

01 грудня 2014 року позивачем до ПрАТ СК «Альфа Страхування» було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ СК «Альфа Страхування» було проведено оцінку пошкодженого автомобіля марки «Опель Комбі» р.н. НОМЕР_4. Згідно звіту про оцінку автомобіля від 23 грудня 2014 року вартість завданого позивачу, як власнику автомобіля, матеріального збитку складає 84 978,84 грн.

14 квітня 2015 року ПрАТ СК «Альфа Страхування» виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 29 978 грн.

Визначаючи страхове відшкодування в розмірі 29 978 грн, страхова компанія виходила із того, що відповідно до вищевказаного звіту ринкова вартість пошкодженого автомобіля визначена у розмірі 84 978,84, а вартість відновлювального ремонту складає 163 898,57 грн, це означає, що відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим і тому виплата страхового відшкодування проводилась відповідно до статті 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз?яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій покладаючи на страхову компанію обов'язок зі сплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, обґрунтовано виходили із того, що у висновку експерта розмір шкоди визначено виходячи з ринкової вартості пошкодженого автомобіля в сумі 84 978,84 грн, а не з вартості відновлювального ремонту, який є вищим, та стягнули 20 022,00 грн з урахуванням вже виплаченого страхування в розмірі 29 978 грн. та в межах ліміту страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МСТБУ) особа, має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки позивачу вчасно не було виплачено страхове відшкодування в повному обсязі, то правильними є висновки судів попередніх інстанцій про нарахування пені, розмір якої визначено судами на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи касаційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 01 грудня 2014 року не є страховим випадком, оскільки на момент пригоди автомобіль марки &quxt;БМ« Х6» не був забезпеченим транспортним засобом, оскільки відповідальність особи, яка його експлуатувала не була застрахована не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, суди установивши, що ОСОБА_6 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на відповідний транспортний засіб, суди дійшли правильного висновку, що він правомірно володів цим майном. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ СК «Альфа Страхування». Договір страхування є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак діє презумпція правочину (стаття 204 ЦК України).

Крім того, ПрАТ СК «Альфа Страхування» вказану дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком та виплачено частину страхового відшкодування потерпілій особі, що спростовує доводи страховика про те, що зазначена подіє не є страховим випадком, оскільки відбулася за участю не забезпеченого транспортного засобу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року зупинено виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» залишити без задоволення.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року в частині позову ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення майнової шкоди та пені залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило